Медична допомога — безкоштовна, а послуги — платні

Ужгородський міськвиконком затвердив нові тарифи

Медогляд від 46 до 188 гривень, аналіз крові – від 9 до 35 й УЗД за 18 – 47 грн. Ці та довгий ряд інших тарифів минулого тижня затвердив виконком Ужгородської міськради для комунальних поліклініки й лікарні. Кому доведеться платити і чому взагалі з’явилося це рішення – розбиралася “Закарпатка”.

Хто й за що платитиме?

Власне, нічого революційного виконком не запровадив. Як пояснив начальник відділу охорони здоров’я Ужгородської міськради Іван Ковач, платні медичні послуги у нас надаються з 2009 року. Проте за цей час значно подорожчали енергоносії, медикаменти, зросла мінімальна зарплата, тож старі тарифи стали збитковими і їх довелося переглянути, а заодно дещо розширити список послуг (його та самі тарифи можна знайти на сайті Ужгородської міськради в додатках до рішення виконкому № 232 від 6. 07. 2011 р.). При визначенні вартості виходили з того, щоб вона покривала затрати й давала кілька відсотків рентабельності. Все це – у рамках законодавства і згідно з відповідною постановою Кабміну.

“А як же конституційне право на безкоштовну медичну допомогу?” – поцікавиться читач. Конституційний суд розтлумачив це дуже хитро: мовляв, допомога й залишається безкоштовною, а виставляти рахунок державні й комунальні заклади можуть тільки за послуги. Вловити тонку грань між ними невтаємниченим особам було б доволі складно, тож Кабмін чітко розписав, за що від пацієнтів дозволяється просити гроші. Наприклад, за лікування безпліддя, включаючи хірургічні методи, штучне запліднення та імплантацію ембріона; оздоровчий масаж, гімнастику й бальнеологічні процедури з метою профілактики захворювань та зміцнення здоров’я; операції штучного переривання вагітності; протезування, в тому числі зубне, слухове та очне; корекцію зору за допомогою окулярів та контактних лінз; за різні медогляди – для отримання виїзної візи, попередні профілактичні при прийнятті на роботу, для отримання посвідчення водія та дозволу на право отримання й носіння зброї тощо. Лабораторні, діагностичні й консультативні послуги теж можуть бути платними, але тільки для громадян, котрі прийшли без направлення лікаря. Так само з профілактичними щепленнями: якщо ви бажаєте зробити їх поза схемами календаря або ж перед від’їздом за кордон – доведеться розкошелитися. Ну і, зрозуміло, всяке медичне обслуговування іноземних громадян є небезкоштовним. Це далеко не повний список, але достатній, щоб зрозуміти: чималий сегмент державної медицини комерціалізується.
Проте Іван Ковач підкреслює, що в Ужгороді платні послуги надаються виключно дорослим (до слова, в мукачівській обласній дитячій лікарні за певні дослідження й аналізи неповнолітніх іногородніх пацієнтів доводиться викладати чималі суми). Та й розцінки в комунальних закладах іноді на порядок, а то й більше, нижчі, ніж у приватних. Скажімо, лікування безпліддя в міській лікарні обійдеться в 1000 грн., а в комерційній – від 18 тисяч.

Кошти – на латання медичних дірок

"А чи матимуть щось із цих платних послуг медики, котрі їх надають?" – цікавлюся в Івана Івановича, дізнавшись, що середня зарплата лікаря зараз 1400 –1500 гривень, середнього медперсоналу – до 1230, а молодшого – до 110 грн. Адже було б цілком логічно й справедливо якийсь відсоток доходів перераховувати тим, хто їх заробив. Тим паче, що це стимулювало б підвищення професійного рівня медиків: до хорошого спеціаліста йде більше людей, відтак він офіційно міг би більше отримувати. Однак відповідь чиновника була категоричною: "Це заборонено законом. Ні про які премії такого роду ітися не може. Гроші спрямовують на спеціальний рахунок і використовують для латання лікарняних "дірок", котрих маємо чимало. Наприклад, зламався якийсь апарат чи ліфт – ремонтуємо не за бюджетні, а за зароблені кошти. Або ж терміново потрібні якісь ліки – джерело фінансування те саме. Щоправда, в одиничних випадках із цих грошей виплачуємо й зарплату. Так, якщо потрібно розширити лабораторію, а бюджет уже сформований, додатковий працівник утримується за ці кошти".
Іван Ковач запевняє: для більшості ужгородців і навіть мешканців Ужгородщини (влада якої виділила місту 6,5 млн. грн. за обстеження своїх жителів у закладах обласного центру), котрі не полінуються піти до дільничного за направленням, лікування й діагностика залишаться безкоштовними, тож панікувати через минулотижневе рішення виконкому не варто. А от пацієнти з інших районів платитимуть, і це – непоганий доважок до бюджетного забезпечення УЦМКЛ і поліклініки. До речі, для зручності розраховуватися можна не тільки в банку, а й безпосередньо в медзакладі (проте і тут вам зобов’язані виписати касовий ордер).

Благочинні внески залишаються

Утім, безкоштовна медицина в Україні – поняття доволі умовне. Не будемо говорити про ліки, які хворий купує сам, – вони дійсно дорогі, ніякий бюджет у повному обсязі таке навантаження не потягне. І про "презенти" лікарям мовчимо: якщо ідеться про вимагання, а не добровільний вияв вдячності, – хай із цим розбираються правоохоронці. Мова про благочинні внески (що цікаво, іноді вам називають конкретну суму, яку необхідно внести). Виявляється, їх ніхто не відміняв, бо платні послуги й благодійні пожертвування – різні речі, які навіть надходять на різні рахунки. За рік 5 ужгородських медичних бюджетних закладів збирають до 100 тисяч "благочинних" гривень (для порівняння: на 2011-й із бюджету їм виділено 64 мільйони) і витрачають їх, знов-таки, на латання дірок. Куди спрямувати кошти – визначають головні лікарі, однак у підсумку вони мають звітувати про це перед відділом охорони здоров’я. "Але благодійні внески – річ суто добровільна. Сплатили ви їх чи ні – на прийом і діагностику це не впливає", – переконує Іван Ковач.

Хочеться вірити. Правда, до обліку цих грошей є питання. Річ у тому, що здебільшого пожертвування не перераховують через банк, а залишають просто в кабінеті, де проводиться обстеження, – це дійсно набагато зручніше. Однак квитанцій часто не видають. Кажуть, правда, в кінці дня гроші обов’язково здають у банк…
Отакі в нас особливості безкоштовної медицини. Як кажуть, якими б хорошими не були лікарі, краще все-таки не хворіти.

Мирослава Галас

 

21 липня 2011р.