Ужгородці та відпочинок на річці: вужі, намул, сморід, збоченці...

В Ужі – збоченці та вужі…

Більше ста тисяч спітнілих тіл кожного літа в Ужгороді ламають голови, як змагатися зі спекою біля води і при цьому не "влетіти" в серйозну копійчину, не підчепити якусь паличку, не втонути, не бути зґвалтованими, покусаними собаками, пограбованими тощо. Це далеко не повний список того, з чим доводиться зустрічатися мешканцям обласного центру, якщо вони вибрали відпочинок поблизу води в межах рідного міста.

Фантасмагоричні ідеї попередньої міської влади про супермодний аквапарк вже забулися. Нині в мерії кажуть, що тепер підходящого інвестора немає. Тому справа відкладається. І лише якщо з’являться серйозні люди, готові вкладати гроші, тоді питання знову обговорюватимуть у міськраді. А поки що доводиться розраховувати на вже наявні водойми та атракціони.

Отож, спробуємо провести таку собі "водну інвентаризацію". Основна артерія – Уж. Санстанція перевіряла воду, зокрема і в цій водоймі, ще наприкінці травня. Все в порядку: ні шкідливих стоків, ні жодних паличок не знайдено. Купайтеся на здоров’я у визначених місцях (це 4 великі відрізки – фактично весь правий берег по набережній Незалежності аж до Боздоського парку і лівий берег від "Венеції" й значно далі Боздоша). Втім, головний лікар Ужгородської СЕС Микола Ващенко тоді підкреслив: у жодному з цих місць немає умов – ні санітарних, ні медичних, ні заходів безпеки, тож підписувати санітарних паспортів не буде.

Відтоді ситуація дещо змінилася. На засіданнях міськвиконкому прозвучали звернення до підприємців, які бажають влаштувати на тих відрізках пляжі. В прес-службі мерії кажуть, що охочі з’явилися, і вже нині триває облаштування пляжу поблизу філармонії (підводять навіть якісь комунікації, встановлюють роздягальні та туалети). Також монтують і водні атракціони впритул до комплексу "Венеція" на набережній. Майданчик для водного футболу виросте біля підвісного мосту між Боздоським парком та стадіоном "Авангард". Є сподівання, що пляж та атракціони з’являться в самому парку.

Але це крапля в ужгородському "морі". Основна ж частина "відведених місць" перебуває у плачевному стані. І лише прихильники диких пляжів (справляння нужди і перевдягання в одних і тих же кущах, сморід застояної води, сусідство із ромською пральнею тощо) можуть почувати себе там більш-менш конмфортно. Червень же довів, що відпочивати біля Ужа в Ужгороді – справа не з приємних. Студентка Ірина розповідає, як пішла з подругою поплавати в річці саме біля підвісного мосту: "Вода там може і не шкідлива, але дно зі склом та залізяччям, сморід ще той від намулу та водоростей, які роками не прочищаються. Біля стадіону немає тіні, а коли ми намагалися знайти місце з іншого боку – спершу побачили змію, а далі на нас ледь не накинувся … збоченець! Якби у нього руки були не зайняті – не знаємо, як би й вирвалися… Я не проти "дикого" відпочинку, але для обласного центру це сором!" Інші відпочивальники підтверджують, що пляжами міста швендяють чимало диваків, циган, злодюжок – усі, кому не ліньки, лише не рятувальники, міліціонери або ж медики.

Тому любителі річкового кемпінгу намагаються виїжджати подалі за місто: в Оріховці (облаштовані альтанки та мангали), Невицьке-Кам’яницю (сяка-така інфраструктура) або в інший бік – у Сторожницю (хороші місця для плавання), чи на радванський Кар’єр. З останнім теж все непросто. І можна було б купатися, але штучна водойма кожного року забирає по кілька життів. З одного боку озера вже організовані певні умови, втім, у мерії наголошують: підприємства зобов’язані наймати рятувальників, медиків та забезпечувати санітарні умови. Саме вони несуть відповідальність за те, що коїться на Кар’єрі. Додамо, що значно безпечнішим у цьому плані є подібний кар’єр по дорозі на Чоп або ж кемпінги в Дідові. А ось на озеро в самому центрі Ужгорода (цегельний завод, позаду ОСК "Юність"), схоже, махнули рукою: не те, що купатися, рибу тут не дозволено ловити…

Загалом, як коментує ситуацію щодо водно-пляжних питань в регіоні начальник УМНС України в Закарпатті Мирослав ЩЕРБЕЙ, "...у краї лише 9 місць претендує на статус офіційних зон відпочинку на воді. Всі інші залишаються неофіційними, тобто купання там нерекомендоване, а то й небезпечне для життя! На кінець червня кілька законних пляжів лише в обласному центрі, Берегівському, Мукачівському, Ужгородському та Хустському районах".

