Картини художника Поповича — втілена живописна любов до рідного краю!

Виставка нових живописних робіт приурочувалася до 65-річчя з часу народження прекрасного крайового митця.

В «Пейзажі з мостиком» бринить і розкошує перед оком глядача органічна цілісність природи рідного краю. В її лоні і «пришельці» почуваються вельми непогано, як от у роботі «Японські сливи». Душа розлогих полонин музично і співуче ллється з роботи «Ранок Полонини Рівної». Чудового митецького переосмислення і водночас схожості набувають під пензлем В.Поповича і місцеві люди. Це видно з робіт «Портрет гуцула», «Портрет матері», «Портрет Омеляна Мателешка», «Портрет Василя Дуба». Дуже зворушливим є «Портрет Ніни», неймовірно чудові «Подруги» і «Портрет Людмили». Не може обійти своєю увагою Василь Андрійович рідне місто над Ужем — «Куточок Ужгорода», «Зацвіла сакура», «Осінній Ужгород». А далі знову фантазія і попутний транспорт несуть славного митця до осягнення неповторності нашого краю. Приємна величчю зображеного і майстерністю виконання «Осінь на Щербовці». При цьому автор не втрачає бажання зиркнути і в сусідні регіони для замилування, а в дечому і для порівняння з рідними місцями («Буковинські Карпати»). І знову приходить перед наші очі об’єм і велич «Полонини Апецька». Поряд вряди-годи подибується локальна конкретизація авторського натюрморту. Приміром, «Натюрморту з калиною». Щось нове відкриває для свого шанувальника В.Попович і в сакральному сегменті своєї творчості. Бачимо не вгрузлу в грунт, а просто літаючу в небі, майже невагому «Стару церкву».

Навіть узимку видно чекання землею щедрого літа в роботі «Полонина Остра». «Зима в Пилипці» дає добротне зображення справжньої зими на Верховині. Зненацька бачимо розкішне трактування другого життя Невицького замку, якому ніколи не дасть остаточно померти ніжна природа, особливо фантастична під час бархатної осені.

А от «Квітуча яблуня». Вона — факт високого мистецтва. Бо ж на тлі темних смерек своєю сліпучою розквітлістю вона просто дивовижна. І романтичне поселення між стрімкими багряними і жовтогарячими горами вражає («Присілок Підчоси»). Імпресіоністичною узагальнюючою силою сповнені дивні твори «На березі озера», «Біля річки».

На відкритті директор музею Габрієла Андял сказала:

— Надворі — велика спека. А свіжий клімат виставкового залу створений пензлем Василя Поповича, котрий неповторно висвітлив весь наш Сріберний край.

До неї долучився начальник управління культури ОДА Юрій Глеба:

— Митець зустрів свій ювілей по-художньому — творчим звітом перед краянами.. Найперше в його доробку виділяється пейзаж, далі — портрет, натюрморт, а ще додається архітектура, міський пейзаж, сакральні твори. Вирішує він свої задуми через олію, пастель і акварель. Він трудиться і підтверджує своє реноме заслуженого художника України.

Заслужений  художник України Степан Шолтес додає:

— Свіжим оком дивлюся на роботи Василя Андрійовича. Свої твори він робить, розуміючи, що вони будуть експонуватися в приміщенні. Це, певно, тому, що на пленерах у нього найсмачніша солонина, що добре допомагає мисленню творчої людини.

Ряд закарпатських пісень виконав Петро Матій. І всі з новою охотою почали розглядати роботи ужгородського майстра, котрий народився в сонячній Виноградівщині.

Василь ЗУБАЧ.

На ФОТО: Василь Попович із улюбленою внучкою.

 

 

16 липня 2015р.