Ужгородський професор: загрози для української держави залишаються з усіх напрямків

Про це науковець написав у Фейсбуку.

"Парадокс нашої держави очевидний на тлі люстрації в інших країнах Східної Європи. Чому практично в усіх посттоталітарних державах були ще в 1990-і роки схвалені закони, якими визначалися механізми люстрації? Йшлося не про притягнення до відповідальності заднім числом, йшлося про захист молодих демократій від загроз зовнішнього і внутрішнього характеру. Наприклад, у Чеській Республіці хвилювалися з приводу того, що на початкових стадіях реформ у політику і держапарат будуть перенесені компартійні методи керівництва. Вони також хвилювалися з приводу того, що чеський аналог КДБ – Державна служба безпеки ЧССР (з величезною мережею агентів та інформаторів) і надалі буде впливати на державне і суспільне життя і особливо з урахуванням того, що ця комуністична спецслужба багато в чому, по суті, виступала філією КДБ. 

На місці КДБ постали спецслужби Росії, які могли задіяти апарат агентури прямо або через використання компрометуючих матеріалів щодо цих осіб. Тому вістря люстрації в Чехії якраз і мало декілька напрямів: 1) колишній апарат Компартії ЧССР; 2) комуністична спецслужба. Виходячи з цього, люстрація в цій та інших державах дозволила вибудувати державний апарат, позбавлений комуністичного впливу, з одного боку, та зовнішнього впливу, з іншого боку. Вони боялися атак на демократичну державу й вони її успішно захистили. Найбільш жорстко люстрація була проведена в приєднаних у 1990-у році східних землях ФРН, в інших країнах відповідні закони досі діють. 

Що в нас?

В Україні вже сталося якраз те, чого через люстрацію так намагалися уникнути держави Східної Європи. Що саме сталося? 1) відбулося намагання групи осіб, керованих з Росії, знизити ефективність або цілком розвалити Українську державу; 2) відбулося «перенесення» радянських методів до державного апарату і силових структур; 3) має місце «нафаршування» державного апарату і правоохоронних органів агентами російських спецслужб. Дві політичні сили, по суті, виступали інструментом російського впливу в Україні, цього всього і не приховували. Там де вони контролювали ситуацію повністю – Україна отримала війну та окуповані території. Результат всього цього і не міг бути інакшим – за понад 20 років незалежності реформи відсутні, більше того, держава стала на порозі свого знищення (без армії, без спецслужб, без ефективного правосуддя тощо).

Але загрози залишаються з усіх напрямів, особливо - з боку російських спецслужб. Тим більше, в умовах російської агресії та неприхованої терористично-диверсійної роботи Росії на території України.

Тому питання доцільності люстрації в Україні не стоїть. Стоїть інше питання – питання якісних законодавчих механізмів її здійснення.

Позиція Венеціанської комісії щодо люстрації полягає в наступному. Поняття люстрації означає «очищення», що дозволяє (цитата) «виключити участь непорядних осіб (навіть суддів) у діяльності публічних інститутів». Люстрація є «одним із інструментів перехідного правосуддя, який використовується для того, щоб захистити нові демократичні держави від загрози, яку несуть ті, хто тісно асоціюється з попередніми тоталітарними режимами, і запобігти поверненню такого режиму» (Проміжний висновок щодо Закону України про очищення влади (Закон про люстрацію) ухвалений Венеціанською комісією на 101-й пленарній сесії (Венеція, 12-13 грудня 2014 року).

Ще раз підкреслю, легітимна ціль люстрації в демократичній державі – захист фундаментальних принципів, на яких вона заснована.

Не треба плутати дві речі - позицію Венеціанської комісії щодо механізму люстрації, її необхідності в демократичній державі, з одного боку, та її позицію щодо наповнення змісту конкретного закону України «Про очищення влади», з іншого боку. Закон «Про очищення влади» насправді містить низку норм, які обов’язково мусять бути змінені", зазначає В.Лемак.

 

24 березня 2015р.