Комарі розносять лихоманку Західного Нілу. Та рятувати нас ніхто не поспішає...

Африканська хвороба косить росіян. У Волгоградській області захворіли 170 людей, загинули — 5, у Ростовській із 27 виявлених хворих один помер, вперше виявлені хворі у Воронезькій області — раніше їх там не було. Напасть уже атакує ближчі до Росії українські області — Донецьку та Луганську. Про випадки захворювання на цю лихоманку повідомляли й у новинах із Угорщини. А це до нас уже дуже близько. Випадки захворювання зафіксовані й у Румунії. Що ж нас чекає і де будуть ще нові випадки лихоманки?

ХВОРИХ ПО ОСЕНІ РАХУЮТЬ

Як стверджують фахівці, африканські віруси вже "звили" собі природні осередки і в Росії, і в інших країнах СНД. Вони є в Астраханській та Омській областях, в Україні, в Молдові, Вірменії, Туркменії, Таджикистані, Азербайджані, Казахстані. Але спалахи лихоманки можливі не тільки в цих місцях: заражені птахи легко переносять збудника над нашими просторами. І появи хворих варто чекати до кінця жовтня, після чого лихоманка Західного Нілу фіксується рідко. Скільки буде таких хворих, не ризикне сказати ніхто, але зараз у Росії щодня виявляють від 5 до 10 нових жертв інфекції. Все залежить від того, наскільки погода буде комфортною для комарів. Саме вони переносять вірус від птахів людям. Але не виключено, що крім пернатих його джерелами можуть бути гризуни та інші тварини, включаючи навіть жаб.

Чому тропічна зараза звалилася на наші голови? Хоча не щастить не тільки нам і Північній Африці, де осередків такої лихоманки сьогодні найбільше. Вони є по всьому Середземномор’ю і навіть у Центральній і Східній Європі. Вони є навіть у США, і не десь у болотистій провінції, а в самому Нью-Йорку. Як світ до цього дійшов? Ось коротка історична довідка. Вперше вірус лихоманки Західного Нілу виділили в далекому 1937 у жительки Уганди. Потім його знайшли в Єгипті, Конго, Південній Африці, Ізраїлі та Індії. У Старому Світі він почав "світитися" в 1960-ті роки. Тоді епідемія трапилася у Франції і, можливо... в нас, у тодішньому СРСР. Чому можливо?

Тоді були випадки невідомої лихоманки, дуже схожі на нинішні, але не було діагностичних можливостей — не могли "зловити" вірус. Вперше це сталося у Росії лише в 1999 році, коли під Волгоградом стали з’являтися хворі на незнайому і важку недугу, що часто закінчувалася смертю. Тоді захворіли майже 500 осіб, а померли 36. Стикнувшись із проблемою, інфекціоністи та епідеміологи почали розслідування. Спочатку хворих перевіряли на лептоспіроз, лістеріоз, лімфоцитарний хоріоменінгіт, конго-кримську геморагічну лихоманку та інші рідкісні й загадкові, але вже відомі інфекції. Усі аналізи були негативними. Спектр досліджень розширили — і знайшли... Причиною хвороби виявився вірус лихоманки Західного Нілу. І це були перші випадки зарази, зафіксовані у Росії. Майже одночасно, в тому ж 1999-му році, африканська зараза вперше виявилася і в Нью-Йорку.

КОМАР-ГОРОДЯНИН

Як сталося, що вірус із тропічної Африки прижився в місцях, які здаються досить некомфортними для уродженців спекотного континенту? Виявляється, температура для нього не головне. А головне те, що він чудово пристосований до проживання в слинних залозах Кулекс піпіенс (Culex pipiens), яких у нас хоч греблю гати. Так зоологи називають звичайних комарів, тих самих настирливих тварюк, яких ми вечорами прибиваємо десятками. І будь-який із них може мати у своїх слинних залозах західнонільський вірус. Крім цього, він живе ще в деяких кліщах, але з точки зору статистики заразитися від комарів простіше: зустрічаємося ми з ними частіше.

Та річ не тільки в цьому Піпіенсі звичайному, а й у тих, кого він смокче. У США вірус прижився в американській вороні та американській малинівці й вони стали осередками, в яких хвороба живе довго і, можливо, навіть перезимовує. У нас такої точної інформації поки що немає, та малоймовірно, що наші пернаті сприймуть посланця Африки гірше. І найцікавіше, що вірус із диких куточків світу прижився не в наших болотах або десь у Тьмутаракані, а в містах: і в США, і в Росії основні випадки захворювання фіксуються серед міських жителів. У вчених є відповідь на це питання.

Міста стали страшними розповсюджувачами комариної зарази: Кулекс піпіенс обожнює теплі й вологі підвали під міськими багатоповерхівками. Тут йому подобається більше, ніж на природі. Комар став городянином. Усе це називається антропогенним впливом на навколишнє середовище і створенням екологічної ніші для інтенсивного годування комарів — ми перетворюємо природу, а вона підлаштовується під нас і мстить нам. Велику роль у виникненні спалахів відіграють і аномальні природні явища на кшталт нинішньої спеки, і повені, як у Пакистані. А вже якщо вчені згадують про глобальне потепління, то взагалі малюють страшні прогнози про цю африканську заразу: зона поширення Кулексів розшириться і, значить, виникнуть нові спалахи, епідемії й природні осередки, пов’язані з вірусом лихоманки Західного Нілу.

