Закарпаттю потрібен музей художньої книги

В Ужгороді діє Народний музей літератури Закарпаття. Знаходиться в обласній письменницькій організації на Жупанатській площі, 3. У  ньому можна простежити розвиток літератури нашого краю

Тут є барельєфи фольклориста, літературного критика Петра Лінтура, письменників Олександра Маркуша, Федора Потушняка, погруддя Івана Ольбрахта та Івана Франка, рукописи закарпатських письменників, їхні посвідчення, ордени, медалі, сувеніри, особисті речі, книги з автографами.

         - Цей музей розпочався тоді, коли розпочала свою діяльність наша письменницька організація, - з 1946-го року, - про  історію створення розповідає голова Закарпатської організації Національної спілки письменників України Василь Густі. – Його натхненником був Іван Чендей. Іван Михайлович прийняв учителя Дмитра Меденція на роботу директором Клубу письменників. Меденцій перекладав зі словацької, лужицької, сербської, угорської. Чендей, спонукаючи його до того, аби все відкладав, зберігав, казав: «То все для історії згодиться». Як у воду гледів.

На зміну Меденцію прийшов працювати Василь Поп – майбутній науковець. При ньому з’явилися невеликі вітрини-столи, де виставлялися рукописи деяких письменників, предмети, якими користувалися наші майстри слова.

Потім багаторічним директором Клубу був Василь Юрійович  Вовчок. При ньому з’явилися більші вітрини і вже виставлялися фото живих письменників та їхні книги. Кілька років діяльністю письменницького клубу опікувався Василь Вароді.

Коли на зміну йому прийшов Василь Іванович Кохан, було вже стільки всього, що на полицях не вміщалося. То були перші роки ХХІ століття. Тоді я вперше очолював нашу письменницьку організацію. За сприяння і підтримки тодішнього голови Закарпатської ОДА Івана Різака було проведено капітальний ремонт спілчанських приміщень, придбано оці стелажі, вітрини, столи, - розказує і показує Василь Петрович.

Ось лежить письменницький квиток, окуляри Михайла Томчанія, ручка, якою писав безсмертні «Жменяки». Рукопис, окуляри, ручка П.Лінтура дихають історією. Рукопис одного з останніх віршів П.Скунця «Осіння елегія».

Василь Петрович гортає подаровану Ю.Б.-Кум’ятському книгу лірики Максима Рильського «Голосіївська осінь» з автографом автора. Бере шахи, якими любили грати митці красного письма, портрет Павла Тичини, подарований письменникам учнями. На вишиваній серветці лежить Книга відгуків, яка веде свій відлік з 1967 року.

- В літературному музеї побували тисячі шанувальників художнього слова, історії культури і духовності краю, вчителі, студенти, школярі із нашої області та інших регіонів України, що приїжджають на Закарпаття як туристи. Їх приваблює можливість пізнати літературну Срібну Землю як у часовій, так і у географічних площинах. Зрештою, в такому плані скомпонована експозиція музею.

Огляд розпочинається  ознайомленням із матеріалами про перші кроки письменства краю.

- Тут, як бачите, і документи, і книжки про творчість будителів – Олександра Духновича, Олександра Павловича, Івана Сільвая, Анатолія Кралицького, Михайла Лучкая та інших. А далі про те, як у 20-ті роки минулого століття жили і творили зачинателі сучасної української літератури, - Лука Дем’ян, Василь Гренджа-Донський, Юлій Боршош-Кум’ятський.

Для сучасника цікаво дізнатися, що у 20-30-ті роки на Закарпатті жили, творили, виховували молоді творчі сили такі митці, як: Василь Пачовський, Володимир Бірчак. Тут побували і спілкувалися із молодими закарпатськими літераторами Улас Самчук, Олег Ольжич, Олександр Олесь. І про все це можна дізнатися у музеї. Тут же матеріали про перші кроки в літературу Юрія Станинця, Олександра Сливки, цілої плеяди визначних майстрів художнього слова: Федора Потушняка, Івана Чендея, Юрія Керекеша, Михайла Томчанія.

Відвідувачі музею мають можливість побачити, як розвивалася література у повоєнний час. Кожне десятиліття яскраве своїми іменами. Це: Юрій Гойда, Василь Вовчок, Петро Скунць, Василь Басараб, Іван Долгош. Практично тут цілий спектр імен, творчих біографій, книжок, що стали явищем в українському літературному процесі.

З особливою цікавістю відвідувачі знайомляться з матеріалами про життя і творчий шлях лауреатів Національної премії імені Шевченка – Івана Чендея, Петра Скунця, Петра Мідянки, Дмитра Кременя і щойно оголошеного лауреата – Мирослава Дочинця.

Чільне місце в експозиції належить Федору Потушняку, адже його іменем названо обласну літературну премію, якою щороку відзначають кращі нові книги закарпатських авторів.

Поруч з класиками – імена молодих і наймолодших, а із україномовними  книгами - твори угорських, російських письменників. Тут же і видання, подаровані письменниками Словаччини, Угорщини, Румунії.

- Звичайно, що експозиція потребує постійного удосконалення, поповнення, - зауважує Василь Петрович. - І цей музей у майбутньому вбачається як координаційно-методичний центр літературно-меморіальних музеїв, які діють на громадських засадах у школах, при бібліотеках, будинках культури в містах і селах Закарпаття.

         Підходимо до стенда «Літературна карта Закарпаття». На ньому розміщено фото письменників по районах, як кажуть, від Ужка до Ясіня.

- Приємно, коли краяни знаходять серед майстрів слова своїх земляків. Особливо емоційно сприймають це школярі. Так що ідея Василя Попа щодо створення літературної карти Закарпаття та її реалізація Петром Ходаничем в період його керівництва обласною письменницькою організацією – вдала.

- З якими проблемами стикаєтеся? – цікавлюся.

- Тут вкрай потрібно кваліфікованого музейного працівника, який би щодня займався долею цього музею і отримував зарплату за свою роботу. А то ми все робимо на ентузіазмі.

Взагалі-то було б добре мати на Закарпатті музей художньої книги. Тому що художня книга має давню традицію на Срібній Землі, починаючи від Гукливського літопису та Королівського Євангелія, книговидання в Грушівському монастирі. Нам є про що сказати землякам, туристам із близьких і далеких країв.

Тетяна Грицищук, фото автора

 Василь Густі гортає Книгу відгуків, яка веде свій відлік з 1967 року.

[foto]2014/02/18/11.jpg[/foto]

 Барельєф Петра Лінтура

[foto]2014/02/18/22.jpg[/foto]

 Рукопис, ручка, окуляри фольклориста, літературного критика П.Лінтура

[foto]2014/02/18/33.jpg[/foto]

 За музейними експонатами можна простежити історію літератури Срібної Землі

[foto]2014/02/18/44.jpg[/foto]

 Власні речі закарпатських письменників

[foto]2014/02/18/55.jpg[/foto]

Шахи, якими любили грати майстри красного письма

[foto]2014/02/18/616.jpg[/foto]