Війна за УжНУ. Частина ІІ. Хто хоче загарбати УжНУ та його майно, підло роздмухуючи міжнаціональну ворожнечу?

Міністерство Освіти і Науки за підсумками перевірки спеціальної комісії оголосив догану ректору Ужгородського Національного Університету М. Вегешу за порушення, допущені під час цьогорічної вступної компанії. За твердженням МОНУ нібито із-за вини ректора випускники шкіл з українською мовою навчання не змогли поступити на бюджетне навчання, бо їхні місця зайняли інші громадяни України – випускники шкіл з угорською мовою навчання. М. Вегеш вважає, що винесена догана не справедлива і направив оскарження до суду.

[b]– Микола Миколайович, що Вас зумовило оскаржити результати міністерської перевірки?[/b]

– Після скарг, які поступили у міністерство освіти від двох викладачів УжНУ Володимира Фенича і Романа Офіцинського , майже миттєво, до університету була направлена спеціальна комісія , яка фактично перевіряла роботу приймальної комісії. Однак було підготовлено дві довідки: перша по справі Фенича і Офіцинського, а друга по роботі приймальної комісії. Я глибоко переконаний, і це заявив на кадровій комісії МОНУ, що ця перевірка була замовною, тому-що коли поступає скарга від того чи іншого викладача, тим паче, коли звинувачують ректора у дискримінації при прийомі до вузу по національній ознаці , то в такому випадку члени комісії повинні були зустрітися зі мною і почути мою думку. Це загальноприйняте правило комісією було проігноровано, що також нами зафіксовано при поданні до суду. Те що міністерська перевірка замовною, було видно вже з перших хвилин її роботи. Голова комісії пані С. Іванова відмовилася приймати від нас папку з документами, що стосувалося даної справи, і яку ми спеціально підготували для перевірки. Вона заявила, що не буде розглядати жодні документи, оскільки документи її не цікавлять і буде викликати до себе в кабінет тільки тих, кого знайде потрібними. По розробленому нею сценарію було вивішено оголошення про прийом комісією МОНУ бажаючих з числа вступників або їх батьків. Охочими виявилися тільки декілька осіб, яких на очах працівників приймальної комісії за руку вводили в кабінет Іванової пан Офіцінський , як представників "дискримінованих" вступників. До речі всі ці "дискриміновані" молоді люди, на моє переконання силоміць заставили бути статистами в брудній виставі пані Іванової. Підтвердженням цього є той факт, що всі вони були зараховані і вчаться на історичному факультеті і потреба штучно роздмухувати проблему дискримінації була надуманою. На скільки мені відомо, в той же час представникам угорської общини області, які попередньо записали на прийом до п. Іванової і мали такі ж права бути почутими як інші заявники, пані Іванова як відповідальна особа МОНУ, відмовила у прийомі щоб їх вислухати і дати відповідні роз’яснення і на місці зняти напругу і розв’язати проблемні питання. Хоч згідно закону, держслужбовець зобов’язаний був це зробити. Все що не відповідало режисурі голови комісії відкидалося, мабуть її завдання було не знімати проблему, а нагнітити обстановку і, зрозуміло, що перший варіант довідка від комісії реалізувала сценарій в основу якого лягла скарга Фенича і Офіцинського. Згідно з існуючим положенням, я з проректорами до чотирьох годин ранку формулювали наші аргументи в протоколі розбіжностей. Наш протокол розбіжностей в порівнянні з довідкою МОНУ був десь на п"ять сторінок більший. Ми поставили умову, що тільки тоді підпишемо довідку комісії, коли будуть враховані наші аргументи. Це подіяло. Коли С.Іванова прочитала протокол розбіжностей і зрозуміла, що бліц-кріг не проходить, вона відмовилася від змісту попередньої довідки і сказала, що вони будуть всі змушені знімати бездоказові пункти. Це ж саме сказав член комісії, проректору по науковій роботі Тернопільского технічного університету, який приїхав наприкінці роботи комісії і чомусь підписав перший варіант довідки, практично не читаючи жодних первинних документів. В напружених дискусіях ми зняли всі звинувачення, які ставили нам у вину п. Фенич та Офіцінський. Причому я маю конкретні факти, тому-що я маю обидві довідки. Вони мали необережність мені дати з своїми підписами першу довідку, яка повністю захищала Фенича і Офіцинського, і другу, видану наступного дня, в якому вже викладено, що ніяких зловживань у чому нас звинувачує Фенич і Офіцинський, не виявлено. Кінцеву довідку я підписав, тому-що вона підтверджувала, що ми працювали і працюємо в правовому полі . Всі ці довідки передані вже до суду і підшиті до справи .Отже виникає питання, по-перше: про замовність комісії, некомпетентність і її упередженість. Тому-що важко назвати професіоналами таких людей, з такого серйозного органу, як Державна Інспекція Вищих Навчальних Закладів при МОНУ, яка протягом двох днів видає дві протилежні по змісту довідки.

