Еміл Ландовський: "Олов’яні депутатики" з облради грубо перевищили свої повноваження”

У вівторок у прес-центрі "Нове Закарпаття" зібралися представники громадських організацій Ужгорода, депутати, які висловили своє бачення ситуації, що склалася довкола будівництва аквапарку в Ужгороді після того, як обласні депутати проголосували за рішення змінити межі природно-заповідного фонду Боздоського парку до 73 га й відібрали в міської громади 23 га, де мав бути аквапарк.

Екс-мер Ужгорода, член ради старійшин міста Еміл Ландовський пам’ятає, як у 50—60-х роках створювався Комсомольський парк, розроблялися проекти зон відпочинку. Коли у 2007 році міська влада ухвалила рішення збудувати аквапарк, особисто цікавився думкою ужгородців про те, чи потрібен місту аквапарк, і майже півсотні чоловік висловилися "за", жоден не сказав, що аквапарк не потрібен. Адже маючи свої свердловини термальної води в Ужгороді, тисячі ужгородців та мешканців інших районів області їдуть до Угорщини "на басейни", тим самим вивозячи за кордон значні кошти, які могли б залишатися в Ужгороді й наповнювати міський бюджет. На сьогодні в Ужгороді фактично відсутні зони відпочинку, а колишні — у с. Невицьке та с. Оріховиця — не відповідають сучасним вимогам або екологічно непридатні, зазначив п. Ландовський. На його переконання, "олов’яні депутатики" з облради грубо перевищили свої повноваження, оскільки втрутилися в питання міста без будь-якого погодження з органом місцевого самоврядування, без обгрунтування необхідності оголосили понад 23 га здичавілої території пам’яткою садово-паркового мистецтва.

Тібор Зомбор, депутат Ужгородської міської ради, нагадав, що на сесії міської ради у 2004 році вирішено було включити до переліку інвестиційної програми міста будівництво аквапарку і завершити його до 2015 року. Керував містом тоді Віктор Погорєлов. Але коли у 2007 році нова міська влада знайшла інвестора, фірму, яка має досвід будівництва аквапарків у світі, зібрано необхідні матеріали й проведено відповідні погодження та презентовано проект, екологічне управління і обласна влада демонструють "відкат". Міська громада схвильована такою дивною "послідовністю" позиції обласної влади, а тому готується висловити свій рішучий протест, наголосив п. Зомбор.

Депутат обласної ради Олександр Антал згаданим рішенням глибоко обурений. Він констатує, що обласна влада "робить підніжки" місту постійно: субвенції, дотації, шантаж з призупиненням функціонування Водоканалу, а тепер і аквапарк... "Єдине, чим обласна влада тепер займається, то це розбудовою ЄЦу. Юридичний нігілізм у Закарпатті й Україні загалом дозволяє губернаторам, образно кажучи, ставити на коліна міське самоврядування, не дає розвиватися містам", — переконаний Олександр Антал. На його переконання, обласна влада та чиновники нав’язують "з’ясовування стосунків", яке тягне за собою тільки негативні для міської громади наслідки, перекреслює напрацювання з боку міської влади.

Аби почути позицію Держекоінспекції, яка підготувала проект рішення про розширення площі природно-заповідного фонду Боздоського парку до 73 га, на прес-конференцію до прес-центру "Нове Закарпаття" планувалося запросити начальника інспекції Андрія Погорєлова, однак секретарка повідомила, що той перебуває на лікарняному, а інші працівники — на ліквідації наслідків повені.

Президент регіонального молодіжного екологічного об’єднання "Екосфера" Оксана Станкевич фахово займається екологією та охороною довкілля. "Шкода, що природоохоронні питання наші політики дуже часто використовують для вирішення своїх політичних чи комерційних інтересів", — сказала п. Станкевич. Вона нагадала інше рішення, що передувало рішенню про зміни меж Боздоського парку. 23 травня Закарпатська облрада прийняла в комунальну власність об’єкти інфраструктури на території озера Синевир, тобто Синевирський національний природний парк (без погодження з ним), а також музей лісу і сплаву, порушивши при цьому природоохоронне законодавство й перевищивши свої повноваження, бо виносити такі рішення можуть президент та Кабмін. Досі своєї офіційної позиції щодо цих рішень не висловило обласне управління охорони навколишнього природного середовища, яке має пряме відношення до природно-заповідного фонду, адже йдеться про втрату цінних природних територій загальнодержавного значення. Рішення від 25 липня про розширення природно-заповідного фонду (ПЗФ) в м. Ужгороді також ухвалене з порушенням процедури та закону попри те, що прерогатива ухвалювати такі рішення за міською радою, оскільки йдеться про об’єкт ПЗФ місцевого значення. Для розширення меж ПЗФ мали бути наукове обгрунтування, мотивація, а оскільки наразі їх немає, то мотивом залишається хіба що одне: не дати збудувати аквапарк у м. Ужгороді. Насправді існує акт обстеження фахівцями Ботанічного саду цієї ділянки з висновком, що це напівпарк-напівліс, який потребує дуже серйозної реконструкції для того, щоб він набув естетичного значення, а відтак міг претендувати на пам’ятку садово-паркового мистецтва. Тому без відповіді залишається питання: навіщо було фактично таємно вносити це до природно-заповідного фонду? На переконання Оксани Станкевич, питання має бути поза чиєюсь політикою та протистоянням між обласною та міською владами, адже крайні тут — мешканці міста. Загалом саме ужгородці, міська громада мають вирішувати: потрібно чи ні створювати в місті аквапарк.