СПОДІВАЮЧИСЬ НА КРАЩЕ, ЧЕКАЙ ГІРШОГО

На жаль, усе це змушує припустити найпесимістичніший розвиток подій, особливо для нашої країни. Чому? Ми ж спочатку чекаємо, поки розгориться "пожежа" — неважливо яка, справжня, лісова, як цього літа, або епідемічна пожежа лихоманка — і тільки потім починаємо її гасити. Згадайте, перші випадки цієї хвороби були офіційно зафіксовані у 1999-му році, а спалахи її почалися на два роки раніше — у 1997-му. Американці відразу все зробили ще в 1999-му.

А в Росії, як і в Україні, з цією заразою ніхто не бореться — принаймні таке складається враження. Нема жодних офіційних повідомлень, як захищатися від лихоманки, на що слід звертати увагу. Спасибі американському CDC — це федеральний Центр із контролю і профілактики захворювань (Center for Disease Control and Prevention), щось на зразок нашої санітарно-епідеміологічної служби. Там можна знайти призначені для пересічних громадян дві пам’ятки про захист від комарів і про лихоманку Західного Нілу. Там багато цікавого, є навіть і приводи для оптимізму. Наприклад, що важкий перебіг лихоманки буває не у всіх, а приблизно в одного зі 150 тих, що заразилися вірусом. Що у 80 % людей хвороба взагалі перебігає легко чи безсимптомно, а у кожного п’ятого — помірно, приблизно, як середній грип чи застуда.

ПТАШКУ ШКОДА

Але для мене найцікавіше в іншому. Ось останній абзац з американської пам’ятки про лихоманку Західного Нілу: "Якщо ви знайдете мертву птицю, не торкайтеся тіла птиці голими руками. Зверніться до місцевого відділу охорони здоров’я за вказівками про те, куди повідомити про мертвого птаха і як його можна прибрати".

Чому це мене так вразило? Уявіть собі, що телефонуєте з цього приводу в найближчу СЕС — і що вам скажуть у відповідь. Згадаймо лише випадки з укусами кліщів. Кажу це з досвіду одного знайомого, котрого на дачі влітку укусив кліщ. Надивившись матеріалів у новинах про кліщів і начитавшись статей про них у пресі, він вирішив діяти так, як рекомендують — здати кліща на діагностику. Раптом він заражений вірусом енцефаліту або бореліями, що викликають хворобу Лайма... Так от, він звернувся у поліклініку за місцем проживання. Інфекціоніст виявився у відпустці, а медсестра ліниво направила його до травмпункту, запевнивши, що кліщами займаються саме там. Травматолог обробив місце укусу, але кліща йому подіти було нікуди і він порадив звернутися до інфекціоніста. Коло замкнулося. Куди можна здати кліща на діагностику, залишилося невідомим. Тож такий театр абсурду знайомому набрид і він викинув кліща подалі.

ДОВІДКА:
Лихоманка Західного Нілу (ЛЗН) — це вірусна інфекція, яка може мати форму грипу або супроводжуватися важким менінгітом і енцефалітом — запаленням головного мозга. Інкубаційний період лихоманки Західного Нілу триває від двох до восьми днів, іноді до десяти днів. На початку захворювання, як правило, спостерігається підвищення температури тіла до 39—40 градусів. Скарги в цей період зазвичай на озноб, болі в очах, міалгію. Характерні гіперемія обличчя, кон’юнктивіти, помірне збільшення лімфовузлів.

* * *

ДО ТЕМИ
Світу загрожує нашестя клопів

Нещодавнє опитування, проведене Університетом американського штату Кентуккі й Національною асоціацією дезінсекції США, тисячі компаній, що займаються дезінсекцією в різних країнах світу, говорить про те, що світ опинився на порозі нашестя клопів.

"Результати цього глобального дослідження свідчать: ми на порозі клопової пандемії — не тільки в Сполучених Штатах, а й по всьому світу", — каже віце-президент американської асоціації Міссі Хенріксен.

У ході дослідження, яке минулого року провела Лондонська школа гігієни та тропічної медицини, з’ясувалося: у період із 2000 по 2006 роки число скарг на клопів у британській столиці зростало в середньому на 28,5 % за рік.

У США ця проблема вже сьогодні більш ніж серйозна. У серпні Управління з охорони навколишнього середовища США заявило про "тривожне відродження" клопів — комах, які, за словами експертів Управління, викликають болючий свербіж, алергічні реакції, не кажучи вже про психічні розлади і негативні економічні наслідки.

Найбільше страждає Нью-Йорк: тут через клопів закриваються офісні будівлі, кінотеатри та магазини.

Уряд штату Нью-Йорк прийняв закон, що вимагає від власників об’єктів нерухомості інформувати потенційних наймачів про будь-які проблеми з клопами, які вони відчували протягом останнього року. А школи тепер у разі будь-яких спалахів повинні ставити до відома батьків.

Фахівці знають про відродження клопової загрози протягом останнього десятиліття, проте населення в цілому стало усвідомлювати цю проблему тільки зараз, каже Майк Поттер, професор ентомології з Університету Кентуккі. Це пояснюється тим, що клопи не переносять хвороби, як комарі чи пацюки.

Навіть сам вираз "клоп постільний" на сьогодні можна вважати застарілим: ці комахи з’являються у пральнях, магазинах, дитячих садах, школах і лікарнях. Клопи не літають і не стрибають, але від природи вміють ховатися в багажі, у ліжках, у диванах.

РІО

 

19 вересня 2010р.