Пинзеник: Ми стали свідками процесів, що боляче відбиваються на економіці країни і на доходах громадян

Україна отримала перший транш від МВФ, прийняла ряд болісних змін до Закону «Про державний бюджет», низку рішень, що змінили пенсійне законодавство. Залишається ще багато невирішених питань. Серед яких і енергетична залежність країни, і несприятливі умови для розвитку бізнесу.

Саме про ці фактори кореспондент Укрінформу говорив із народним депутатом, колишнім першим віце-прем'єр-міністром України (1994-1995), колишнім міністром фінансів (2005-2006, 2007-2009) та відомим економістом Віктором Пинзеником.

- Вікторе Михайловичу, Ви неодноразово називали величезний дефіцит бюджету одним із головних чинників, що гальмують економіку країни. Як оцінюєте бюджет цього року? Чи наблизимось до балансу в доходах і видатках?

- Зрушень у вирішенні цієї фундаментальної для країни проблеми, на жаль, я не бачу. Минулий рік країна закінчила із безпрецедентним дефіцитом, що перевищує 200 млрд грн. За моїми оцінками, дефіцит поточного року буде майже такого ж розміру, хоча відносний показник (по відношенню до ВВП) - дещо менший. Принципово не змінили ситуацію прийняті нещодавно уточнення до бюджету та пов'язані з ним закони.

Протягом останніх років бюджетний баланс досягався дуже небезпечним способом - влізанням у борги. Бо такий спосіб не тільки тягне додаткові видатки і поглиблює проблеми, але, зрештою, призводить до неминучого - коли баланс звести вже неможливо. З простої причини - вам уже ніхто не позичає. Або ж ви зводите баланс варварським методом - з допомогою Національного банку України. Ми з вами стали свідками цих процесів, що боляче відбиваються на економіці країни, а отже, і на доходах громадян.

- Уряд декларує цифру цьогорічного дефіциту бюджету 76 млрд. За Вашими оцінками, він може сягнути 200 млрд грн. На чому грунтується такий прогноз?

- За прийнятої зараз бюджетної «культури» можна стверджувати, що в нас взагалі немає дефіциту. Більшість громадян вважають (і цілком правильно), що дефіцит є різницею між видатками та доходами. В урядовій бюджетній практиці це не так. Із простої причини: у видатках відображено не всі видатки (хоча цифри, якими я оперую при визначенні реального розміру дефіциту, може знайти в бюджеті будь-хто). Для прикладу, відомої всім цифри видатків минулого року для НАК «Нафтогаз України» у 110 млрд грн ви не знайдете у підсумку видатків бюджету. Додатковою проблемою є і те, що закон дозволяє уряду збільшувати деякі видатки понад зазначені в бюджеті цифри. А це відповідно автоматично «розтягує» і дефіцит.

- У чому причини такого дефіциту?

- Дефіцит не перший рік супроводжує нашу країну. Але ще 7-8 років тому його розміри оцінювалися в 5-10 млрд грн, і це не виходило за межі 2% ВВП. За таких розмірів навіть боргове покриття нестачі коштів не створювало проблем. Бо при зростаючій економіці відносний показник боргу при цьому зменшувався (ВВП зростало у більших розмірах, ніж був дефіцит бюджету).

Ситуація змінилася, коли країну втягли у життя з дефіцитом понад 10% ВВП. Перший такий «прорив» було зроблено у 2009 році. З того часу з цієї небезпечної дороги так і не зійшли, поки не дійшли до надзвичайно гострих проблем сьогодення (величезні борги, неможливість позичити кошти, курсові шоки).

Дефіцит - не природнє явище, а продукт людських рук. Люди, точніше політики, його створили, вони і зобов'язані відвести країну від нинішніх бюджетно-боргових проблем.

- Україна отримала перший транш кредиту МВФ, зобов'язавшись провести цілу низку реформ. Серед ключових положень програми МВФ значиться скорочення видатків. На чому будемо економити?

- Кінцева мета системи дій - відновити економіку, дати імпульс до її зростання. Усунення бюджетних дисбалансів дуже важливе в цій системі. Бо це той «фундамент», без стабільності та прогнозованості якого економіка не може розвиватися. Згадайте курсову лихоманку та нерідко навіть незрозумілу поведінку економічних суб'єктів. Бо вони інколи просто розгублені і не знають, що робити. Це не те середовище, де можна навіть згадувати слово «комфорт»для інвестора.

Збалансування бюджету потребує рішень стосовно як доходів, так і видатків. Особливістю нинішнього моменту є те, що не зачіпаючи видаткових статей, причому в немалих розмірах, відновити баланс неможливо. В такому скороченні видатків треба керуватися простою і зрозумілою всім логікою пріоритетів, як це робить кожен із нас (бо не всі видатки однакові за своєю значимістю).

- У частині скорочення видатків МВФ, зокрема, вимагає суттєвих змін у пенсійній системі. Деякі кроки уже зроблено. Парламент проголосував за певні зміни до пенсійного законодавства. Але спеціальні пенсії залишились... Як Ви оцінюєте такі реформи?

- У Пенсійному фонді вже давно є проблеми. На них не реагували, закриваючи нестачу грошей коштами з бюджету. Розросталася бюджетна дірка, бо бюджет відчував на собі й інші не вирішувані роками проблеми. Дійшли до неминучого - неможливості профінансувати взяті урядом зобов'язання.

Бюджет не повинен платити пенсії. Це відповідальність спеціального «бюджету» - Пенсійного фонду. Але до такої «відповідальності» йому бракує цього року понад 80 млрд грн.

