Кому вигідні маніпуляції зі смертю?

"обов’язкових платних розтинів", які насправді… безкоштовні!

У вас трагедія, хтось помер? Крім моральної втрати, вас змусять відчути ще й матеріальну! Минулого тижня всю країну облетіла інформація, мовляв, міліція отримала негласну установку обов’язково відправляти на розтин усіх померлих, а їхні родичі мають платити за це 1,5 тисячі гривень! Нібито є такий пункт у документі "Про затвердження Порядку взаємодії між органами внутрішніх справ, закладами охорони здоров’я та органами прокуратури України при встановленні факту смерті людини". Криміналісти кажуть: ажіотаж роздувається штучно, подібні випадки якщо й були, то це "зловживання на місцях". Судмедексперти твердять, що розтин абсолютно безплатний! Юристи додають: у наказі й близько не йдеться про якісь суми та плату за розтин. Тож як не "влетіти" на черговий "розводняк" – з’ясовувала "Закарпатка".

Новий документ – досить адекватний

Власне, згаданий документ (із ним можна ознайомитися на ресурсі document.ua) чинний уже понад 4 місяці. То чому така увага виникла лише тепер? Кажуть, що негласна установка – перепрошую за відвертість! – "різати всіх" надійшла саме на початку лютого цього року. І ніби влада навмисно "принижує гідність громадян та витягує з них останнє". Утім, якщо розібратися в ситуації й перевірити факти, то все виглядає дещо інакше.

"Спільний наказ Генпрокуратури, МВС та МОЗ від 25 жовтня 2011 року – досить адекватний документ, – зазначає закарпатський юрист Богдан Михалків. – Він не має на меті якось принижувати гідність чи виманювати гроші. Там іде регламентування обов’язків правоохоронців, лікарів, експертів. У наказі не зазначено, що рідні померлого не можуть одразу після його смерті провести певні релігійні обряди. Та й про обов’язковий для всіх розтин тіла ніде не йдеться!"

Однак у наказі є кілька нових пунктів, на які часто й спираються міліціонери, аби таки відправити тіло на розтин. Приміром, у документі сказано, що крім трупів із підозрою на насильницьку смерть та не-встановлених осіб чи померлих поза місцем проживання, "обов’язково направляють для проведення судово-медичного розтину трупи людей, смерть яких настала раптово, – без обмежень віку".

Поняття "раптово" – дуже розмите

У свою чергу колишній міліціонер Валерій відзначає: "Критерії цього "раптово" дуже розмиті. Можливо, нововведення сприяє викриттю злочинів. Адже, приміром, у наш час є чимало випадків, коли стареньких намагалися чимшвидше звести зі світу, аби заволодіти майном. Тому розтин важливий навіть у тому разі, якщо людина похилого віку хворіла. Але, з іншого боку, правоохоронці можуть і зловживати цим положенням та направляти тіла на судово-медичне дослідження, чекаючи "вдячності" від людей, котрі хочуть по-людськи поховати померлого. Хоча такі одиночні "перегини", пригадую, були як у 90-х, так і в 2000-х".

Правоохоронці додають ще один пункт, за яким поступає на розтин багато старших людей: смерть не за місцем проживання. Якщо колись стареньких, котрі доживали віку не за місцем прописки у родичів або знайомих, ховали без розтину, то тепер ця процедура обов’язкова.

На захист нововведення стають в УМВС. Відповідаючи на запитання телевізійників про те, що "старих ріжуть", закарпатські міліціянти твердять: щоб знати напевно, чи не насильницькою смертю померла людина, кращої ради, ніж розтин, немає. І якщо в правоохоронця виникає сумнів, за новою постановою він має відправити тіло на розтин. Начальник відділу вбивств слідчого управління УМВС в Закарпатті Олег ЧЕРЛЕНЯК підкреслює: "Лише розтин може показати, чи це було навмисне вбивство, чи лише нанесення тілесних ушкоджень, які мали смертельні наслідки. Навіть у ДТП бувають випадки, коли розтин свідчить, що людина зі слабким серцем померла не від зіткнення, а від серцевого нападу. Все це впливає на вироки і долі людей".

Ціни на розтин немає: її озвучують шахраї!

