Кордон поплив...

Часті паводки окрім матеріальних збитків завдають Закарпаттю ще й проблем з… кордонами. Особливо українсько-румунським. Вітчизняні спеціалісти кажуть, через стихію кордон "плаває", і через це потерпають як люди, котрі живуть поряд, так різні служби, що мають охороняти кордони. Мова власне про те, що за угодами, кордон між двома країнами проходить по фарватеру Тиси, а Тиса нерідко змінює русло і, відповідно, змінюється лінія кордону. Позитиву від цього – мало кому…

Міждержавні угоди про те, що саме Тисою проходитиме кордон між Україною і Румунією та частково між Україною й Угорщиною, були ухвалені майже півстоліття тому (у 1961-му!), і від того часу практично не переглядалися. Про це розповідає виконуючий обов’язки начальника головного управління Держкомзему в Закарпатській області Мафтей ПОПОВИЧ. Проте, за його словами, від того часу принаймні чотири рази Тиса кардинально змінювала русло, тобто, кардинально змінювався кордон. Нині він "поплив" подекуди на сотню гектарів углиб тієї чи іншої країни. Кожен сильний паводок вносить свої "корективи" і також змінює цю межу між двома державами. І навіть незначний вихід річки з берегів робить свою "чорну справу", й це стається ледь не щороку.

Загалом нині оцінювати, скільки і з котрого боку Тиса забрала землі, надзвичайно важко, спеціалісти кажуть, для цього потрібно проводити детальну інвентаризацію. "На це потрібні величезні кошти, – уточнює завідувач кафедрою землевпорядкування та кадастру УжНУ Іван КАЛИНИЧ. – Хоча, в принципі, подібні дослідження постійно роблять геодезисти, науковці. Принаймні цього року, наскільки мені відомо, були виділені кошти на проведення таких робіт, виконувати їх доручили державному підприємству "Закарпатський геодезичний центр". Фактично повинні були виконати карту (масштаб – 10 тисяч) по об’єкту "Тячівський район" і здати її до кінця року у картографічний фонд України, а також органам місцевого самоврядування. Лише така карта зможе нам надати повну картину того, що ми втратили чи набули".

Люди – не винні!

Особливо зміна русла Тиси дошкуляє людям, котрі живуть у прикордонні. І це зрозуміло: не встиг землю обробити, як вона вже кудись ділася. Або ж ще не так: лиш приватизував, а вже нема на чому працювати. Але, що гірше, по документах земля значиться! "І обурення людей можна зрозуміти: якщо шматок відмила річка, то нема за що платити!", – уточнює М.Попович.

Додає перцю ще й те, що загалом проблема ця існує якраз у гірських районах, де в принципі мало землі для обробітку. "А землі там хороші, – розповідає І. Калинич. – Й особливо землі тут цінні з тієї точки зору, що Закарпаття, і насамперед Тячівщина – це все, в основному, гірські території, тут мало низинних площ, які можна використовувати під сільське господарство".
Найкраще про свою біду розказують місцеві жителі.

Голова Солотвина Юрій УХАЛЬ ділиться давно наболілим: "Кожен паводок вносить свої зміни в русло. І ці зміни доволі болісні. Я можу сказати, що лише по Солотвину таким чином втрачено десь до 5 гектарів землі, але більш точні дані можуть навести тільки геодезисти".

Ю. Ухаль додає, Тиса, змінюючи русло, забирає родючі землі, встелені намулом, а отже, особливо привабливі для ведення сільського господарства. "Дуже неприємно, коли втрачаєш щось своє, люди це дуже важко сприймають, – уточнює голова. – Чи 3, чи 5 гектарів, чи навіть півгектара – це наші землі, які можна використовувати в інтересах громади". Закарпаття малоземельне загалом, додає Ю. Ухаль, і хоча Солотвино не має статусу гірського, але також має мало землі. "Ось, приміром, Нижня Апша має 3 900 гектарів, а Солотвино – втричі менше. У нас фактично 100 га під лісом, 100 га під солерудником і є притисянські угіддя – 180 гектарів, де наші мешканці ведуть сільське господарство. І саме ці притисянські території й "плавають", – уточнює Юрій Юрійович. Додає: "Наскільки мені відомо, в кожному населеному пункті, вздовж якого протікає Тиса й проходить кордон, існують подібні проблеми".

