Закарпатський Синевир претендує на звання українського природного дива

Закарпаття своїм найкоштовнішим природним скарбом вважає Синевирське озеро. Воно заховане посеред пралісу, високо в горах, немов під самісіньким небом. Краса гірського озера заворожує. Його ще називають Морським оком. Посередині чистої блакитної води є крихітний острівець-зіниця, а навкруги - пухнасті смереки, немов вії. Розміри і глибина Синевирського озера змінюються, залежно від пори року. Унікальне поєднання прадавніх гір і чистої води немов магнітом притягує тисячі туристів з усього світу.

Синевирське озеро – найвисокогірніше в Україні. Воно розташоване посеред прадавнього смерекового лісу, високо в горах, на висоті майже тисяча метрів над рівнем моря. Утворилося воно тут ще кілька десятків тисяч років тому внаслідок обвалу однієї з гір.

За версією науковців, під час землетрусу кам`яні скелі перегородили вузьку долину й загатили три потічки. Вони й утворили Синевир. Місцеві мешканці запевняють: насправді озеро тут через нещасливе кохання. Його наплакала донька пана, яку звали Синь.

Василь Нірода, мешканець села Синевир: "Батько сказав: "Синь, твій наречений помер, у нього нещасний случай. З гори скотився камінь і роздавив його". Вона сказала: "Тату, я знаю, що це не нещасний случай, це зробили ви". Вона з дому утікає, обняла цей камінь і почала дуже гірко плакати, і наплакала це велике озеро. І на тім камені померла".

Розміри і глибина гірського озера Сині та Вира змінюються залежно від пори року. Нині воно повноводне і займає площу понад 7 гектарів. Восени стане меншим майже на третину. Глибина місцями сягає до 30 метрів. Коли рівень води в озері спадає, посередині з`являється острівець, схожий на зіницю дівочого ока. Блакитне водне плесо оточують пухнасті вії-смереки. Звідси і друга назва – Морське око.

Вода в озері – чиста, мов сльоза і завжди холодна. У спеку прогрівається лише її верхній тридцятисантиметровий шар. Це сприяє розмноженню риби. Озеро аж кишить рідкісною фореллю та раками. Ловити їх заборонено, адже тут - заповідна зона Національного природного парку "Синевир".

Наталія Кривошей, туристка (м. Київ): "Зачаровані красою, звичайно, дуже місця гарні. Озеро, наче сховане отак, до нього так треба їхати ліси-гори, ліси-гори, а тоді відкривається таке, як перлина, можна сказати, українська".

Сергій Гурбачук, турист (м. Миколаїв): "Я побывал во многих местах, был за границей, в Германии, Австриии, но таких шикарных красивых мест я не встречал. Тут все, как в первый раз, девственная сама природа".

З висоти пташиного польоту блакитне диво природи, немов у долонях пралісу. Він багатий на рідкісну флору й фауну. Навкруги озера ялинки і смереки, яким майже двісті двадцять років. Тут ліс не рубають, плоди і квіти не зривають, а лише милуються ними.

Юрій Тюх, заступник директора Національного природного парку "Синевир": "Воно зберегло свій первинний вигляд завдяки тому, що тут немає якоїсь потужної стаціонарної рекреації. Рекреаційна діяльність на озері змінить кругом, змінить екологічну нішу навколо озера, змінить ландшафт. Тобто воно зараз у напівдикому стані".

Неземної краси Синевирське озеро набуває на світанку та ввечері, коли в його спокійних водах, наче у дзеркалі, відбиваються навколишні ліси. Загадковість чарівного творіння природи доповнили люди. На березі водойми стоїть тринадцятиметрова дерев`яна скульптура закоханих Сині і Вира. Як символ безсмертного кохання. // Світлана Ковбиця, Вадим Шишканич, "Факти", ICTV

 

13 серпня 2008р.