Український консул в Угорщині Ален Панов виграв безпрецедентний суд на користь закарпатців

Йшлося про ситуацію, коли у лютому цього року закарпатцям неочікувано та без попередження прикордонники забороняли перетинати угорський кордон за дозволом т.зв. малого прикордонного руху. Угорські прикордонники мотивували свої дії тим, що загальна кількість днів перебування в Угорщині цих людей за останні півроку перевищила 90 днів. Тому закарпатці, які хоч і мають дійсний дозвіл, певний період часу в’їжджати на територію Угорщини не зможуть.

Проте багато закарпатців майже щодня їздять до Угорщини, як по гуманітарних, так і по бізнесових справах. А у правилах малого прикордонного руху йдеться про право безперервно перебувати протягом трьох місяців в піврічний період. До речі, за час дії малого прикордонного руху (з 2008 року) ніколи не підраховували сумарну кількість днів перебування. Тому справедливо обурені краяни вдавалися до крайніх заходів: перекривали дорогу на пунктах перетину кордону у Вилоку, Лужанці і Чопі. До мітингувальників приїздили і керівник західного управління Державної прикордонної служби генерал-лейтенант Артур Горбунко та Консул Ален Панов, щоб розблокувати кордон і нормалізувати роботу пунктів пропуску. Вислухавши людей, їм пообіцяли вивчити наведені докази і зробити все можливе, щоб з’ясувати, чи правомірна їх позиція з точки зору закону. Консульство зробило спробу врегулювати питання з фахівцями угорської прикордонної служби, але цього разу компромісу не було недостатньо. Тому було прийнято рішення скористатися правом консула подати позов до суду, який і повинен був з’ясувати правомірність дій.

Так, до обласного суду в м. Ніредьгаза було спрямовано більше двадцяти позовних заяв із вимогою дати правову оцінку описаним діям угорських прикордонників. 29 квітня цього року відбувся суд, який заслухав позицію як Консула України в Ніредьгазі, так і Поліції Угорщини., всебічно вивчив спірне питання і виніс вердикт на користь українських громадян.




У результаті, корисним буде зробити кілька важливих висновків:

1. Відбулася безпрецедентна подія в історії угорського судочинства (за зізнанням його ж фахівців): вперше закордонний консул (наш земляк Ален Панов) у якості позивача, як звичайна процесуальні фігура, подає позов, щоб захистити своїх громадян. Консул не просто був присутнім на суді, а виступив як активний учасник процесу, позивач.

2. Українська дипломатія в інтересах українських громадян виграла суд проти угорської правоохоронної системи в угорському же суді. Це свідчить про високий рівень демократії, торжества права і справедливості у сусідній країні.

3. "Важливо, що ми вкотре довели нашу толерантність і витримку. Люди, які абсолютно справедливо обурювалися від неочікуваних дій прикордонників, повірили, що українська дипломатична служба може захистити їх права, і добровільно зняли блокаду у пунктах пропуску до судового розгляду справи", — зауважує Ален Панов.

4. Один з найважливіших висновків — варто боротися за захист своїх прав. Такими прикладами можемо довести, що українці можуть відстоювати власне право і не є "другосортними" мешканцями Європи. До нас ставитимуться так, як ми самі себе позиціонуватимемо.

5. І, найголовніше, українська дипломатія довела, що не в теорії, а на практиці головною її місією є захист людей. Щоб українці не почували себе ущемленими, а розуміли, що за ними стоїть держава, яка зможе цивілізованими методами захистити їх права.

Ален Панов пояснив, чому справа дійшла аж до суду: "Це нормальний, цивілізований правовий шлях. Адже коли є спір і кожна із сторін відстоює власну точку зору, то єдиною інстанцією, яка може справедливо і остаточно визначити, хто правий, є суд".

Водночас люди, права яких відстояли, переконані, що з точки зору загальнолюдської справедливості здійснилася важлива справа, тому що громадяни Угорщини мають змогу їздити до України без віз та жодних інших дозвільних документів, натомість українці не те що не мають такої змоги, а ще й утискалися права того обмеженого кола людей, які живуть у 50-кілометровій зоні обабіч кордону. Закарпатці, які перекривали дорогу на пунктах пропуску, розповіли, що крім дипломатів допомогти більше ніхто не брався. Регіональна влада, товариства та партії закарпатських угорців, відмовчувалися, очевидно, не бажаючи псувати стосунків із угорською стороною. Людям відмовляли у допомозі дорікаючи їм, що вони займаються заробітчанством. З’ясовуючи проблемну ситуацію із прикордонниками, люди залишилися переконаними, що це не просто вигадка угорських правоохоронців, а "команда з Брюсселю" обмежити рух українських громадян до Європи. Тому ще більш важливим є виграний суд, який встановив істину та відновив право людини.


Консул А. Панов зауважив: "Ми довели, що наша країна не дозволить утискати права своїх громадян. Маю надію, що угорці виявляться законослухняними до кінця, і не перешкоджатимуть закарпатцям при перетині кордону, виконуючи рішення суду. Ми продемонстрували на практиці, що також (адже європейці про це неодноразово заявляли) виступаємо проти того, щоб кордон став залізною завісою і перешкодою на шляху міжнародного спілкування. Принаймні для тих людей, які проживають поруч лінії кордону. Сама філософія малого прикордонного руху передбачає, що люди із суміжних прикордонних територій мають змогу вільно перетинати державний рубіж. Тоді як подібні дії у цю філософію, м’яко кажучи, не дуже вписувалися".

 

05 травня 2010р.