Це угорське містечко може слугувати прикладом для всього туристичного Закарпаття

І коли справді нема чим зайнятися, але хочеться побачити щось нове, цікаве й дійсно неординарне, варто тільки сісти в авто й трішки проїхатися: багате на славетну історію, смачну кухню та розваги для дітей і дорослих угорське містечко Шаторальяуйгелі вабить і взимку, і влітку. Чому туди варто поїхати – за сприяння Генерального консульства Угорщини в Ужгороді дізнавалися кореспонденти "Закарпатки".

Місто, розділене кордоном навпіл

Невелике містечко зі складною для вимови українцями назвою має все ж побратимів у нашій державі – тут аналогічна доля у Селменців на Ужгородщині. Шаторальяуйгелі – столиця історичного регіону Земплен на кордоні зі Словаччиною, межа проходить безпосередньо посеред міста по річці Ронява. Зі словацького боку розкинулося невеличке селище Нове Місто й нині до нього завдяки спільному шенгенському простору ходити можна вільно.
Як розповів закарпатським медійникам віце-консул Генерального Консульства Угорщини в Ужгороді Ендре Саліпскі, складна назва міста перекладається, як "Нове місто під шатром" і пов’язане з минулим поселення. Колись давно воно йменувалося Шаторойо, що означає "під шатром". Можливо назва пов’язана з тим, що населений пункт розташований під самим пагорбом. У XII столітті місто вщент зруйнували монголи, за сотню років відбудували заново й назвали "новим". Словацька назва міста – словацькою Nové Mesto pod Šiatrom – є буквальним перекладом.



Секретар міськради Шаторальяуйгелі Ференц Ружогеді розповів закарпатським медійникам, що місто має кілька визначних вихідців, якими пишається на всю Угорщину. Так, видатний угорський державний діяч, прем’єр-міністр і правитель-президент Угорщини в період Угорської революції 1848 – 1849 рр. Лайош Кошут свою першу промову оголосив саме з балкона мерії містечка. Згодом сказав: пишається тим, що він угорець із Шаторальяуйгелі (хоча насправді не є уродженцем цього містечка. – Авт.). Жив і творив у Шаторальяуйгелі засновник нинішньої літературної угорської мови Ференц Казінці.



Є ще одна цікава історична деталь у житті міста: свого часу, після Першої світової війни, Шаторальяуйгелі потрапило під ножиці переможниць – союзних держав Антанти. У результаті підписання Тріанонського договору Угорщина втратила значну частину земель, у тому числі Словаччину. Саме в цьому містечку підписували деталі до договору, які стосувалися безпосередньо конкретних місць проходження нового кордону. Стіл, за яким угоду скріплювали, досі зберігається в мерії Шаторальяуйгелі.

Відпочинок – на всі сто!

Наскільки цікаве історичне минуле цього угорського населеного пункту, настільки оригінальне його сьогодення. У першу чергу, безперечно зацікавить гостей архітектура старовинного європейського містечка, якою можна милуватися й отримувати насолоду. Окремі скульптурні комплекси останніми роками за кошти ЄС обновилися й мають неперевершений вигляд. Одразу в центрі поблизу мерії сучасний амфітеатр, який постійно презентує нові вистави; буквально за сотню метрів від нього – улюблений пам’ятник міської молоді – письменнику, основоположнику угорської літературної мови Ференцу Казінці. Він, кажуть місцеві, любив щодня прогулюватися містом, і монумент так і зображений: молодий чоловік наче зараз оживе і покрокує далі…



Попри старовину, в Шаторальяуйгелі вистачає й сучасних родзинок. Воно славиться унікальними світловими водяними шоу, якими на свята з’їжджаються милуватися численні гості. Останніми роками містечко набуло популярності як один із найпотужніших гірськолижних центрів Угорщини, а також центрів відпочинку для дітей. На найвищу міську гору туристів піднімає крісельний витяг: узимку його окуповують любителі лиж, влітку – люди, які хочуть помилуватися природою. Оглядова вежа на самому вершечку відкриває просто неперевершені гірські краєвиди. Ендре Саліпскі розповідає, що в хорошу ясну пору звідси можна вгледіти навіть гору з Мукачівським замком. Але найдивовижніша тут – найдовша в Угорщині траса бобслею, щоправда, не снігового, а… рейкового! Її протяжність – два з половиною кілометра!

Музей рідної мови – ось, як треба її любити!

Проте чи не найбільше Шаторальяуйгелі пишається єдиним Музеєм рідної мови. Велична споруда сучасна за стилем, десятиліттями виношена в серцях угорців і втілена в життя в 2008 році, коли відбулося офіційне відкриття. "У світовому масштабі це унікальний музей, бо тут різнобічно представлена тільки одна-єдина мова. Тут разом і минуле, і сучасне, і, сподіваємося, майбутнє нашої нації", – розповів журналістам представник музею. Він також відзначив, що неординарність установи ще й у тім, що це класичний музей, тут представлені експонати (хоча, здавалося б, які можуть бути експонати, що стосуються мови? – Авт.). Серед них – чимала частина того, що стосується засновника мови Ференца Казінці (його особисті речі, 23 томи переписки, навіть пасмо волосся). Попри це, в музеї на стендах представлені всі особливості нинішньої угорської мови – від запозичень із різних мов світу й до особливостей сучасного вживання.



"Ференц Казінці добре усвідомлював, що просвітництво не може тривати латинською, тому вирішив модернізувати угорську мову. Він закликав вчитися від селян, використовувати слова з фольклору, з живої народної мови. Проте не всі сучасники Казінці погоджувалися з ним, він постійно полемізував із колегами, а ці листи зрештою виклали аж в 23 томах! – розповіла закарпатцям викладач, краєзнавець Аранка Вейгшеней-Фозекош. – Загалом уся історія Угорщини та угорців демонструє, як ми цінуємо свою мову. Намагаємося берегти, розвивати, плекати багатство, отримане від Казінці. Важливо, щоб із мовою ми поводилися вишукано, а до себе в цьому контексті ставилися вимогливо".
Крім того, тут встановлені численні мультимедійні пристрої, якими залюбки користуються діти, пізнаючи рідну мову. Гостей у музеї, кажуть його працівники, вистачає: тільки за 5 років було понад 150 тисяч відвідувачів.
До речі, поруч із музеєм розташоване генеалогічне дерево фіно-угорської сім’ї мов (на ФОТО вверху.), до якої й належить угорська мова (разом із мовами ханти і мансі вона входить до угорської групи). Ендре Саліпскі повідомив, що наразі є ідея запропонувати керівництву Закарпатської області зробити таке ж дерево слов’янських мов і встановити його поряд з фіно-угорським. Щоб усі відвідувачі могли пізнавати історію мов, у тому числі й сусідніх з Угорщиною країн.

Наталія Петерварі, "Закарпатська правда"

 

23 липня 2013р.