Голова Демократичної спілки угорців м. Ужгорода Степан Туровці повідомив присутніх про те, що напередодні проведено спільне засідання Демократичної партії угорців України та Демократичної спілки угорців України м. Ужгорода й ухвалено підтримати будівництво аквапарку в місті. "Навіщо нам їхати до Угорщини на термальні води, якщо маємо свої, власні? Я гадаю, що на громадському віче 95 відсотків населення підтримають будівництво аквапарку в Ужгороді", — переконаний Степан Туровці. Він висловив думку всіх свідомих громадян про те, що мало говорити про європейський вибір — треба кожному щось для цього зробити, тоді й Європа стане ближчою до кожного. Дуже шкода, що сьогодні цьому перешкоджає деструктивна політика, націлена на задоволення вузьких приватних інтересів, а не на користь громади.

Людвіг Філіп (Ужгородське міське Товариство Духновича) особисто брав участь у закладанні Комсомольського парку. Зізнався, що як депутат першого скликання міськради здивований трактуванням питання щодо міської зони відпочинку з боку обласної влади. Адже маючи Закон "Про місцеве самоврядування", міську раду й депутатський корпус, переживаємо парадоксальну ситуацію, коли місту збоку нав’язуються рішення, що суперечать інтересам громади. Людвіг Філіп закликав обласних депутатів не плутати з брудною політикою питання громадського дозвілля. "Хочуть вони цього чи ні — аквапарк в Ужгороді все одно буде", — сказав Людвіг Філіп і побажав обласним депутатам незалежно від того, звідки вони родом, подивитися на Ужгород як на рідне обласне місто.

Юрій Ломоносов (депутатський клуб "Позиція") нагадав, що поняття "місцеве самоврядування" є ключовим, без нього немає демократії як такої. Розбудова демократичної держави власне починається з села, селища, міста, тобто місцевого самоврядування. На місцевому рівні всі питання мають вирішуватися місцевою громадою, а не окриком чи вказівкою зверху. Всупереч законодавству в даному випадку ніхто не запитав думку міської громади, самоврядуванням знехтувано, порушено основи демократії, але реакція прокуратури відсутня. Питання слід терміново вирішувати в суді, переконаний Юрій Ломоносов. Власне його вирішення дасть відповідь, чи є в нас, зрештою, демократія.

Родіон Кіштулинець, голова Закарпатської обласної молодіжної організації "Молодь за Литвина": "Молодих людей особливо цікавить питання змістовного відпочинку, а щоб поїхати до Угорщини на термальні басейни, скажімо, треба насамперед оформити візу, що останнім часом ускладнилося. Це витратно і в коштах, і в часі. Чому ми не можемо дозволити собі водний відпочинок узимку чи восени, адже для цього маємо природні умови й інвесторів?”

Катерина Крохтяк, заступниця голови ГО "Діти війни", також вважає, що для захисту інтересів громади існує достатньо законів. А ось рішення обласних депутатів у обхід законів це не що інше, як економічний саботаж обласного центру, адже це солідні надходження до бюджету Ужгорода, крім того, що водний відпочинок — запорука міцного здоров’я. Катерина Крохтяк насамкінець показала документ часів Погорєлова "Програма розвитку інвестиційної діяльності на 2004—2010 рр.", де, зокрема, йдеться: "З метою пошуку зацікавлених інвесторів міськвиконкомом підготовлено інвестиційну пропозицію будівництва в Боздоському парку ре-креаційно-оздоровчого комплексу загальною вартістю 10 млн. доларів США". Тобто були добрі наміри. А куди ділися, як міська влада вже наступного скликання знайшла інвесторів на десятки мільйонів євро? І що це за послідовність "по-погорєловськи": один "програмує", а інший — рубає?

 

11 серпня 2008р.