Уникнути рішень щодо пенсій зараз неможливо. Бо український пенсіонер має бути впевнений у виплаті пенсії. І не тільки цього року, але й завжди. Ситуація потребує значно складніших рішень за ті, які б приймалися вчасно, тоді, коли проблеми тільки зароджувалися, не чекаючи серйозних рецидивів, які сьогодні прориває. Певні рішення з цього приводу уряд запропонував. На жаль, у пакеті рішень не знайшлося місця скасуванню спеціальних пенсій. Не вистачило волі (чи чогось іще) зробити інші кроки. А тому, боюся, це не останні рішення, які доведеться прийняти стосовно пенсій. Бо мушу ще нагадати, що в нас не індексується мінімальна пенсія. Це останнє, що мав би чіпати уряд. А це зроблено. І зроблено в умовах інфляції, якої країна не знала понад 15 років.

- Які кроки, на Вашу думку, слід здійснити, щоб реформа відбулася і пенсійна система запрацювала?

- Я не думаю, що питанням сьогоднішнього дня має бути обговорення нової пенсійної моделі. Ми мусимо пам'ятати про 13 млн пенсіонерів, яких уже нова модель ніколи не зачепить. І вони залишатимуться на «солідарному забезпеченні». А тому в короткій перспективі слід говорити про вирішення двох принципових питань. Перше - відновити здатність солідарної системи виплачувати пенсії (позбутися дефіциту). Друге - встановити єдині правила пенсійного забезпечення, усунути ганебний поділ українських пенсіонерів на «сорти». В країні має бути єдиний для всіх пенсійний закон.

- Ще одним непосильним тягарем для бюджету є борги НАК «Нафтогаз України». У частині реформ енергетичного сектора програма МВФ передбачає скорочення дефіциту «Нафтогазу» цього року до 3,1 % ВВП. Це реально? Які тут можуть бути рішення? Адже подальше підвищення цін для населення може поставити людей на межу виживання.

- «Нафтогаз України» - ще одна дуже проблемна сфера, яка минулого року «спожила» з бюджету 110 млрд грн (замість того, щоб «годувати» його). Накопичений роками багаж проблем, що прикривався гарними популістськими гаслами та супроводжувався аморальним використанням бюджетних коштів на оплату споживання газу та обігрів будинків і квартир далеко не бідних громадян, неминуче мав закінчитися. Приємно це чи ні, але нам не уникнути цінових рішень. Бо в кінцевому рахунку ми все одно платимо сповна за газ, причому перекладаючи тягар оплати на всіх, навіть за дуже заможних громадян. До того ж, наявність системи різних цін є «мутним болотом», сприятливим для різного роду маніпуляцій.

Дуже важливо захистити людей з низькими доходами від стрімкого зростання цін. Інструмент для цього є. Йому вже більше 20 років. Але мене надзвичайно турбує, що уряд не веде роз'яснень як стосовно особливостей оплати газу, обігріву та теплопостачання, так і (що ще більш важливо) порядку, правил надання підтримки (субсидій) сім'ям з низькими доходами. Захистити в таких умовах незаможні сім'ї - святий обов'язок влади.

- Експерти наголошують, що потрібно розвивати власне видобування газу, зміцнювати енергетичну незалежність. Ви підтримуєте такі думки?

- Найбільший внесок у нашу енергетичну незалежність має зробити значне скорочення споживання газу. За цим показником ми далеко позаду навіть тих країн, які ще недавно не дуже відрізнялися від нас. Кожен з нас має зробити внесок у це скорочення. Ціни будуть дуже серйозним поштовхом до таких дій. До речі, і до видобутку власного газу. Хіба це мудра політика, коли за імпортний продукт платиться в 10 разів дорожче, ніж за український? Видобуток власного газу має бути прибутковим. Інакше його не будуть добувати.

- Які заходи сьогодні допоможуть збільшити дохідну частину бюджету?

- Здорова опора бюджету - зростаюча економіка. Бо тільки така економіка забезпечує вищі доходи як тим, хто працює у ній, так і тим, хто утримується за рахунок бюджету.

Але можна отримати більше і за таких же масштабів економіки. І не за рахунок підвищення податків, а за рахунок усунення різних офшорних схем та зловживань, що дають декому можливість уникати оподаткування. В оподаткуванні всі повинні перебувати в рівних умовах. Це надзвичайно важлива, фундаментальна цінність здорової економічної системи.

- Ще одним важливим питанням є інфляційні процеси. Західні експерти озвучують цифру в 242%, Уряд прогнозує - 26%, МВФ - 27%. Яка інфляція нас очікує цього року, на Вашу думку?

- Я не буду коментувати цифру в 242%. Очевидно, американського експерта неправильно зрозуміли. Можливо йшлося про девальвацію, але це не те саме, що інфляція. Тим не менше цей показник зараз дуже високий. У річному вимірі (за останні 12 місяців) він складає 34,5%. Я вже навіть точно не назву року, коли ми жили з такою високою інфляцією. Хіба скажу, що це було десь у минулому тисячолітті. Поточна динаміка, особливо в лютому, не дає підстав для заспокоєння. І озвучена урядом цифра у 26% може бути оптимістичною.

- Як вплине кредит МВФ на розвиток української економіки?

- Я розумію важливість кредиту для підтримки нашої економіки. Але набагато важливіше інше - наші власні дії. Тут набагато більше підстав для неспокою. Хотілося б не мати таких підстав. Але для цього потрібні дії. Рішучі дії та політична воля на їх здійснення.

Ольга Прядко, Київ.

 

16 березня 2015р.