Перинатальна трагедія Ужгорода

Десятого січня минулого року в ужгородський міський Перинатальний центр надійшла 24-річна ужгородка Христина Співак. У жінки це була перша вагітність, вона вчасно стала на облік у дільничного гінеколога й регулярно проходила огляди. В центрі у породіллі діагностували хибні перейми, тому лікарі залишили її для спостереження. Через два дні, 12 січня, близько третьої години пополудні почалася пологова діяльність. Христину перевели в пологову палату, поряд із нею перебував і чоловік, який заздалегідь висловив бажання бути присутнім при народженні дитини й морально підтримати дружину. Істотний момент — і Христина, і її чоловік Георгій — медики за фахом, тому чудово розуміли все, що відбувалося впродовж наступних кількох годин.

До породіллі підключили кардіотокограф, щоб спостерігати за станом плоду. Незабаром прилад зафіксував дистрес — падіння серцевого ритму дитини до 30 ударів за хвилину. Це означає, що дитина потерпає від кисневого голодування й потребує термінового родорозрішення. Медичні протоколи чітко регламентують дії лікарів у таких випадках — негайні пологи методом кесаревого розтину. Породіллю одразу перевели в операційну палату, поклали на операційний стіл і навіть зробили премедикацію (ввели спеціальні препарати, щоб підготувати до загальної анестезії). За внутрішніми інструкціями Перинатального центру, про кожен випадок кесаревого розтину необхідно повідомляти головному лікарю. Той же, прибувши в операційну палату й глянувши на показання кардіотокографа, наказав: "Переведіть породіллю в пологову палату, вона буде народжувати фізіологічно. Це не дистрес". Зауваження підлеглих про прямі показання до кесаревого розтину він проігнорував. Породіллю зняли з операційного столу, перевезли в пологову палату й стали очікувати переймів. А ті все не починалися. Через дві години після першого дистресу апарат зафіксував ще один — падіння серцевого ритму до 70 ударів за хвилину. Якщо врахувати, що премедикація пришвидшує серцебиття, то реальний показник мав бути ще гіршим. Крім того, у породіллі відійшли води, які виявилися меконіальними (тобто забрудненими, агресивними). Дитина в такому середовищі не може перебувати, це ще одне пряме показання до кесаревого розтину. Троє лікарів — лікуючий, черговий та ургентний — в один голос почали переконувати керівника Перинатального центру негайно робити операцію, щоб врятувати дитину. Однак той залишався непохитним: "Нічого, жінка молода, то має народити природним шляхом". Тим часом у породіллі виникли страшні болі, яких не полегшувало знеболювальне, почалася блювота фонтаном. У перервах між нападами болю Христина благала головного лікаря: "Будь ласка, зробіть кесарів розтин, я не можу народити нормально. Хіба ви не розумієте, що відбувається?" Зробити операцію головного лікаря неодноразово просив і Георгій, що весь час перебував поряд і бачив муки дружини. Однак той залишався непохитним.

Через годину кардіотокограф зафіксував третій дистрес плоду, однак це теж не переконало головного лікаря в необхідності термінової операції (хоча, за медичними протоколами, яких лікарі повинні суворо дотримуватися, кесарів розтин необхідно було робити три години тому — після першого дистресу). Ще через півгодини голівка дитини опустилася в ділянку малого тазу, почалася друга стадія пологів, при якій робити кесарів розтин уже пізно. Тим часом кардіотокограф зафіксував ще один дистрес (утім, його показання під час другої стадії пологів не можна вважати достовірними). Щоб пришвидшити пологи, лікуючий лікар наклав на голову дитини вакуумний екстрактор, із допомогою якого через 12 хвилин народилася дівчинка вагою 3,650 грамів. Вона ще дихала, однак реанімаційні заходи результату не дали…

Ні вибачень, ні співчуттів у зв’язку зі смертю дитини головний лікар подружжю не висловив, — у нього були важливіші справи. Передчуваючи, що батьки не залишать втрату новонародженої дитини просто так, він викликав до себе в кабінет підлеглих, котрі були на пологах, і запропонував записати в історії пологів, наче ніхто з них робити кесарів розтин йому не пропонував. Ті категорично відмовилися.

Передчуття не обманули головного лікаря. Наступного дня батьки породіллі написали заяву в прокуратуру міста, і зранку в Перинатальному центрі з’явився помічник прокурора, щоб вилучити медичну документацію. Історію пологів без згоди лікарів виправити було неможливо, зате в картці розвитку новонародженого, написаній головним лікарем, з’явилися правки, які показували його дії у вигідному для нього світлі. Підписувати цей документ лікуючий лікар відмовився, після чого керівник Перинатального центру у присутності помічника прокурора змушений був дістати із сейфа непідроблену картку розвитку новонародженого. Так до правоохоронців потрапили два різні документи під однією назвою.

Після дослідчої перевірки прокуратура Ужгорода порушила кримінальну справу за фактом службової недбалості, а також неналежного виконання професійних обов’язків медичним працівником. "Фактове" слідство тривало понад рік, оскільки необхідно було дочекатися проведення судмедекспертизи. Як повідомили на нещодавніх прес-конференціях прокурор області Анатолій Петруня та прокурор міста Іван Штефанюк, її результати чітко вказали на причинно-наслідковий зв’язок між діями головного лікаря та смертю дитини. Експерти встановили, що якби породіллі вчасно зробили кесарів розтин, дитина залишилася б живою.

Причина впертого небажання керівника Перинатального центру робити операцію, для якої були всі показання, до кінця незрозуміла. У неофіційних розмовах лікарі кажуть, що все сталося через внутрішні чвари в колективі. Річ у тому, що лікуючий лікар породіллі ще за кілька місяців до пологів сам був керівником Перинатального центру. Стосунки між ним та теперішнім керівником не склалися, і кадрова рокіровка конфлікту не розв’язала (лікуючого лікаря згодом узагалі звільнили з Перинатального центру). Неодноразові спроби журналіста зв’язатися з ним через приймальню Перинатального центру були марними, — секретар повідомила, що лікар "дуже-дуже зайнятий".

Минулого тижня прокуратура двічі намагалася пред’явити обвинувачення у службовій недбалості (ст. 367 кримінального кодексу) та неналежному виконанні професійних обов’язків медичним працівником (ст. 140 Кримінального кодексу) керівникові Перинатального центру. І обидва рази безуспішно. Перший раз підслідний з’явився без адвоката, а вдруге (після того, як у нього взяли розписку прийти із захисником) адвокат перед самим пред’явленням звинувачення… просто зник із прокуратури. Утім, як повідомили автору матеріалу в прокуратурі Ужгорода, найближчим часом цю важливу слідчу дію буде виконано. Заодно слідчий має розглянути клопотання потерпілих про відсторонення головного лікаря від посади для уникнення тиску на свідків, які є його підлеглими.

Злощасні пологи в Перинатальному центрі кардинально вплинули на життя Христини та Георгія, — торік восени вони виїхали в Угорщину на постійне місце проживання. Однак залишати цей трагічний епізод свого життя просто так подружжя не збирається: молоді люди регулярно приїжджають до Ужгорода для проведення слідчих дій.
P.S. Коли матеріал готувався до друку, стало відомо, що прокуратура Ужгорода все-таки пред’явила обвинувачення головному лікарю Пеританального центру.

Володимир Мартин, Дзеркало тижня

 

27 лютого 2012р.