[b]– Цікавий був і склад комісії, тому-що туди був включений заступник ректора іншого закарпатського вузу, тоді, коли в наказі МОНУ це прізвище не фігурірувало... Як це могло трапитися?[/b]

– Ви дуже правильно це помітили. Це питання, що Ви тепер задали і спонукало мене звернутися до суду. Тому-що комісія допустилася цілого ряду не помилок, а порушень. Вони полягали в наступному. По-перше комісія не витримала відповідний термін. Десять днів до початку роботи комісії я мав мати на руках офіційне повідомлення від міністерства, а це було днів на багато менше. По-друге: голова комісії пані Іванова не познайомила мене з усіма членами комісії. Це входило до її обов"язків. Я, в принципі, мав повне право відхилити цю комісію. Мало того, що ті люди, які були перераховані в наказі, в повному складі так і не приїхали. Замість того нове порушення. Ті , які не були в наказі МОНУ, представники конкуруючого вузу, провіряли наш університет. Добре знаючи, що Закарпатський Державний Університет є конкурентом УжНУ, голова комісії залучає до перевірки представників ЗакДУ. З міністром освіти, Іван Вакарчуком, ми про ці конфлікт інтересів говорили, коли йшла мова про акредитацію однієї з спеціальностей на інженерно-технічному факультеті. На акредитаційній комісії ректор ЗакДУ виступив в якості експерта і не маючи ніяких підстав, заявив про відсутність у нас необхідної кількість кадрів для заявленої спеціальності. Це дало підставу міністру відхилити акредитацію однієї спеціалісті нашому вузу, тоді як в ЗакДУ подібна спеціальність в міністерстві пройшла акредитацію без застережень. Ужгород невелике місто і про кадрове забезпечення ЗакДУ всі добре знають. Ось і дивним є залучення МОНУ від ЗакДУ без наказу двох незаявлених раніше перевіряючих. Проводячи перевірку вони копіювали і усилювали агресивну поведінку голови комісії і вели себе неадекватно. Якщо ця судова справа дійде до технічної комісії, то є багато свідків, які це підтвердять. Я вважаю, що якщо планувалася перевірка то всі члени комісії мали бути перераховані в наказі і якщо є конфлікт інтересів вузів, то він має бути врахований при формуванні списку перевіряючих. Ці порушення і привели до того, що ми звернулися до суду.

[b]– Звинувачення в сторону угорців на мою думку не справдилися, адже статистика минулих років показує меншу кількість поступаючих цього року від угорських випускників минулих років...[/b]

– По цьогорічному вступу називаю вам статистику. На перший курс зараховано 227О студентів. З них 1685 на стаціонар і 585 на заочне навчання. Якщо брати державне замовлення, ми його повністю виконали. У нас є 979 місць заповнені на денному відділенні і разом із заочниками 1142 місця. Якщо візьмемо національний склад, то на першому курсі на стаціонарі зараз навчається 1564 українців, що становить 93 відсотка, з числа тих, що навчаються. З числа тих, що закінчили школи з угорською мовою навчання є 103 особи, із них 77 угорці. До нас поступило 5 румунів і поляків, по двоє словаків і росіян і 4 іншої національності. Угорці завжди стояли на другому місці, і якщо порівняти з минулими роками, то цього року їх поступило значно менше. Угорців у 2ОО7 році поступило 12О осіб, що становить 1О процентів від складу випускників угорських шкіл, у 2ОО8 році 98, тобто 8,2 відсотка, а в 2ОО9 році, я вже раніше цю цифру назвав , вона відповідає менше 7 відсоткам. Тобто, якщо була дискримінація українців, то я мав би прийняти набагато менше українців і більше угорців. І ще один аргумент. Коли було засідання кадрової комісії де мені пропонували догану, пан Олександер Бурлаков, голова Державної Інспекції Вищих Навчальних Закладів називав факти не з довідок, а чомусь із газет, які були і його розпорядженні, а це Трибуна і Місцевий час.

