Віктор Погорелов про воду в Ужгороді, приворотні цукерки, систему відео нагляду на вулицях та стосунки з попередником

- Вікторе Володимировичу, насамперед блок комунальних та найгучніших питань. Отже, у своїй передвиборній програмі ви обіцяли місту цілодобове постачання води. Багатьох ужгородців цікавить питання - чи можливе це в нашому місті? Чи вистачає для цього ресурсів?
- Я не забуваю свої передвиборні обіцянки і роблю все для того, щоб їх виконати. Але я не чарівник, всього вісім місяців керую містом, і за такий короткий час вирішити таку складну проблему нереально. Проте я йду до того, щоб забезпечити ужгородців питною водою упродовж доби. У цьому напрямку вже зроблені перші кроки: приміром, на вул. Академіка Корольова 1112 квартир отримали цілодобову воду.
- На початку своєї каденції ви зазначили, що нарешті буде вирішено багатостраждальне питання із Аквапарком. В якому стані ця справа? Чи ужгородці колись таки побачать аквапарк?
- Безперечно, нинішня міська команда бажає, щоб аквапарк був, але підходи до будівництва аквапарку мають бути цивілізованими і нормальними у співвідношенні до фінансових можливостей громади. І коли стояло питання про те, бути аквапарку чи ні, ми завжди говорили без перекручень – аквапарку бути! Його хоче кожен, але інше питання, скільки буде вартість квитка, як туди потраплятимуть соціально незахищені верстви, особливо діти, які не зможуть сплатити ті 50 гривень. Це перше. По-друге, питання території. Як на мене, 21 га дорогої землі в парку віддати якійсь фірмі - це просто ненормально. Під аквапарки всюди у світі (Он – Будапешт, Київ) виділяють гектар, два, ну, 5 га і тут не потрібно бути провидцем, щоб здогадатися, що малося на увазі. Тому прийнявши таке рішення Ужгородська міська влада вийшла зі співзасновництва попереднього проекту і тепер працює над власним. Наразі ми вже визначили територію поблизу парку відпочинку, дали завдання на збір матеріалів для будівництва аквапарку, визначили можливі межі для його розміщення, буде проведений конкурс. І повірте, приймати участь у проекті будуть лише достойні фірми, які не будуть гратися з такою серйозною справою.
- Забудова зеленої зони на площі Богдана Хмельницького: на якому етапі цей проект? Чи вирішене питання перенесення будівництва комплексу в інше місце?
- Почну з того, що до мене як до мера Ужгорода звернулася величезна кількість людей, що живуть у навколишніх будинках, звернулися громадські організації, і всі говорять про те, що пропозиція щодо забудови площі є неправильним з боку попередньої влади, просять не дозволяти забудову цієї зеленої зони. Я теж вважаю, що тій споруді там не місце. Зрештою, в Ужгороді є можливість в інших місцях побудувати такі об’єкти, тим більше, що даний проект саме на цій площі аж ніяк не вмістився б!
- У якому сенсі – не вмістився б?
- У прямому! Коли вже наша команда вивчила проект, то й з’ясувалося, що він навіть не вписується в межі, в червоні лінії доріг! І це - кримінал! З іншого боку, ця ділянка є транспортною розв’язкою, на ній безглуздо будувати розважальний центр, бо це зупинить весь рух через один з центральних мостів Ужгорода. Більше того, забудова площі не передбачена жодним генпланом міста, і з огляду на ці два питання погодження проекту вже є злочином. До речі, ми запропонували для розміщення розважального центру іншу ділянку в спальному районі міста, проте чомусь інвестори вперлися саме в цю ділянку, зайняли дивну позицію, спрямовану проти громади міста. Але ми цього не допустимо, бо це питання вкрай важливе для громади Ужгорода, і рішення про надання в оренду буде відмінене.
- Вікторе Володимировичу, ви заговорили про транспортні розв’язки - саме площі Богдана Хмельницького вона й стосується певною мірою: що з проектом розширення транспортного мосту в цій зоні, чи це реально?
- Тендер вже оголошений, вже заявлено кілька фірм, але ми визначимо тих, хто вміє будувати, а хто ні. Бажано б, щоб за це питання взялась фірма, яка вже будувала мости.
- З приводу опалення: минулого тижня на нараді в облдержадміністрації прозвучала критика в тому числі у ваш бік з того приводу, що занадто повільно йдуть роботи зі встановлення автономних систем опалення, особливо у помешканнях малозабезпечених людей….
- Якщо говорити про селища, де є один будинок чи два – звісно, там питання вирішуються швидше, бо там менше будинків. Говорити про те, де краще, де гірше – це все одно, що порівнювати, приміром, тридцятимільйонну заборгованість Закарпаття перед Нафтогазом із Луганщиною, де такий борг, кажуть, перевищує мільярд. Тому я не порівнюю. У нас найбільш складна ситуація, бо ми вже вимушені йти тим шляхом, який прийняла попередня влада, але на наші плечі лягла проблема узаконення того, що було зроблено і не вирішено: технічні умови, підготовка будинків до збільшення подачі газу, питання електропостачання тощо – весь той комплекс робіт, що не був зроблений попередниками. Відключено, відрізано – і робіть, що хочете. Така позиція неприйнятна. Тому ми сьогодні так тяжко й вирішуємо це питання. І впирається воно насамперед у фінанси. Але ми йдемо за графіком, у мене немає приводу сказати, що не встигнемо. Я вимагаю дотримання планів від підлеглих.
- Вікторе Володимировичу, за попереднього мера місто багато втрачало через те, що не співпрацювало з "областю". Які ваші стосунки з керівництвом краю? Чи є порозуміння? І з ким більше – таки з керівником облдержадміністрації чи облради?
