Міжнародний день рисі: що загрожує одному з найрідкісніших і найпотаємніших хижаків України 

 Проте сьогодні рись дедалі частіше стикається із загрозами, спричиненими діяльністю людини, насамперед — втратою природних оселищ і зв’язків між ними, без яких цей хижак не може повноцінно існувати.

 Рись євразійська (Lynx lynx) — найбільший представник родини котових в Україні та один із символів дикої природи Карпат і Полісся. Її присутність свідчить про те, що екосистема залишається здоровою та зберігає свою цілісність. Саме тому рись вважається одним із так званих парасолькових видів: захищаючи її, ми водночас зберігаємо безліч інших видів тварин і рослин, які поділяють із нею спільний дім. 

В Україні рись перебуває під охороною Червоної книги та низки міжнародних природоохоронних угод. Збереження цього виду є одним із пріоритетних напрямів роботи Всесвітнього фонду природи WWF-Україна. Багато років організація підтримує науковий моніторинг рисі, розвиток транскордонної співпраці та впровадження рішень, спрямованих на збереження екологічної сполучності природних територій (тобто можливості безпечно пересуватися між оселищами) — критично важливої умови для виживання цього унікального хижака.  

Де сьогодні мешкає рись в Україні і чому їй потрібні величезні території для виживання 

За офіційними даними, в Україні мешкає понад 500 рисей. Найбільше їх зосереджено в Карпатах — близько 400 особин, ще понад 100 — на Поліссі. Саме ці регіони залишаються ключовими оселищами виду. 

Побачити цього хижака в дикій природі — справжня рідкість. Рись надзвичайно обережна й уникає зустрічей із людиною. Завдяки гострому слуху, чудовому зору та потаємному способу життя вона зазвичай помічає людину значно раніше, ніж людина — її. Саме тому рись часто називають "привидом лісу". 

Попри відносно компактні розміри — доросла тварина має довжину тіла в середньому 80–100 см і важить близько 25 кг — рись є територіальним хижаком-одинаком, який використовує величезні площі. Індивідуальна ділянка однієї особини залежить від статі та особливостей середовища і в середньому становить від 100 до 200 км². За добу рись може долати від 7 до 15 км, а самці на рівнинних територіях Полісся — до 25 км.  

 Такі переміщення необхідні для пошуку здобичі, розселення молодих тварин, пошуку партнерів та підтримання генетичного різноманіття популяції.  

Головна загроза: коли ліси перетворюються на "острови" 

Однією з найбільших загроз для рисі в Україні та Європі сьогодні є фрагментація середовища існування — процес, під час якого великі природні території поступово розділяються на менші ізольовані ділянки. 

"Будівництво доріг, розширення населених пунктів, розвиток інфраструктури, промислове освоєння територій розділяють природні ландшафти на окремі фрагменти. У результаті ліси, які колись утворювали єдиний простір для життя диких тварин, дедалі більше нагадують "острови", відокремлені один від одного дорогами, містами та іншою інфраструктурою", — пояснюють фахівці WWF-Україна.  

Особливо небезпечними такі зміни є для великих хижаків, які потребують значних територій для життя. Коли природні оселища втрачають зв’язок між собою, окремі групи тварин опиняються в ізоляції. З часом це призводить до зменшення генетичного різноманіття, розмноження близькоспоріднених особин (інбридинг) та зниження стійкості популяції до хвороб, змін клімату й інших зовнішніх викликів.  

Саме тому збереження екологічної сполучності — можливості тварин вільно переміщуватися між природними оселищами — сьогодні є одним із ключових напрямів охорони рисі як в Україні, так і в Європі.  

Одним із найефективніших способів зберегти екологічну сполучність є впровадження принципів дружньої до природи інфраструктури. Йдеться про спеціальні переходи для диких тварин — екодуки та екотунелі, адаптацію мостів і водопропускних споруд, а також врахування міграційних маршрутів під час планування нових інфраструктурних об’єктів. Такі рішення допомагають тваринам безпечно долати створені людиною бар’єри. 

Чому збереження рисі важливе?  

Рись є верхівковим хижаком, а отже — одним із видів, що допомагають підтримувати здоров’я і баланс екосистем. Регулюючи чисельність здобичі, вона відіграє важливу роль у збереженні природної рівноваги.  

Саме тому зникнення великих хижаків майже завжди запускає ланцюг негативних змін, наслідки яких можуть відчуватися далеко за межами одного виду. 

Що робить WWF-Україна?  

Збереження рисі неможливе без якісних наукових даних. Саме тому WWF-Україна вже багато років підтримує дослідження та моніторинг цього виду в Карпатах і на Поліссі, впроваджує сучасні підходи до обліку великих хижаків, розвиває транскордонну співпрацю та працює над збереженням екологічної сполучності природних територій. 

Завдяки фотопасткам, телеметричним дослідженням і міжнародному обміну даними науковці отримують дедалі точнішу інформацію про чисельність, переміщення та стан популяцій рисі в Україні. Ці знання допомагають не лише краще зрозуміти вид, а й ухвалювати ефективні рішення для його збереження. 

Важливим кроком стало також розроблення Національного плану дій зі збереження рисі євразійської — першого в Україні комплексного документа, який визначає стратегічні напрямки охорони цього виду та його оселищ. 

Паралельно WWF-Україна підтримує впровадження рішень, які дозволяють враховувати потреби дикої природи під час планування та розвитку лінійної інфраструктури. Адже для рисі важливо не лише зберегти окремі ліси, а й забезпечити можливість безпечно пересуватися між ними. 

Міжнародний день рисі нагадує про комплексну роль великих хижаків у природі. Захист рисі — це насамперед збереження цілісних лісових ландшафтів, природних зв’язків між ними та складних екологічних процесів, від яких залежать сотні інших видів, зокрема й добробут людей. Адже там, де живе рись, природа все ще залишається по-справжньому дикою. 

 

11 червня 2026р.