Нині закарпатські дівчата у бабин вечір ворожать на легіня

Закарпатський етнограф і дослідник Юрій Чорі пояснює, що бабиним вечір називається тому, що пов’язаний із ворожінням. А цим займалися переважно старі жінки  в селі, які мали досвід.

Після Водохреща наставали м’ясниці – період, коли вже можна було влаштовувати весілля (після архістратига Михаїла і до цього свята робити це заборонялося, оскільки був передріздвяний піст). Недарма ж казали: Водощі ведуть сватів у гості. Тому на бабин вечір дівчатам ворожили на легіня чи баяли (приговорювали): «Така би сь мила, як Отче наш». А от ворожили в різний спосіб – зв’язували у вузлик щось із речей дівчини і хлопця, що їй подобався, аби міцно один одного трималися. Чи ловили рибу, сушили, розповідає пан Чорі, далі дівчина прикладала тарань до серця і приговорювала. Опісля рибу в подрібненому вигляді слід було підкинути милому в їжу.

До слова, на бабин вечір їжа, як і на святвечір, має бути пісною. Готують бідну кутю чи бобальки (без меду, горіхів тощо). До речі, зауважує Юрій Чорі, саме на третій празник спочатку треба вінчувати, а вже далі колядувати, а не навпаки.

19 січня, на Богоявлення, каже дослідник, відкривалися небеса, а тому можна було тримати зв’язок із душами померлих. Найпоширеніша традиція на празник – освячення води, яка не псується впродовж року. У річці чи водоймі прорубували ополонку у вигляді хреста, де зазвичай купаються чоловіки. Дівчата теж це практикували, але ближче до вечора, щоб здоров’я на наступний рік набратися. У цей день із водойм виходить всяка нечисть. Тому тиждень після Водохреща заборонялося прати в річці одяг. 

Оксана Штефаньо