Чи готові ми зустрічати євротуристів?

Недоліків побачили чимало, і головний із них – майже суцільна проблема зі спілкуванням. Бо толком ніхто на нашому шляху не володів англійською, німецькою чи бодай якоюсь іноземною мовою. Утім інспектори кажуть, що трагедії з цього робити не варто: для того й робили інспекцію, аби бачити, що виправляти...

Якщо й комфорт – то недешевий

Про те, що закарпатські чиновники інспектують область на предмет готовності до зустрічі фанів, "Закарпатка" пише не вперше. Минулої пятниці так само зібралися представники управління з питань євроінтеграції, обласної санстанції, інспекції з питань захисту прав споживачів, запросили журналістів і вирішили проїхатися Ужгородщиною.

Зупинка перша – готель за 500 метрів від українсько-угорського кордону. Назва готелю дуже претензійна й означає те місце на континенті, куди ми прагнемо, але нас туди поки не беруть. Захисники прав споживачів та санепідеміологи заходять всередину. Я ж залишаюся ззовні й дивлюся на центральні сходи, що ведуть до закладу. З них просто відвалюється плитка, поряд – старезний проіржавілий смітник-попільничка. Піднімаю очі догори – фігурний фасад із ковкою, частина якого також осипалася й загрожує руйнуватися далі (якщо простіше – зі стелі стирчать шматки цегли та дерев’яне перекриття із гострими кінцями довгих цвяхів). "Приваблива" картина...

Інспектори повертаються і зауважують пошкодження на сходах. Звертаємо увагу на фасад. Власнику закладу дають 2 тижні на виправлення огріхів. Він жаліється, що на все грошей не вистачить: от басейн обладнав, на який ніхто й не глянув… У мене виникає риторичне запитання: скільки коштів треба, щоб усунути запах із туалету й забрати зі стелі павуків із павутинням та відчухати іржу з кранів?..

Щоб порівняти систему прийому потенційних фанатів, їдемо в заклад іншого типу – придорожній мотель. Тут усе на рівні: навіть мотелем це язик не повертається назвати. Номери ідеальні й за нормальними для Європи цінами – від 250 грн. (25 євро в сусідніх країнах – стандарт). Відзначу, що в кімнатах є навіть чайні пакетики, зубні щітки, паста і бритви!!! Втім заклад на 2 поверхи, а мотель це апріорі – припаркувався біля дверей номера, взяв ключ і завалився спати. Єдина незручність – відсутність будь-яких написів англійською, прайсів та меню, а також лінгвістична необізнаність персоналу. До речі, в попередньому закладі – те ж саме.

Нових поїздів не буде?

Далі на черзі – Чоп. Це прикордонне місто могло б стати першим, що побачить іноземний турист на українській землі, якщо їхатиме на "Євро" поїздом. Річ у тім, що в Чопі поїзд "перевзувають" на колеса для нашої ширшої колії. Триває процедура 2 години. Тож туристи могли б гульнути містом. Але, за митними правилами, "транзитних пасажирів" не випускають взагалі. Уявивши червневу спеку, стає якось по-людськи шкода фанатів…



Також цікавою була реакція прикордонників на людей із фотоапаратами: до нас, журналістів, бігли стрімголов і казали не знімати зовсім. Коли пояснили, хто ми, – попросили, щоб у кадр бодай не потрапляли обличчя пиркордонників. Спитав нашого конвоїра, що робитиме, якщо хтось із фанатів через незнання спробує фотографувати вокзал, а в кадр потрапить служивий? Той відповів, що заборонить. На питання, чи зможе пояснити це іноземною – відповів, що спробує. Цікаво б почути…

Утім, це гіпотетичні дрібниці. Значно більше насторожує інформація керівництва чопського вокзалу про те, що нових поїздів на чопському маршруті "Укрзалізниця" не планує, лише зміни в розкладі, аби фанатам зручно було. Тому, вочевидь, зосереджуватися треба на тих, хто їхатиме власним авто.

