Фаховість рядового лікаря з Берегова не залишилась непоміченою

Нещодавно призначений заступником головного лікаря Берегівської центральної райлікарні мукачівець Йосип Павлович Бубряк уже шістнадцять літ живе у цьому прикордонному місті. Приїхав сюди із дружиною Оленою Олександрівною (з дому Гара) після закінчення медфаку УжНУ у 1999 році. Молодий фахівець працював лікарем-фтизіатром, відтак очолив непопулярне на ті часи серед медиків-колег туберкульозне відділення цього оздоровчого закладу. Таку непросту, але відповідальну й особливо-специфічну посаду в цій лікарняній установі займав кілька років. Його старання, освіченість, грамотність запримітили в адміністрації ЦРЛ, керівництво міста та районного управління охорони здоров‘я. Тож коли торік раптово не стало багатолітнього «начмеда» райлікарні й дуже порядної людини Михайла Михайловича Сака, це вакантне місце запропонували ініціативному, діяльному, сумлінному Йосипу Бубряку. Наразі можна констатувати – не прогадали

За час, що сплив, цей енергійний, доброзичливий, комунікабельний заступник головлікаря зумів ввійти у курс справ, опанував тонкощі організаторської роботи в медицині тощо. А ще зміг пожвавити лікувально-профілактичну діяльність цієї специфічної галузі, що вже дало свої позитивні результати. Йдеться насамперед про минулорічну переатестацію закладу охорони здоров‘я, адже тримати іспит довелося перед самим Міністерством охорони здоров‘я України. Як відомо, визначення рівня знань лікарів, їхніх ділових якостей, кваліфікації проходить через кожні три роки. Якщо бувалі медики звикли до таких перевірок, то для зама-новачка подібний «екзамен» у листопаді став першим у його кар‘єрному просуванні. Облздороввідділ також не ганив за таку роботу "зама" берегівського головлікаря.

Діями свого заступника задоволений і головний лікар ЦРЛ І. В. Малеш. Підкреслив: Йосип Павлович уміє чітко аналізувати будь-яку ситуацію, і якщо за щось береться, то тямить, як довести розпочату справу до кінця. Важливе значення має також координація, співпраця відділень і їхній очільників, кадровий підбір, середнього медперсоналу в тому числі. Що вже казати, про, здавалося б,  казенну, але вкрай необхідну роботу з документацією – це особлива площина в практичних діях заступника головлікаря з медичної частини. Хто, як не "начмед" зобов‘язаний знати всіх не тільки у обличчя, але й по імені та по батькові. Бо від цього шана та повага з їхнього боку.

– Мене вразив об‘єм і різноманітність службової діяльності на цій посаді, – зізнається пан Йосип. – Передбачав, що вона «обіцяє» багато головного болю, але щоби стільки – не думав. Неабияку підтримку маю від свого безпосереднього керівника Івана Володимировича Малеша, за потреби спілкуюся з іншими досвідченими спеціалістами-колегами. А скільки повчального, корисного, позитивного навчився від його батька, досвідченого організатора охорони здоров‘я Володимира Івановича Малеша. До речі, він також понад 20 років очолював тисячний колектив "білих халатів" Берегівщини, поліклінічне відділення в тому числі. І новий корпус райлікарні, і поліклініку відкривали в часи його урядування, тим паче, що приїздили на ці презентаційні урочистості колишні Прем‘єр і Президент країни Валерій Пустовойтенко і Леонід Кучма.

Нині теж нерідко виникають питання, які доводиться вирішувати оперативно, особливо у цей непростий і важкий період реформ. Подвоюють проблеми військовий стан у країні, інші обставини виробничого характеру. Тим паче, що звільнився заступник головлікаря з господарських питань Іван Орос, місяць тому поліклінічну службу очолила Ірина Мушка, у низці відділень також нові старші медсестри тощо. Одним словом, за неповний рік вдалося зробити чимало, та й справи рухаються динамічніше, аніж дотепер. Завдяки наполегливості спеціалістів пришвидшилися тендерні процедури тощо. Сучасний медичний заклад – це не тільки кадри, ліки, хворі, операції, літучки, п‘ятихвилинки, консиліуми, але й контакти з громадськістю, ділові наради, роз‘їзди тощо. Йдеться про те, що руки до чого є докласти, а від щоденних клопотів голова йде обертом.

Пан Бубряк – цікавий співрозмовник. За гороскопом – Терези. У жовтні матиме 39 років. Каже, що перед тим, як прийняти якесь важливе рішення, довго зважує. Така поміркованість «терезів» себе виправдовує. Розповідаючи про свою сім‘ю, наголосив: дружина Олена працює гастроентерологом, як і її мати, Ольга Володимирівна Гара. Теща – досвідчений спеціаліст у цьому напрямку, а ті, хто хворіє «цукровкою», добре знані з її методами лікування. Повідав, що у сім‘ї підростають два синочки – 14-річний В‘ячеслав і на десять літ молодший Денис. Довго та цікаво може розказувати, звідки походять ці чудові імена, їх етимологію тощо. Зауважив: відвіку люди помічали, що ім‘я індивідууму впливає на долю і грає важливу роль у становленні характеру особистості. Лікарю корисно знати такі нюанси, бо часто доводиться вести дискусії з цього приводу.

Добре знає свій родовід, багатодітну сім‘ю батька, в якій було чотири брати й дві сестри. Пам‘ятає, хто та в якому році народився, коли відійшов у потойбіччя, відає про рід занять кожного дядька й тіток, своїх двоюрідних братів і сестер. Приміром, у їхньому роду є люди багатьох професій. Звісно, найбільше «білих халатів», чим і пишаються Бубряки. Та, мабуть, уже мало хто з берегівчан тямить, що батьків брат, а його рідний дядько на ім‘я Йосип, у далеких 60-их роках минулого століття очолював Берегівщину – працював першим секретарем райкому партії. Згодом його перевели у Хуст, де також трудився на посаді голови райвиконкому. За час його урядування активно розбудовувалися як наш район, так і Хустщина. А інший брат батька, Імре, працював головою успішного на той час колгоспу «ХХІІ партз‘їзд» у Ракошині, де зненацька й загадково помер.

Приємно констатувати, що обдарований і трудолюбивий, порядний і ввічливий лікар Й. П. Бубряк завдяки своїй працьовитості став заступником І. В. Малеша, і не підводить його, а серйозно втілює в життя завдання, що сприяють розширювати й поглиблювати повсякденну діяльність такого оздоровчого закладу, як Берегівська центральна районна лікарня.   

МИХАЙЛО ПАПІШ, журналіст.