Тож так чи інакше, але за буквою закону чи не кожне тіло можуть запроторити до моргу на розтин. Ми звернулися до начальника ужгородського міжрайонного відділення судово-медичної експертизи Ярослава ТОВТИНА, аби розвіяв міф про дорогу смерть та озвучив статистику останніх місяців. Ярослав Васильович запевнив: ніяких офіційних чи неофіційних цін на розтин немає, принаймні у їхній структурі, яка обслуговує Ужгород та район, а також Перечинщину і Великоберезнянщину: "У нас державна установа. І кожен розтин проводиться за направленням слідчих органів. Нові правила, коли всі смерті фіксуються за участі міліції, вступили в дію у грудні 2011-го. Тоді, у перший місяць, справді постанову сприймали надто буквально – перестраховувалися. Бо лікарі на місцях часто можуть констатувати таке... Ось кілька років тому написали, що мешканець Сюрте помер своєю смертю, а в нього купа синяків, зламані ребра – виявилося, що син убив батька!"

Упровадження будь-яких новинок завжди непросте. Нині ж, якщо порівнювати березень 2011 року та 2012-го, кількість виїздів майже однакова – 94 проти 100. Число направлень на розтин зросло з 40 до 70.

"Але всі вони БЕЗКОШТОВНІ й виконуються згідно з часовими нормами, – підкреслює Я. Товтин. – Тобто ніяких затримок із видачею тіл у нас немає. Можливо, така проблема актуальна для міст-мільйонників, де за день мають проводити на сотні розтинів більше при тій самій кількості спеціалістів. І там люди правдами й неправдами намагаються отримати тіло. Але на Закарпатті ажіотаж – це якась провокація. Звичайно, люди хотіли б отримати тіло за кілька годин (а іноді, за чутками, й без розтину – лише з папірцем, що він відбувся. – Авт.). Утім, таке неможливо, адже розтин можна проводити не раніше, ніж через 12 годин після смерті. Крім того, наші спеціалісти проводять розтини в обласному морзі, куди ще треба дістатися, провести процедуру, оформити папери і повернутися".

А чому Київ мовчав?

З іншого боку, виникає питання щодо ефективності масових розтинів. Адже з 70 направлень за березень цього року відкрито лише 7 кримінальних справ. Причому 4 – явні вбивства і лише 3 – нанесення ушкоджень, що призвели до смерті.

Та й стосовно цін за розтини Міністерство юстиції тільки всередині лютого через свою прес-службу заявило, що вимоги оплати незаконні. Чомусь лише тепер, коли з трупної мухи вже встигли зробити порядного слоника. І взагалі, може, варто було роз’яснити нововведення для простих громадян, адже в глибинці починають панікувати? Юристи лише розводять руками: відомчі й міжвідомчі накази та інші нормативні документи щодо діяльності службовців певних структур не друкують у ЗМІ, вони – для внутрішнього користування. А чиновники на місцях починають займатися "трактуванням". Виходить, що на людському незнанні часто наживаються.

"Якщо по-простому сказати, – додає колишній правоохоронець Валерій, – головна проблема в тому, що якщо раніше міліцію і "швидку" викликали лише в разі очевидного криміналу, то нині завжди. Це затягує процедуру поховання, а родичам померлого ще доводиться випрошувати похорон без розтину і доводити, що людина вдома померла від старості чи хвороби".

Щоб уберегтися від зловживань, радить адвокат Б.Михалків, є кілька методів. Якщо небіжчика забрали до моргу, пишіть заяву з проханням видати тіло. Якщо його безпідставно затримують, оформляєте скаргу на головного лікаря чи керівника установи, яка не видає тіло. Якщо вам говорять про ціну чи вартість розтину, просіть принаймні квитанцію, чек і кажіть, що оплатите через банк. Оскільки немає офіційних підстав для сплати і розцінок, ніхто його не випише! А якщо й підсунуть якісь папірці, беріть їх і йдіть у прокуратуру чи до юриста, адже в цій ситуації легко довести необґрунтованість дій.

"Незважаючи на "новинки", є чіткі юридичні логічні норми. Якщо встановлено факт насильницької смерті, то за постановою слідчого призначається судмедекспертиза щодо причини смерті. Згідно з законом про судову експертизу, послуги оплачуються за рахунок держави або позивача (якщо в когось є сумніви щодо природності смерті), чи за рахунок засудженої особи за вироком суду. В інших випадках ніяка платня не встановлюється", – додає Богдан Михалків.

На завершення ми намагалися з’ясувати в сільрадах та в простих людей, чи справді вони чули щось про такі безчинства міліції та судмедекспертів. У кількох селах Ужгородщини дійсно зафіксовані одиничні випадки. Але вони досить специфічні. Приміром, в останній момент перед похованням старенької жінки хтось із родичів написав заяву на розтин (вочевидь, маючи сумніви щодо природності смерті). Ще одна ситуація була пов’язана з тим, що за релігійними переконаннями родини покійного тіло не можна розтинати. Тому й виник певний конфлікт.

Роман ТИМЧИШИН, "Закарпатська правда"

 

02 квітня 2012р.