Поряд із нашими Соймами і Мирогород, і Моршин – "вихідні"

Cанаторій "Верховина" – унікальний і єдиний такого роду в Україні, бо лікують тут неповторними за властивостями мінеральними водами з родовища "Сойми".

Поряд із нашими Соймами і Мирогород, і Моршин – "вихідні"

Санаторій "Верховина" – єдиний в Україні, де проводять реабілітацію пацієнтів із хворобами крові, в тому числі лейкозами

У санаторії "Верховина" в Соймах зцілюють хворих на панкреатит, холецистит, захворювання хребта. Допомагають тим, хто мучиться через хронічні гастрити, коліти, гепатити, панкреатити. Полегшують перебіг недуг у людей із порушеним обміном речовин. А ще тут лікують тих, хто страждає через хвороби органів кровотворення (залізодефіцитні анемії різної етіології, після радіаційних уражень), у тому числі від таких страшних діагнозів, як лейкози. Такими можливостями – як і практикою – не може похвалитися жоден лікувально-профілактичний заклад України. Про все це – розповідь "Закарпатки".

Більше століття – на сторожі здоров’я

…Там, де норовиста Репинка наповнює собою спокійнішу Ріку, розміщене відоме родовище мінеральної води "Сойми". Понад два століття тому місцеві жителі примітили його цілющі властивості й почали використовувати для лікування. Перші дослідження хімічного складу води провели в 1900 році й спеціалістів вони настільки вразили, що було вирішено – треба визнати навколишню місцевість курортною й розвивати її. Фактично з того часу курорт "Сойми" почав своє становлення, неабиякої популярності набув у 1910–1914 роках, але під час Першої світової був повністю знищений.

У 1958-му курорт почав друге життя: на березі Ріки, між мальовничими горами Клива і Торшола, почалося будівництво санаторію "Верховина". Оздоровниця, зведена буквально за 2 роки, розрахована на 150 чоловік. Але зазвичай лікується в ній набагато більше людей ледь не з усієї країни. Значна частина проживає в приватному секторі, а в санаторії харчується та отримує процедури.

Вода, що буквально воскрешає

Певна річ, основне питання – чим лікують, які особливості мають ті природні багатства, які використовують в оздоровниці. Як розповів "Закарпатці" головний лікар санаторію Іван КАНЮК, завдяки наявності унікальної мінеральної води "Сойми" та цілющого гірського клімату курорт відноситься до бальнеологічно-кліматичних (тобто, цілющі вода, повітря) і за властивостями мінеральної води має низку переваг перед іншими, у тому числі навіть Моршином чи Миргородом. А розміщення в центрі Українських Карпат, в умовах високогір’я, робить його справді унікальним.

Спеціалісти кажуть: аналогів води "Сойми" в Україні нема. "Це вода середньої мінералізації (6,7г/л), температурою +12 градусів, гідрокарбонатно-хлоридна, натрій-кальцієва, – розказує провідний спеціаліст ДП санаторій "Верховина" Мар’яна ГОЛОДНЯК. – Вона містить багато вуглекислоти, тохи сірководню, а ще – калій, закис заліза, амоній, сульфати, йод, фтор, кремнієву та ортоборну кислоти, арсен та органічні речовини". "Кальцій, якого чималий вміст, добре діє проти запалення та алергії, кремній попереджує розвиток атеросклерозу, сповільнює процеси старіння, – додає головний лікар. – А ще ці речовини виводять з організму чужорідні й токсичні речовини. Тому ця вода корисна для реабілітації, приміром, хворих, які вражені радіацією. Але й це ще не все: сполуки бору у воді мають протимікробну дію; залізо та арсен – кровотворну, сірководень сприятливо впливає на шкіру, суглоби, функції серця та судин, лікує атеросклероз. А гідрокарбонат лікує хвороби підшлункової".

Утім цілющі властивості природних ресурсів "Верховини" ще не до кінця й досліджені. Та навіть ті, що вивчені, дозволяють говорити про їхню унікальність. "Проводячи гематологічні дослідження, лікарі санаторію встановили високу ефективність води при захворюваннях із залізодефіцитними станами, хронічних ендогенних та екзогенних інтоксикаціях, – додає І. Канюк. – Тому у нас функціонує єдине в Україні відділення реабілітації для хворих з захворюваннями крові".

Ефективному використанню води сприяє багаторічний досвід висококваліфікованого колективу лікарів. Саме вони, нерідко навіть попри зневіру самих пацієнтів, допомагають багатьом позбутися своїх хвороб. "Люди до нас їдуть із усіх куточків СНД: Росії, Білорусі, Казахстану, – каже головний лікар. – Ну і, звичайно, з України. Тут до всіх однаково гостинне ставлення, всім хочемо допомогти".

Три десятки років – до одного санаторію

Утім, краще про це розкажуть самі хворі, які оздоровлюються в санаторії, вважає головний лікар. "Закарпатка" поспілкувалася і з ними.

Михайло Шобей, 1957 р.н., Нересниця, Тячівщина: "27 років тому вперше приїхав у санаторій "Верховина", і тут справді знайшов своє здоров’я. Зараз лікуюся більше з профілактичною метою, але потрапив сюди з діагнозом хронічний гастрит, холецистит із багаторазовими загостреннями. Постійно приймав медикаменти, ходив до лікарів і страждав від постійного болю. Нічого не допомагало. Після лікування у "Верховині" відчув покращення. Впевнений, що чудова мінеральна вода, вміння лікарів, дієтичне харчування дають прекрасний результат. Приймаючи мінеральні ванни я позбувся остеохондрозу та поліартриту. Хочу побажати санаторію успішного розвитку".

Анна Вакарова, Хуст, пенсіонерка: "Вперше приїхала сюди 4 роки тому. Тоді лікування дуже допомогло. В мене діагноз поліартрит, артрозоартрит. Вдома ходжу з паличкою, а після мінеральної ванни санаторію стає набагато краще. Наступного року теж збираюся сюди".

Володимир Полуциган, Одеса: "Приїжджаю оздоровлюватися сюди вже 23 роки. Вперше звернувся з діагнозом хронічний холецистит, панкреатит. Я вилікувався тут повністю, хоча до того був на постійній строгій дієті, відчував болі. Кожний рік я приїжджав по путівці на 24 дні. Вода і природа тут просто неймовірні".

Людмила Картузова, 1951 р.н., Москва: "Понад 15 років поправляю здоров’я в санаторії "Верховина". Я жила на Україні, а зараз – у Москві.Але все одно раз на рік відвідую цей прекрасний край і відновлюю тут свої сили. Діагноз у мене був хронічний гастрит, хронічний панкреатит, а зараз ще і залізодефіцитна анемія. Завдяки мінеральній воді "Сойми" я почуваю себе дуже добре".

Наталія ПЕТЕРВАРІ, "Закарпатська правда"

 

11 листопада 2011р.