Транспортні перевезення в Ужгороді: кому, за що і скільки?

Сьогоднішні умови автотранспортної інфраструктури радше призводять до збитковості. Тому про заробіток говорити не можна. Разом з тим, вимога водіїв продиктована збільшенням цін на пальне. А це, у свою чергу, вплине на вартість проїзду в ужгородських маршрутках. Перевізники звернулися до міської ради з проханням підняти тарифи до трьох гривень. Запевняють - чистий прибуток при цьому становитиме 6 відсотків, тобто 20 копійок.

Наразі ж змушені працювати збитково. Здебільшого нарікають на подорожчання палива. Про наболіле розповідає директор ПАТ  «Ужгородське  АТП  12107» Володимир  Козун: «Різко зросли наші витрати на експлуатацію наших автобусів. До прикладу, дизельне паливо зросло в ціні у півтора рази, стиснений газ на 35%. В собівартості перевезень вартість палива складає 40%. Вже ця складова є підставою для підняття цін на перевезення. Але, ціни на пальне нас до цього стрімко ведуть. На початку року стиснений газ вартував 6,60грн. за куб. м. Зараз ціна – 8,94 грн. Дизельне паливо: якщо раніше ціна була 9-9,30 грн. за літр, то зараз ми бачимо – до 15 грн. Весь цей ресурс Україна купує за валюту, тому й маємо таку ціну. Також автоматично зростають ціни на запчастини (вітчизняної продукції майже немає), а імпортні поставники індексують товар за нинішнім курсом. Ці витрати з’їдають всі прибутки, тому зараз всі перевезення нерентабельні. Що стосується міжміських перевезень, то обласна адміністрація вже розглянула пропозицію щодо підняття тарифів, а по місту це рішення ще не прийнято».

Комісія з питань цінової політики транспортних перевезень звернення підприємців пообіцяла розглянути через місяць. За цей час воно має пройти громадське обговорення. На думку представників міської ради, у розрахунках перевізників не враховані всі аспекти ціноутворення.

Ярослав  Шафарь, заступник  Ужгородського  міського  голови каже: «Не була взята до уваги методика саме врахування пасажиропотоків. Тому, що в Ужгороді не існує електронної системи білетів, тому ми не можемо порахувати, скільки пасажирів купують білети у перевізника.  Наразі ми готуємось вивчити всі дані, а відтак визначитись із ціною. Сьогодні треба враховувати позитивний досвід тих міст, де питання транспортної інфраструктури вирішено на всіх рівнях. Уніфіковану систему спільної роботи комунального і приватного транспортну можна привести до ладу. треба шукати нові підходи. Мені, наприклад, не подобається, що ціна за проїзд на всіх маршрутах однакова. Треба ввести абсолютно новий вид транспорту – експрес маршрутне таксі – це в ранковий час, вечірній пік (тобто без зупинок); треба зробити кілька таких головних маршрутів: новий район – площа Корятовича, новий район – мікрорайон Горяни, БАМ і т.д. Такі новації мають якісно змінити ситуацію в транспортному Ужгороді».

Громадські активісти, в свою чергу, нагадали перевізникам про минулорічні обіцянки щодо якості надання послуг. Зокрема, 2013-го підприємці в обмін на підвищення тарифів погодилися оновити автопарк та обладнати маршрутки системами GPS. Про переваги новітніх оснащень говорить громадський активіст, член комісії Юрій  Угрин: «Ця система дозволить статистично розрахувати доцільність тієї кількості автомобілів на маршруті, аби не допускати їх скупчення на одній зупинці. Ми знову говоримо про розробку експрес-маршрутів, це все вираховує ця система, одразу і по факту. Взагалі,є елементарні, зрозумілі питання, які не стосуються технологій. Це не вимоги, а побажання».

Перевізники на це запевняють - готові встановити пристрої одразу після проведення тендеру. У міській раді додають - незабаром влаштують конкурс, на який вже зголосилися три фірми з Ужгорода, Луцька та Києва. Це потрібно було зробити раніше, однак встановлення супутникової системи загальмувалось через всеукраїнські події, які так чи інакше вплинули на всі офіційні рішення і практичні дії.

Щойно економічна Україна розквітне, до роботи візьмуться з особливим потягом. Наразі ж говорять оновлення транспортного парку. Допоки не надто квапливі, але зрушення є. Володимир  Козун, директор  ПАТ  «Ужгородське  АТП  12107» каже: «За цей час на міські перевезення ми поставили чотири нові автобуси. Тобто, це реальне те, що придбано. Хоча й придбано за кредитні кошти, але ми це все ж таки зробили. Щодо іншого транспорту, то за новими умовами конкурсу на пасажирські перевезення, маленькі автобуси (до 14-ти пасажирів) будуть зняті з маршрутів. У нас таких близько 20 авто. Це буде тільки металолом, покупців на такі машини немає. А щоб закупити нові 20 автобусів за новими вимогами (18 сидячих місць), потрібно понад 8 млн. грн. Таких грошей ми не маємо».

І представники влади, і громадські активісти сходяться в одному: якщо піднімати ціни на проїзд в ужгородських маршрутках, то й якість надання цих послуг має підвищитися. Перевізники ж сподіваються, до їх прохання поставляться з розумінням. Володимир Козун, директор  ПАТ  «Ужгородське  АТП  12107» зауважив: «Ми порахували всі свої витрати і просили встановити вартість проїзду по місту 3 грн. Сьогодні це 6% рентабельності, тобто в цих 3 гривнях – прибуток лише 6%. Такі наші розрахунки. Але місто, коли приймає рішення по перевезеннях, враховують всіх перевізників, які діють в місті. Тому, виводять середню ціну. Наразі вона ще не відома».

Тож, що пересічні в обласному центрі думають про подорожчання тарифів на комунально-житлові послуги?

• Якщо сьогодні за законами ринку ця ціна виправдана, я готовий платити більше. Якщо на цьому хочуть нажитись спекулянти, які торгують нафтопродуктами,  то, звісно, ні.
• Можливо, й потрібно платити більше, але наші зарплати цього не витримають. Підвищення тарифів найперше вплине на пасажирів, а для перевізників  це ще одна можливість навести лад на їх ринку.
• Я користуюсь пільгами інваліда, тому не сплачую за проїзд у міському транспорті, але вважаю, що три гривні це виправдана ціна і це нормально.
• В Ужгороді 3 грн. це забагато, у нас не такі великі відстані, що платити такі гроші. У порівняння, у Львові ціни менші, а протяжність маршрутів довша. Тому ту, в Ужгороді це не правильно.
• Я не дуже готовий платити більше, але доводиться, той сплачую. Пересуватись по місту ж потрібно.
• За проїзд у маршрутках можливо, й потрібно платити більше, тому що бензин подорожчав.
• Я не готова платити 3 грн. Якість не та, комфорт не той. І взагалі, я б радила зняти ці автобуси з експлуатації, а повернути старі великі автобуси.
• Я можу й пішки пройтись, за 40 хвилин через все місто. Тому, хто не може платити 3 грн., або ж не претендує на пільги, може ходити пішки. Ну, а кому вже конче необхідно, заплатить.

Витривалість і чи не виживаність української нації сьогодні очевидна. Однозначно й те, що громадяни готові навіть із гарячими серцями і холодним розумом вимагати справедливості. Водночас, готові й до важких кроків державотворення, які безпосередньо торкаються побутових потреб і їх наслідків.

Валерія Громицька для Ужгород.net