За словами селищного голови, дошкуляє річка не лише українцям, а й румунам: "Приміром, паводок позаминулого року наробив дуже багато біди в місті Сигеті, що розташоване фактично напроти Солотвина. Тоді Тиса також сильно розлилася, частково змінила русло і залишила місто без водозабірних споруд. Сигет доволі довго мав проблеми з питною водою".

Як вирішити проблему?

Проблема зміни фарватеру та кордону існуватиме ще довго. Принаймні так кажуть фахівці. Іван Калинич стверджує, русло Тиси постійно змінюється, і до цього треба призвичаїтися. А ще більше бути готовим до того, що річка "гулятиме" долиною ще довго.

Але чи можна зробити щось у такому випадку? Спеціалісти кажуть, насамперед потрібно укріплювати береги, аби Тиса не "гуляла". "На сьогодні вже тривають окремі спільні проекти Румунії, України та ЄС з вивчення цієї проблеми, – розповідає Юрій Ухаль. – Мова йде, насамперед, про дослідження питання, а потім хочемо розробляти проекти щодо укріплення берегів. І це має сенс, ми це бачимо на конк-ретному прикладі. Мова про те, що за останні 10 років з боку нашої держави вкладено в захист берега річки Тиси лише в Солотвині та навколо до 10 мільйонів гривень. Останній об’єкт у нашому селищі – берегоукріплювальні роботи – виконаний на 6,1 млн. грн. Такі роботи дозволяють утримувати Тису, а відповідно, й кордон у певних рамках".

Щоправда, будівництво дамб – не панацея. "Річка живе своїм життям, ми не можемо з двох боків затиснути її в каміння, бо це зробить ще більше біди, – розповідає начальник Закарпатського облводгоспу Володимир ЧІПАК. – Ми наразі працюємо над тим, аби захищати населені пункти, про сільгоспугіддя йтиметься в другу чергу. А загалом, водогосподарники стоять на тих позиціях, щоб заплавні землі Тиси не забудовувалися".

В. Чіпак додає, Тисі треба дати коридор, штучно виправляти природу – дорого і неефективно. Треба просто дати спокій річці і не будувати, не робити нічого на заплавних територіях, так буде найкраще.

Проте позиція водників не полегшує життя іншим службам. Спеціалісти таки час від часу розглядають можливість проведення нової проектної лінії кордону між Україною та Румунією. Окремі сходяться на тій думці, що потрібно раз і назавжди чітко затвердити лінію кордону на законодавчому рівні. "Для цього треба вносити зміни в низку законів, насамперед у земельний кодекс. Також на сьогодні не вирішене питання обміну територіями, які "відмиває" Тиса, це також має бути погоджене в законодавчому полі", – каже І. Калинич.

З місяць тому питання вкотре вивчали фахівці Головного управління Держкомзему у Закарпатській області спільно з представниками облдержадміністрації. "Спеціалісти розглянули питання щодо проведення проектної лінії державного кордону між Україною та Румунією на річці Тиса у зв’язку зі змінами її русла, що відбулися протягом останніх 50 років, – розповів М. Попович. – Проте учасники наради, посилаючись на статтю 2 Закону України "Про державний кордон України", вирішили нічого не змінювати, тобто не підтримали цю пропозицію. Вони вважають недоцільним на цей час розгляд питання проведення проектної лінії державного кордону між Україною та Румунією по руслу річки Тиса, оскільки формування її русла на даній ділянці є незавершеним і перебуває у стадії постійного природного мандрування".
Може, так воно й краще – лишити все, як є, але навряд чи так думають прикордонники. Бо, як не крути, але і з одного, і з іншого боку зміна русла найбільше дошкуляє охоронцям порядку. Це ж для них суцільний головний біль після кожного чергового паводка: спробуй визначити, котру саме лінію кордону охороняти, якщо за угодою вона проходить за одними чітко визначеними параметрами, а де-факто "попливла" вже бозна-куди…

Наталія Петерварі, "Закарпатська правда"

 

26 грудня 2010р.