Тримайте дверці, щоб не випасти!

Клієнт завжди неправий

Протягом лютого в редакцію просто сипалися листи та дзвінки обурених краян (переважно з Ужгорода, бо саме тут послуги таксі найзатребуваніші), котрі скаржилися на обман, непунктуальність, жахливий стан машин, ризикований стиль кермування та хамство таксистів. Більшість із закидів обґрунтовані. Ось лише кілька історій, аби проілюструвати всі "принади" негромадського транспорту.
Перша ілюструє "злагоджену роботу" оператора служби й самого таксиста, а також цинічне ставлення обох до клієнтів. "Кілька разів на тиждень вожу чотирирічну доньку до бабусі в Горяни, – пише в листі молодий батько Мирон. – Мала часто хворіє, тому викликаю таксі. Але яку б службу не викликав – ще в жодній не виконали обіцянок. Три хвилини – виходьте, кажуть. А стоїш на морозі добрих десять, а то й більше. Коли просиш, щоб передзвонили – гавкають: "Не будемо кожному передзвонювати"! Але останнього разу вони просто перейшли всі межі. Викликав таксі, попередив, що з хворою дитиною. Сказали – сто процентів – 7 хвилин. Ми стали з донькою в під’їзді й дивимося у вікно. Проходить хвилин 15, телефоную, де машина? А там заклопотана дівчина фиркає: а він до вас не заїде – там сніг погано розчищений, пройдіть 200 метрів – таксі за рогом! Питаю дівчину: "А ВИ НЕ МОГЛИ ЦЕ ПОВІДОМИТИ САМІ? Як я мав здогадатися?" Вона ж відповідає звичне: мовляв, купа замовлень, не встигаю. Злісно пояснюю, що це не проблема клієнта. Проклинаючи все на світі, беру дитину на руки і борсаюсь через сніг до головної дороги. І бачу машину, яка … від’їжджає. Дзвоню знову в службу й уже на підвищених тонах повідомляю про неподобство. А дівчина незворушно підсумовує: ну, ви ж не підтвердили, що пройдете 200 метрів, та ще й на мене покрикували – от він і поїхав. Добре, що я запам’ятав марку і номер машини. Але офіційно правди шукати не буду – діятиму їхніми хамськими методами".
Автор розповів про цей випадок знайомому таксисту зі стажем Валерію. Той каже, що проблему можна було вирішити елементарно, але служби нині мають дуже багато клієнтів, от і нехтують "проблемними випадками". Адже знають, що все "кришується" і покарання за недбальство чи хамство можна уникнути: "Звичайно, під час снігопадів, особливо в неприбраному Ужгороді, не всюди можна було заїхати. Але таксист зобов’язаний вийти бодай пішки до клієнта і перепросити, мовляв, не тягне машина – пройдіть за ріг, а я допоможу з сумками тощо. А оператор у таких випадках має вибачитися й зробити принаймні знижку!".
Утім хамство і непунктуальність – ще пів біди. Мешканка Ужгорода Адріана розповідає, що дуже часто мусить терміново мотатися з однієї частини міста в іншу: "До служби, якій довіряю, особливо в години пік, майже нереально додзвонитися. Тому й потрапляю в різноманітні ситуації. Їхала на БАМ в ожеледицю – дядько на "Ладі" вже перед поворотом до "Ери" заявив: "Ой, навряд чи я виїду наверх. Вам тут зупинитися не підійде?". В результаті зі скрипом доїхали до поліклініки – далі тюпала пішки. Іншим разом їду містом із таксистом, котрий кляне всіх водіїв, включно з колегами, а в самого машина недоглянута, торохтить. І незважаючи на це, він ще й обганяє в недозволеному місці іншого легковика й ледь не стикається зі джипом, що їде по зустрічній! Але і то були квіточки. Сідаю в машину, закриваю дверцята, вона рушає, розганяється… Шофер зазначає: "Недобре закрилисьте двері – сильніше!". Гримаю ними, а вони … починають теліпатися. І тут водій так грайливо видає: "Притримайте їх, якщо не хочете випасти з салону!" Я вийшла біля першої зупинки автобуса, кинувши жартуну 10 грн. Вирішила, що краще спізнюся, але залишуся жива".
Щодо стилю кермування, то згадуваний таксист Валерій наголошує: такі випадки – дуже рідкісні: "Шумахери у нас не затримуються, хіба грачами-приватниками: у службі якщо й реагують на скарги, то переважно через необережне водіння – хто ж захоче плямувати репутацію ДТПшником!". Дійсно, за останні роки кількість серйозних аварій за участю таксистів невелика. В ДАІ згадують лише випадок у 2011 році на мукачівщині, коли водій "Мерседеса", що мав ліцензію таксиста спричинив аварію на трасі Київ-Чоп, внаслідок якої постраждало семеро людей. В автоінспекції доповнюють: ще кілька випадків сталося за участю псевдо таксистів, котрі насправді не мали ліцензії, хоч і надавали послуги перевезення.

