На Тячівщині чоловік убив безневинну людину, труп якої за іронією долі знайшов його син
Ще у кінці жовтня минулого року на Тячівщині 10-річний хлопчик із села Грушово, прямуючи до родичів, побачив на землі в урочищі Усуй якогось чоловіка. Наблизившись, упізнав у ньому 50-річного місцевого жителя Василя. Малий припустив, що дядько десь хильнув зайвого і не зміг дійти додому. Вирішив розбудити, однак сільчанин не прокидався.
З острахом зрозумівши, що трапилося, хлопчина кинувся до найближчої хати. Згодом? у тячівську міліцію надійшло повідомлення про виявлений труп. Тоді на місце події виїжджала слідчо-оперативна група райвідділу. На голові й обличчі загиблого візуальних ознак насильства видно не було. Та згодом судмедекспертиза засвідчила: чоловік помер насильницькою смертю, у нього зламані ребра, крововилив, масивна внутрішня кровотеча, розрив селезінки тощо. Відомості про цю подію внесли в Єдиний реєстр досудових розслідувань. Під час з’ясування обставин злочину, правоохоронці детально встановили усі події, пов’язані з останнім днем життя Василя.
Чоловік він був неконфліктний, власної сім’ї не мав. Виживав тим, що допомагав односільчанам, випасав худобу. Люди шкодували чолов’ягу, давали йому гроші, годували. Того фатального дня Василь побував в одному обійсті, де бригада місцевих будівельників зводить будинок. Напросився допомогти, переніс кілька десятків блоків. Будівельники пригостили помічника, і він пішов собі геть. Стежина до його хати пролягала через урочище Усуй. Тим часом один з будівельників, 36-річний Михайло, вирішив зателефонувати дружині. Однак мобільного телефону в кишені куртки не знайшов. Тож відразу припустив, що до зникнення причетний Василь, і побіг наздоганяти його. Повернувся через кільканадцять хвилин розчарований, бо з’ясувалося, що сільчанин не крав телефону - Михайло забув його вдома. Але через ту забудькуватість невинний чоловік добряче постраждав. Будівельник жорстоко побив помічника. Коли усі робітники після трудового дня зібралися у місцевому кафе за кухлем пива, то довідалися про смерть свого односільчанина. Михайло зрозумів: підозри впадуть на нього, тому не став довго вичікувати і виїхав із села. Його оголосили в розшук, але тячівець подався аж у Росію.
Та недарма кажуть: "Скільки ниточка не в’ється, а кінець завжди знайдеться". З тих пір минуло понад два місяці. І ось на початку цього року Михайло врешті-решт опинився в руках тячівських правоохоронців. Ухвалою районного суду йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Чоловік зізнався: справді, наздогнавши Василя, він добряче надавав йому стусанів. Бив руками й ногами, що спричинило важкі травми. Правда, зауважує: наміру вбивати свого односільчанина розлючений будівельник не мав.
Але про це вже пізно тепер говорити. Тепер Михайло відповідатиме за завдання умисних тілесних ушкоджень, що спричинили смерть. Такі злодіяння караються позбавлення волі на строк від семи до десяти років. Принагідно, мабуть, зауважити, що за іронією долі хлопчик, який виявив небіжчика на польовій стежині, є сином… Михайла. Усі деталі цієї справи тепер встановлює старший слідчий Тячівського райвідділу УМВС капітан міліції Олександр Корнута.
Михайло Пискач для Ужгород.net.ua
До цієї новини немає коментарів