Маємо хлопця, який розуміє англійську, але він буде після обіду…

Тож із Чопа вирішили проїхатися придорожніми об’єктами сфери послуг (АЗС, ресторани). Щодо санітарних норм, то тут усе на рівні, й "Євро" тут ні при чому – просто високі внутрішньокорпоративні вимоги. Але немає жодної інформації про "Євро" чи карт-маршрутів. Іноземних мов на заправках теж ніхто не знав. Один хлопець таки сказав, що трохи говорить німецькою. На іншій "станції переливання бензину" із мовою – та ж сама історія. Заступник губернатора краю Володимир ПРИХОДЬКО, який приєднався до нашої інспекції трішки пізніше, почав випитувати, мовляв, бодай словацькою володієте? Касир та керівник АЗС активізувалися і ствердно проказали "ано-ано". Хоча словацькою це назвати можна було з натяжкою…

Власне кажучи, В. Приходько і "врятував" наші враження, пояснивши, що основний акцент при спілкуванні лягатиме на ДАІшників, які чергуватимуть на дорогах під час "Євро-2012". Принаймні серед них уже 150 осіб англійською можуть добре пояснити, як і куди їхати й де зупинитися.

Ще раз розчарували мене як лінгвіста й поліглота в одному з елітних закладів відпочинку-харчування на об’їзній. Зі старту розмовляю англійською. Мені принесли меню, де страви продубльовані іноземною (явних помилок не побачив). Але відповісти на питання з меню (про можливість стейка з кров’ю) не змогли. Коли вже зібралися всі журналісти й інспектори – виправдовувалися, що у них є офіціант зі знанням мов, але він буде після обіду… Сподіваємося, що у дні "Євро" хлопець працюватиме в три зміни й отримає хоч якусь премію за поліглотство. До речі, не побачили ми й місць, де можна обміняти валюту. Тобто якщо хтось не матиме гривень – треба буде заїжджати до міст.

Ми лише вчимося

Жарти жартами, а "Євро-2012" уже за місяць із хвостиком. Обласна влада намагається якось розворушити сонний бізнес, щоб принаймні інформація про край, туристичні принади та маршрути була на кожному об’єкті. Начальник управління з питань євроінтеграції, зовнішньоекономічних зв’язків та туризму ОДА Ернест Нусер розповідає: з угорцями досягли домовленості, що автобаном від Будапешта на всіх точках, де можна зупинитися, будуть розміщені буклети зі схемою проїзду, з інформацією про Закарпаття та його принади. Там буде й список та карта-схема рекомендованих об’єктів туристично-рекреаційної сфери для іноземних туристів (наразі вже сертифікували близько 80). Таких буклетів загалом видрукували 20 тисяч. Вони будуть і на території України на тих же заправках – роздаватимуть їх безплатно всім іноземцям уже за кілька днів до початку "Євро". Разом із буклетами планують розповсюджувати і флаєри рекомендованих закарпатських закладів. Електронна версія проїзду буде на офіційних сайтах.

Цікавим ноу-хау мають стати і мобільні туристично-інформаційні центри, які стоятимуть на трасах разом із міліцією. Але для автомобілістів (які вже знатимуть наперед, куди саме їхати) значно важливішим нововведенням стануть електронні табло (поблизу угорської Ніредьгази та неподалік Мукачева), де буде виставлена оперативна інформація про черги на пунктах пропуску на кордонах, щоб можна було вибрати, на який пункт їхати (така інформація вже звучить на радіо та є на кількох сайтах).

Володимир Приходько резюмував, що нині актуальними залишаються питання функціонування стихійних торгових точок уздовж автошляхів, комфортний та недовготривалий перетин кордону через пункти пропуску: часу до "Євро-2012" залишилося обмаль, тому чогось глобального ми вже не встигнемо зробити. Проте облаштування фан-зон (їх має бути аж 18), інформаційних центрів, пунктів надання швидкої медичної допомоги (таких уже створено 5 в Ужгородському районі) та інші важливі деталі, які створюють загальне враження про наш край, ми здатні й повинні доопрацювати. Футбольні вболівальники мають почуватися у нас комфортно.

Сунув носа в інспектування Тарас Ващук, "Закарпатська правда"

 

07 травня 2012р.