Закон для служб не писаний…

Справді, технічний стан машин та, відповідно, безпека перевезення дуже часто бувають, м’яко кажучи, невідповідними. ДАІ за законом "забезпечує контроль за безпекою дорожнього руху під час надання послуг з перевезення пасажирів". Але, за інформацією прес-служби УДАІ УМВС в Закарпатті, особливих вимог до таких перевізників Законодавством не передбачено. Тобто ДАІ може спитати з таксиста лише коли він спричинив аварію, або його транспорт на очах розсипається. Та й то на теперішній час немає чітко визначеної процедури перевірки технічного стану автомобілів таксі на лінії! А всі решта обов’язки щодо контролю за дотриманням ліцензійних умов лягають на плечі автотрансінспекції.
Як роз’яснює начальник відділу державного контролю Головної держінспекції на автомобільному транспорту Ярослав ФЕЙЦАРУК, їхня структура "займається ліцензуванням і держконтролем на транспорті загального користування. Окрім того, маємо функцію наглядову щодо безпеки перевезень. Але щодо таксування, то тут немає чітких схем допущення до ринку та виведення з нього. А стосовно служб таксі, то законодавчо їхній статус взагалі не прописаний. Тож досить лише ліцензії для окремого перевізника".
Сама ліцензія видається перевізнику, але на кожен транспортний засіб потрібна додаткова ліцензійна картка. Для отримання ліцензії водій мусить мати: медичну довідку, права відповідної категорії, страхові поліси, які обов’язкові при перевезенні пасажирів. А транспортний засіб має мати техогляд та відповідати особливим вимогам: таксометр (лічильник), оранжева "зозуля" (з написом "таксі"), "шахова" розмітка на дверях та сигнали зелено-червоні сигнальні вогники "вільно-зайнято". Дивно, бо останні пункти звучать, як наукова фантастика. Втім у держінспекції запевняють, що під час ліцензування перевізники представляють абсолютно все із цього списку! Просто потім не використовують.
Станом на 1 січня 2012 в області зареєстровано 796 таксистів. Більшість припадає на великі міста. Служб в Ужгороді – більше дюжини, в Мукачеві наполовину менше й дієві всього кілька. При чому ціни в місті над Латорицею дорожчі, а швидкість сервісу слабша! Втім, як зазначають в автоінспекції, ще порядку тисяч 4 таксистів виходять на дороги області без ліцензій! Багато з них, найвірогідніше, працюють під крилом служб. І знайти крайніх у разі якихось порушень дуже важко. Звичайно, в автоінспекції проводять двічі на день спільні рейди з ДАІ. Парадокс: автоінспектор може перевіряти таксиста, але не може зупиняти на дорозі, а даішник може зупинити, але не має повноважень перевіряти, щодо виконання умов ліцензування. Тож доводиться рейдувати в парах… Втім ефективність заходів знову ж таки впирається у відсутність чітких норм покарань за таксування без ліцензій та невиконання норм, якщо у тебе ліцензія є.

На наші дороги нормальну машину для таксі – шкода!

Третя історія – про естетику перевезень. Принципова громадянка хотіла замовити одного дня чисту машину, а іншого – "не закурену". Результати вразили: "Вважаю, що плачу достатньо за послуги таксі, аби принаймні проїхатися в чистій машині. Я завжди акуратно й вишукано вдягаюсь. Тому у часи відлиги передзвонила й попрохала подати чисту машину, бажано іномарку – щоб плаття не зачепилося бува за якесь залізяччя чи не пошарпалося через зношений салон. В одній службі відмовили одразу, мовляв, зараз немає жодної в ідеальному стані. В іншій сказали, що передзвонять – і мовчок. Вже з цікавості почала набирати далі номери різноманітних служб – та сама історія! Лише в колись найпопулярнішій і найдорожчій зазначили, що є "Мерседес", але його треба чекати десь годину – він ще не на зміні! Другого дня я тероризувала служби щодо "без нікотинової машини". Або вони вносять таких принципових як я у чорний список, або їм просто байдуже на клієнтів, бо я здалася після четвертої відмови!".
Але, як кажуть самі таксисти, ці історії – лише одна сторона медалі. Насправді у кожного перевізника свої проблеми, а серед клієнтів бувають і такі, що перестаєш вірити у людей зокрема і у людство загалом: п’яні, агресивні, хамовиті, котрі порушують всі можливі правила, а роблять винними водіїв…
Так чи так, але сферу таксі треба реформувати, при чому вже давно. Спроби були ще до 2008 року: намагалися перевести усіх на лічильники, поголовно ліцензувати. Але плани попсувала криза. Й серед усіх нововведень – лише підвищення цін!.. Нині культуру таксування взагалі відкинуло на роки назад. Якщо колись у службах були намагання закупити однакові машини (“Dacia”), становити чіткі місця парковок, існували вікові вимоги та умова досвіду "не менше 3 років за рулем", то такого зараз насправді немає. Беруть тих, хто хоче підзаробити. Кожен, хто має права і транспортний засіб – може таксувати під прикриттям служби у "чорному режимі". А люди переважно шкодують нормальні машини на наші дороги. От і реанімують старенькі "Жигулі", або добивають власні розвалюхи. Одного разу мені на замовлення приїхала блондинка років 22-25 на битій-перебитій "Таврії". Довго вибачалася, казала, що адреси ще знає слабо, але треба якось вчитися і заробляти, бо платять із чоловіком кредити… Не розумію, чому маю з жалості їхати у аварійній брудній машині, з недосвідченим водієм, наражаючись на небезпеку. А платити, наче везешся на "Лексусі"?
Все ці негаразди розуміють не лише журналісти та прості люди. У Верховній Раді зареєстрований законопроект, який би мав значно покращити стан справ у галузі. Принаймні служби таксі стали б легальні й відповідальні за власні дії. А перевірка транспорту та водія убезпечила б від відвертої халатності. Втім проект ще в стадії опрацювання. І добре, якщо буде прийнятий до кінця року…


Тарас ВАЩУК
Закарпатська Правда

 

12 березня 2012р.