- Я поважаю як Ледиду, так і Балогу, поважаю їх як людей, яким доручено керувати областю. Сьогодні у нас нема антагонізму з керівниками області, всі питання, які в мене є, ми вирішуємо разом. Вони сприймають мою позицію як позицію громади обласного центру, і це мені приємно. Я вважаю, що ми робимо одну справу.
- Злободенне питання паркування в Ужгороді. Гадаю, нинішній стан не влаштовує і вас як міського голову…
- Я завжди радію, коли бачу цивілізовані підходи у будь-якому питанні. Мені хочеться, щоб були такі ж європейські підходи у всіх напрямках життєдіяльності нашого міста, і в тому числі в парковках. Якщо в центрі Будапешта не паркуються, то чому і нам не перекрити центральні площі міста? А тому, що кожен думає, як на цьому заробити, або – що на цьому заробить хтось інший. І з цим і ми зіштовхнулися: доручили одному керівнику це привести до ладу – відмовився, інший просив забрати від нього. Це проблема, яка системно повинна вирішуватися, і ми її вирішимо. Уже сьогодні на сесію винесений проект рішення про створення окремого комунального підприємства, що здійснюватиме і відео нагляд, і паркування, і відстежуватиме рух пасажирського транспорту. Ми плануємо поставити навігатори в тих же "маршрутках", і якщо хтось спитає – за які гроші, я відповім – за гроші власників, які хочуть працювати в цьому бізнесі. Зрештою, має бути контроль за дотриманням графіку. Це питання важливе ще і в тому сенсі, що бракує нині в місті правоохоронців, і система відео нагляду є дуже доречною. А вже коли її встановимо, тоді й будемо говорити, хто і як працює, чи йдуть гроші від паркування до кишень паркувальників і так далі. Думаю всі депутати це підтримають.
- Скільки на це потрібно коштів – уже рахували?
- На першому етапі цього проекту потрібно 320 тисяч гривень, але загалом проект потребує набагато більших капіталовкладень. Усе треба робити крок за кроком. Тому вже сьогодні, даючи дозвіл на торгівлю, ми вимагаємо, щоб кожному закладі був встановлений відеонагляд. Потім ми об’єднаємо всі ці камери в єдину систему і матимемо картину нашого міста. Якщо хтось проти цього – то він проти майбутнього.
- Вікторе Володимировичу, наскільки важко працюється? Звідки берете сили, адже щодня вирішувати десятки питань, спілкуватися з неймовірною кількістю людей – усе це виснажує…
- Мене часто питають: звідки берете енергію? Хтось каже, що я чаклую, роздаю цукерки заряджені, роблю привороти… Це не правда. Я нормальна людина, я дійсно насичуюсь енергією від землі. Я молюся Богу, прошу мудрості, кожен день не проходить без молитви і подяки за те, що мені вдалося обійти негативи в житті.
- За здоров’ям стежите, спортом займаєтеся?
- Без зарядки не буває. Починаю ранок з того, що пробігаю кілометр-півтора, маю тренажери, намагаюся підтримувати себе в формі.
- У мене іноді буває таке: прокидаюся зранку і гостро відчуваю – все, хочу у відпустку. У вас таке буває?
- Ні, не зранку, радше ввечері іноді таке відчуття з’являється. І це зрозуміло, бо я вже рік виснажено працюю (і до виборів, і після). Рятує те, що я доволі спокійна людина. У цьому ж контексті – не маю наміру ні з ким воювати, але хотів би, щоб мене розуміли.
- До речі, підтримуєте стосунки з попередником?
- Я спілкуюся практично з усіма, навіть з тими людьми, хто в жорсткій опозиції до мене, але в розумній площині. Не підтримую стосунки лише з однією людиною, і не хочу з нею спілкуватися до своєї смерті – з моїм попередником на посаді. Я не розумію таких людей, котрі, наробивши біди, самі кричать – тримай злодія. Не можна ображати всіх навколо, поливати брудом, як він це робить. У мене до нього немає ненависті, я його просто шкодую.
- Діти у вас уже дорослі. Тому можете себе присвячувати роботі, але, тим не менше, як дружина ставиться до вашої роботи?
- Звісно, негативно, бо розуміє, що таки багато енергії, здоров’я витрачаю на це. Але моя дружина – дуже мудра людина, вона намагається не звертати уваги на деякі недоліки "мерського" життя, і я їй за це дуже вдячний.
- За 8 місяців роботи – чи сформована команда, є прогалини? Чи готові ви вже зараз когось міняти?
- Так склалося, що моїх ровесників у команді не так і багато. Але так Бог дав, що я в свої роки працюю з молодою командою. Хто хоче, той вчиться від мене, перебирає позитив. Але команду ми все ще формуємо, мені ще багато років працювати, працювати з фахівцями, і на позитивний результат. Певна річ, буває складно, бо в людей різні підходи до життя, принципи, бажання працювати. Свого часу я був у Папи Римського і він мені сказав – "Тільки вірою в людей будеш мудрим". Намагаюсь вірити людям.
- Вікторе Володимировичу, за кілька днів у вас прекрасний ювілей - 60 років. Які відчуття на цій сходинці?
- Я душею ще молодий, я фізично молодий. Якби мене запитали: як би ви прожили ще раз своє життя?.. Навіть незважаючи на ті проблеми, які були у моєму житті (звісно, я намагався б їх обійти, якби мав ще одну таку нагоду), я хотів би прожити своє життя ще раз. Я маю дух, завжди відстоюю свою позицію, намагаюся робити це толерантно, наполегливо і мудро. Поки що мені це вдається.
- Щиро дякую за розмову. Успіхів вам!
Провела інтерв’ю Наталія Петервар


Закарпатська правда

 

26 липня 2011р.