"Єврокару" вставляють палиці в колеса

За 5 років – мільярди гривень у бюджет

Для початку зробимо екскурс в історію питання. Завод "Єврокар" – виробник автомобілів, вузлів, деталей, здійснює технічне обслуговування автомобілів тощо. Упродовж 2001–2010 років на підприємстві виробляли автомобілі Škoda, Volkswagen, Audi, SEAT. Зараз у виробництві автомобілі всього модельного ряду марки Škoda. Наразі на підприємстві функціонують цехи дрібно-вузлового та крупно-вузлового виробництва. З 2008-го року завод розпочав зведення ще двох цехів – зварювального та лако-фарбувального, які планують запустити до кінця цього року для переходу до технології складання автомобілів повного циклу. Це дасть можливість, з одного боку, збільшити обсяги виробництва, а з іншого – створити до 700 нових робочих місць. Відповідно й надходження до бюджетів усіх рівнів суттєво зростуть.
Про потужність "Єврокара" і його значення для наповнення крайового (і не тільки) бюджету свідчать цифри. Скажімо, протягом 2006 – 2010 років він спрямував до державного бюджету понад 2 мільярди гривень, до обласного – близько 5 млн., до районного близько 7 млн., Соломонівській сільській раді перерахував понад 8 млн. грн., а до різних державних цільових фондів – 87 млн. грн. Та й питання зайнятості населення в Ужгородському районі не в останню чергу вирішував "Єврокар": на піку потужності, до кризи в 2008-му, на ньому працювало понад 1200 чоловік, зараз цей показник тримається на рівні 2006-го – 654, що теж немало. Але, як уже говорилося, із відкриттям нових цехів потреба у робочих руках зросте в рази. Здавалося б, місцеве самоврядування має порошинки здувати з такого бюджетного донора і всіляко сприяти його розвитку. Чи, принаймні, не заважати. Та насправді виходить зовсім інакше…

Сільрада вимагає пайовий внесок
Власне, з попередньою сільською владою завод мав цілком нормальну співпрацю, яка для соломонівців оберталася купою плюсів. Підприємство вкладало гроші у розвиток інфраструктури, наповнювало місцевий бюджет, забезпечувало робочі місця всім бажаючим. Завдяки "Єврокару" село газифікували, заасфальтували дороги, підприємство фінансувало місцеву футбольну команду, навіть подарувало автобус, який возив спортсменів і дітлахів.
Однак влада змінилася, а з нею – і стосунки між сільрадою та заводом. Може, "Єврокар" просто став заручником ситуації? Річ у тому, що нова голова сільради Галина Малинич змогла зайняти свою посаду тільки після судових розборок – різниця між нею та її конкуренткою, попередньою головою, становила всього кілька голосів. То, припускають знаючі люди, Галина Іванівна зараз просто вишуковує "бліх" у роботі своєї попередниці, аби черговий раз підтвердити її "профнепридатність"? Чи має якісь матеріальні інтереси? А завод виявився зручною великою мішенню…
Тепер детальніше про суть претензій. Як тільки у звітах та повідомленнях ЗМІ з’явилася інформація, що підприємство планує до кінця 2011-го запустити 2 нові цехи, у сільраді згадали про законодавчу норму щодо 10 % пайового внеску в місцевий бюджет на розвиток інфраструктури. За ці гроші будують дороги, проводять електрику чи водогін і т. д., що, власне, є справою потрібною.

Завод будували …на мінному полі
Однак "Єврокар" має свої контраргументи: він знаходиться на території спеціальної економічної зони "Закарпаття", яка створювалася з певними преференціями для інвесторів. Бажаючі вкладати гроші у будівництво і виробництво мали розпочинати інвестиційні проекти на ділянках, забезпечених усіма інженерними мережами, а в нашому конкретному випадку завод споруджували на заболоченому полі, до того ж замінованому! Протягом кількох місяців сапери знешкодили там десятки мін часів Великої Вітчизняної війни! Ділянку довелося осушувати, тягнути туди залізничну колію з Чопа, газопровід, лінію електропостачання, забезпечити власне водопостачання та каналізацію тощо. І все це – коштом "Єврокара", котрий, зрештою, вклав в інфраструктуру більше, ніж належить за пайовим внеском. До речі, свого часу, коли завод був лише у проекті, на засіданні експертної ради ОДА, яка контролює діяльність СЕЗ, розглядалось питання вимоги сплати пайового внеску учасниками СЕЗ. Враховуючи реалії, тоді інвесторам сказали: освоюйте ділянку самотужки, оскільки наразі держава не має можливості забезпечити розбудову інженерних мереж, в рахунок пайового внеску.

Прокуратура опротестувала рішення сільради
Мабуть, зрозумівши, що в цьому питанні нічого не доможеться, Галина Малинич обрала іншу тактику. Коли 19 травня 2011 року на "Єврокар" приїздив Президент, вона була членом великої делегації, що супроводжувала главу держави, чула виступи Голови правління Холдингу Олега Боярина, представників концерну Skoda Auto a.s, які високо оцінили здобутки заводу та відзначили необхідність державної підтримки інвестора у реалізації такого масштабного проекту. Чула Галина Іванівна й те, що Віктор Янукович акцентував на пріоритетність розвитку українського автопрому та забезпечення державою сприятливих умов для інвестування в автомобілебудівну галузь. Та вже наступного дня, 20 травня, вона із порушенням процедури – через усні повідомлення – терміново зібрала депутатів на сесію і винесла на неї питання щодо скасування рішення своїх попередників про затвердження вводу в експлуатацію зварювального цеху. Саме того, про запуск якого йшлося на зустрічі з Президентом, адже зведення будівлі завершили ще минулого року.
"Єврокар" відреагував на це рішення цивілізовано: надав офіційні папери, які підтверджують наявність дозволу на будівництво, проектної документації, сертифікату відповідності, акту готовності. Все підписано, як належить, та Галина Малинич і далі виконує роль органу дізнання та слідства - відбирає письмові пояснення в колишніх (а заодно й нинішніх) депутатів, хто й за що голосував чи не голосував, направляє запити у всі служби, чи підписували вони акт готовності тощо, намагаючись знайти так кримінал.
Зрештою в обласній прокуратурі відреагували на ситуацію і нещодавно внесли протест на рішення сільради від 20 травня 2011 року. До кінця цього тижня депутати мають або відхилити його, або скасувати власне рішення, яке, даруйте за тавтологію, скасовувало б рішення їхніх попередників.

Протистояння шкодить авторитету заводу
У принципі, правда на боці "Єврокару", але протистояння з сільською радою може підірвати авторитет заводу як надійного партнера. Адже сільраді хоч і не вдасться зірвати запуск нових цехів, та палиці, які вставляють у колеса, можуть загальмувати процес і зірвати заплановані строки. А коли зобов’язання не дотримуються, це не лише удар по іміджу, а й штрафні санкції.
Цікаво, чому така світла перспектива щодо розширення заводу, збільшенню робочих місць, збільшенню надходжень до бюджетів усіх рівнів та цільових фордів не подобається керівництву Соломонова? Адже голова сільської ради в першу чергу мала б дбати про благо громади, для якої завод – курка, котра несе золоті яйця…

Закарпатська правда

 

28 липня 2011р.