Щорічно на Закарпатті діагностується 1-2 випадки зараження тварин на сказ

При кип’ятінні, у розчинах лізолу та хлораміну гине за декілька хвилин, відносно стійкий до йоду. Добре зберігається при низькій температурі, заморожуванні. Сказ виникає після укусу чи ослизнення зараженою твариною людини та характеризується розвитком смертельного енцефаліту (запалення мозку).

Джерелом збудника здебільшого є собаки, вовки, лисиці, коти, борсуки, куниці, дуже рідко – травоїдні тварини, у деяких регіонах – кажани.

У слині зараженої тварини вірус з’являється за 10 днів до перших клінічних проявів сказу та перебуває в ній протягом усієї хвороби.

Збудник передається людині через слину зараженої тварини при укусах, ослизненні, подряпані, потраплянні слини на ушкоджену шкіру чи слизові оболонки.

Хвора на сказ людина не є заразною.

Сприятливість людей до сказу частково залежить від локалізації укусу. Внаслідок укусів в обличчя скаженою твариною хвороба виникає у 90% нещеплених осіб, у разі укусів рук та ніг – лише у 23% випадків. Особливо небезпечні глибокі та множинні рани. Частіше хворіють жителі сільської місцевості. Спостерігається деяка літньо-осіння сезонність.

Із місця проникнення вірус сказу по нервових волокнах досягає головного та спинного мозку, де розмножується та накопичується в нервових клітинах, викликаючи зміни мозкової тканини з набряком та крововиливами. Далі вірус потрапляє в слинні залози та виділяється зі слиною.

Інкубаційний період триває від 7 діб до 1 року. Тривалість його залежить від різних чинників: локалізації укусу (при ушкодженні голови він короткий, нижніх кінцівок – більш довший), віку вкушеного (у дітей інкубаційний період коротший, ніж у дорослих), імунітет організму (в ослаблених осіб він коротший), кількості збудника, що потрапила в рану.

Профілактичні засоби полягають уборотьбі зі сказом серед тварин та запобіганні зараження людей

У природних осередках необхідно регулювати чисельність лисиць та вовків. У містах та селах також необхідно відловлювати бродячих собак та котів, вакцинувати домашніх та службових собак проти сказу, слідкувати за дотриманням правил догляду за ними (обов’язкова реєстрація, носіння намордника, додержання заходів безпеки при перевезенні та вигулюванні).

Рану від укусів тварин необхідно негайно промити водою з милом, обробити спиртом або спиртовим розчином йоду, перекисом водню з накладанням стерильної пов’язки. За показаннями в травматологічних пунктах та хірургічних кабінетах проводять специфічну профілактику вакциною.

Пам’ятайте:
ПРИ УКУСІ АБО ОСЛИНЕННІ
ПІДОЗРІЛОЮ НА СКАЗ ТВАРИНОЮ
НЕГАЙНО ЗВЕРНІТЬСЯ ДО ЛІКАРЯ!

Завідувачка відділення профілактики райполіклініки
Єва Сідей

 

08 лютого 2014р.