[b]– Але в цих виданнях наведені фальшиві дані...[/b]

– Для людей, які не розбираються в справі це легко використати. Я ж їм пояснював, що з тих 45О поданих заяв на напрям "історія", абітурієнтами було подано ще на декілька факультетів, де в переліку дисциплін для конкурсного відбору була Історія України. Якщо там була дійсно проблема, ті 45О чоловік пішли на історичний і дехто не попав би у ліцензійні обсяги. Тому-що ми більше, ніж передбачено ліцензією взяти не можемо. Але на історичному факультеті виявився недобір по ліцензії. Це означає, що Офіцінським і Феничем була штучно створена проблема. Мало того, я конкретно Вам заявляю, що мета полягала не винесення мені догани за результатами перевірки. Після кадрової комісії до мене підходили люди, які вибачалися. Один навіть сказав: "Я Вас вітаю, тому-що ми сьогодні обговорювали питання про Вашу відповідність займаній посаді". Тобто мета була наступна. Комісія повинна була підготовити такі документи, які б дали підставу міністру зняти ректора з роботи. Після того хтось міг бути призначеним в/о, тобто виконуючим обов"зки. Далі б ця особа створила під себе раду трудового колективу і провела "успішні" вибори нового ректора. У мене немає сумнівів хто це мав бути, і не називаю прізвище. Але то, що це провело б до дестабілізації в університеті, напруженій ситуацію, це однозначно. Коли йде мова про Фенича і Офіцинського, це є рядові люди, які просто виконували волю замовника. Це моя думка. Якби була ініціатива хоч 3О відсотків членів колективу університету про мою відставку, я б сам поставив питання про висунення мені недовіри. Але декани факультетів стали на мій захист.

[b]– На скільки має університет автономію при вирішенні деяких внутрішніх проблем?[/b]

– Міністр Вакарчук ще будучи ректором взагалі виступав за автономію вищих навчальних закладів. Зараз я Вам відверто можу сказати, що великої автономії я не відчуваю. Можу приклад назвати. Коли були ті події, про які ми зараз з Вами говоримо. Для виконання міждержавних угод я звернувся з офіційним листом до міністра освіти і науки, щоб він дозволив, як виняток, провести співбесіду на знання угорської мови. В моєму листі наголошувалося, що на історичному факультеті штучно створена проблема в результаті якої я можу не виконати угоду між Україною і Угорщиною. В мене в контракті записано, і пан міністр мав би знати, що я зобов"язаний виконувати державне замовлення і міжнародні угоди. Прийшло офіційна відповідь від міністерства, яка була настільки завуальованою, що її виконувати було неможливо, а ситуація заставляла діяти. Відповідь МОНУ складалося з двох абзаців: перший, внести зміну у правила прийому не можливо. Другий абзац сформульований так, що приймальна комісія сама вирішує такі питання, але повинна про це повідомити абітурієнтів як у засобах масової інформації так і в усному порядку (по телефону).

[b]– А Ви так і зробили...[/b]

– Так, і це ще одна з причин, що я подав у суд. Тому-що цей другий момент хай мені його потрактує пан заступник міністра, що підписав лист. Якби цього другого пункту не було я б взагалі не допустив співбесіди. І тоді би виникли інші проблеми. Угорщина і Євроспільнота мала б повне право висунути претензії до України і задати питання: Чому ігноруються міжнародні угоди? Що, Україна стає на шлях денонсації угод ? А ці угоди я зобов"язаний виконувати. І само цікаво, що коли було засідання кадрової комісії, на той другий пункт ніхто не звертав увагу. Я переконаний, що О. Бурлаков отримавши доповідні записки від направленої ним комісії, підготував міністру доповідну не по довідках комісії, а по фальсифікованих і тенденційним даним, наведених у статтях у ЗМІ. На мою думку він наперед знав які клітинки треба заповняти, і що в них має бути, щоб очорнити ректора. Виникає запитання: чи Вакарчуку була подана повна інформація, чи Він не розбирався в справі? Але...і це відпадає. Тому-що коли я зробив доповідну на ім"я Бурлакова О. , аналогічну відправив на ім"я міністра з додатками багатьох інших документів . Доповідна записка була відправлена не поштою, а персонально передана одним з моїх проректорів у приймальну міністра. Так що Вакарчук або не прочитав мою доповідну записку, або не хотів прочитати...

[i]За матеріалами газети "Карпаті Ігоз Со"[/i]

 

27 листопада 2009р.