Як розповідає начальник аварійно-рятувальної водолазної станції №2 в Ужгороді Іван КУЗЬМА, на сьогодні вони обстежили та лише здійснили паспортизацію підводної частини водоймищ Ужгорода (на березі Ужа Ботанічної та Студентської набережних), Мукачева, зони відпочинку в с. Добронь на Ужгородщині; пляжі на озерах у с. Дийда та В. Береги (Берегівщина); "Сілаамські купальні" в Шаяні та зона відпочинку "Едем" (Хустщина). Крім цього, ще 2 водойми водолази оглянули на Тячівщині – тож вірогідно, що місцеві мешканці та гості таки зможуть хоч десь безпечно відпочивати на воді".

Басейни – плавати чи відмокати?

У зв’язку з такою непростою ситтуацією з природніми водоймами ужгородці все частіше віддають превагу хоч і дорожчому виду відпочинку, але значно комфортнішому і безпечнішому. Мова про криті й відкриті громадські басейни, з якими у нас хоч і сутужно, але вони існують. Зник із карти лише унікальний відкритий басейн "Спартак". А з працюючих цього року – лише кілька. Класичний критий басейн Ужгородської гімназії, що відновив свою роботу не так давно, один з найдешевших: 20 гривень година для дорослих, 10 – для дітей. Ще один, хоча й трохи менший і трішки дорожчий басейн – у комплексі "Водолей". Найвищий клас, але за відповідну ціну, пропонують готельний комплекс "Олімп" та база "Зінедін". Крім того, кілька років успішно функціонує проект "Eila Sun City" неподалік Боздоського парку – два відкриті басейни (для дітей та дорослих) й пристойна інфраструктура.

Остання можливість долучитися до води для ужгородців – придбання власного басейну. Альтернатива непогана, адже вклавши гроші один раз матимеш власну водойму. Керівник реалізації чеської компанії "Альбіон" в Україні Олександр Орсаг розповідає, який басейн купувати. "Басейни поділяються на стаціонарні, надувні та каркасні (розбірні). Ціна залежить від виду та розміру. Переваги надувних у тому, що вони найдешевші. "Мінус" – невеликі розміри (до 5 метрів у діаметрі): поплавати в них не вдасться. Крім того, немає ефективної системи фільтрації й вода швидко псується, матеріал нестійкий до мікробів. Служать вони недовго: 1-5 сезонів. Ціна – від 600 грн. Каркасні (діаметром до 8 метрів) трішки надійніші, але дорожчі: залежно від розміру – 500-700 євро".

Стаціонарні взагалі "влетять" у копієчку. О. Орсаг відзначає: "Бетонні стаціонарні басейни у Старому світі нині використовуються лише для громадських класичних басейнів. У Європі й Чехії зокрема найбільш популярні – пластикові (поліпропіленові), адже за критерієм "ціна + якість" їм немає рівних, можна замовити будь-які розміри, а головне – вони не потребують багато часу та коштів на утримання. Загалом їхня частка у приватному секторі – 80-90%. Також іноді встановлюють скловолоконні. Розміри таких басейнів уже значно більші (можна й поплавати): від "3 метри на 6" до "13 на 4". Для таких треба мати відповідне місце на власному подвір’ї й викласти від 15 і вище тисяч гривень власне за басейн (чашу), плюс щонайменше тисяч 8 на відповідне обладнання та монтаж".

Загалом, як пояснює наш експерт, аби вибрати басейн, треба знати, для яких цілей він використовуватиметься. Приміром, якщо просто зануритися чи поплескатися у водичці з дітками – вистачить і невеликого за розмірами басейника. В решті ж випадків слід задуматися про серйознішу покупку. Тож краще спершу відвідати спеціалізований магазин або проконсультуватися у експерта й так визначатися, адже переваг у власних басейнах багато. По-перше, ти не залежиш від розкладів й не обмежуєш себе в часі, не думаєш, як дістатися до громадського басейну чи водойми. Не вносиш постійно чималі суми, а один раз зробивши покупку, можеш у будь-який момент розкласти (чи скласти басейн), або ж поплавати у стаціонарному. Тут також грає не останню роль впевненість у тому, що вода не шкідлива, не перехлорована, не заражена, у ній не плавали хворі тощо.

Тож ужгородцям слід робити власний вибір – як і де відпочивати і яку воду вибирати…

Роман ТИМЧИШИН, "Закарпатська правда"

 

04 липня 2011р.