За що боролися на те й напоролися... або демократія по-свалявськи.

Днями Свалявська районна рада провела позачергову сесію, на якій в черговий раз підводила підсумки соціально-економічного розвитку району та приймала Прогноз (Програму) соціально-економічного розвитку та бюджет району на 2009 рік.

Підготовка до цієї сесії як і до попередніх, починаючи з листопада місяця коли до керівництва районною державною адміністрацією "дорвався" "вельмишановний пан" Ланьо І.І.- перший заступник голови райдержадміністрації, а нині ще й " И.О." розпочалася із засідань постійних депутатських комісій, а вірніше із "обробки" депутатів-керівників бюджетних установ та організацій, бізнесових структур і всіх тих, перебування яких на тій чи іншій роботі "залежить" від рішення "всемогутнього" пана Ланя І.І..

Напередодні проведения засідань комісій ці депутати отримують звінки від райдержадміністрації про те, як потрібно вирішувати те чи інше питания і як потрібно голосувати.Крім цього, піднімаючись на третій поверх будинку, тобто до районної ради, на засідання комісії, депутати "зобов’язані" перед тим побувати на другому поверсі, тобто в райдержадміністрації для отримання "цінних вказівок".

I ось наступав довгоочікуваний день проведения пленарного засідання, яке, насправді, вже нічого не вирішує, тому що на цей час "всевладні мужі"- депутати районної ради Ланьо І.І. та ще один заступник райдержадміністрації Станкович В.Г. ( до речі, вже рік, як пенсіонер, але ніяк не може залишити державну службу, бо рахує, що незамінимий) знають, хто і як буде голосувати.Ті депутати, що їх бояться, але не хочуть іти в розріз зі своею совістю, взагалі нe приходять на сесію, а інші- які не бояться- залишаються в меншості і тому результат сесії відомий наперед.

Що стосується поведінки державного службовця, то пан Ланьо І.І. взагалі не знає, що воно таке. Коли хтось із депутатів задає йому, як керівнику райдержадміністрації, те чи інше запитання , яке стосується безпосередньо виконання держадміністрацією своїх делегованих повноважень, то він перетворює відповідь на ображання депутата, як особистості. Звичайно, ці депутати освічені та інтелігентні люди, тому мовчать у відповідь на образи, щоб не перетворювати пленарне засідання сесії на балаган, але бачачи все це розчаровуються і не приходятьна сесію.

До речі, на останній позачерговій сесії із 13 сільських голів був присутній лише один та мер міста Сваляви.

Виходячи з цього напрошується цілий ряд питань: хіба за таку владу ми боролися, хіба про таку владу ми мріяли, хіба таких горе-керівників, які крім купи грошей, не мають ні розуму, ні освіти ми хотіли бачити? Чи довго ми зможемо терпіти їх приниження та голосувати "як ЇМ треба" через боязнь втратити роботу? Яке майбутнє чекає наших дітей при такій владі ?

 

25 січня 2009р. -->