Іван Різак: "Мені завжди хотілося щоб Закарпаття було амбіційним регіоном"

Інтерв’ю екс-губернатора Закарпаття Івана Різака обласній газеті "Паланок"

 

- Як ви оціню?те кадрові призначення нової влади?

- Мені важко давати оцінку. Лише зі ЗМ? знаю, хто очолив той чи інший район. За винятком кількох районів, Мукачівського, Ужгородського, Тячівського, абсолютна більшість керівників ? люди нові. Та й навіть тих, кого знаю, утримувався б оцінювати, бо я прихильник оцінювати дії, а не особистості.

- Як можете прокоментувати основні напрямки, пріоритетність яких деклару? до вирішення нова влада і які б визначили основними для області ви?

- Переконаний, що основні з них задані. Основний пріоритет, і я про це говорив неодноразово, це боротьба з бідністю, працевлаштування, робочі місця і відповідна зарплата. Вважаю, треба відштовхуватися від соціальної проблематики, а тоді вже дивитися, як з допомогою економіки її вирішити.

Також необхідні більш повне використання області як транзитної, тобто розбудова прикордонної інфраструктури, туристично-рекреаційний комплекс з відповідною інфраструктурою, легка промисловість, прив?язка до природних ресурсів, які ? в області і, виходячи з цього, ефективний розвиток місцевої промисловості. Це стратегія, про яку не можна забувати, незважаючи на прихід серйозних транснаціональних компаній. Останн? вважаю серйозним успіхом. Проте ці фірми надзвичайно залежні від кон?юнктури світового ринку: вигідно їм розміщати виробництво на Закарпатті ? розміщатимуть, а ні ? підуть в іншу частину ?вропи чи світу.

Пріоритети викристалізовувалися не лише мною, а й попередніми керівництвами і справа лише у тому, наскільки всі керівники доповнюють один одного, щоб використати потенціал на користь краю.

- Нині багато розмов про розвал у комунальній сфері області. Але якщо це так, отже, розвалювалося за час вашого керівництва. Як можете це прокоментувати і як оціню?те плановане підвищення тарифів?

- Комунальна сфера надзвичайно важка. Через її проблемність, я серйозно вивчав баланс майже всіх комунальних підпри?мств області ? економіку, затрати, які вони несуть, організаційні справи, управлінський персонал і можу досить предметно про це говорити. Але на загальнодержавному рівні постійно, уже кілька років, ідуть дискусії, як розвивати комунальне господарство. Тому, не відходжу від відповіді на запитання, лише скажу, що коли говорити про економічні результати, то збитки, зокрема, ?Закарпаттеплокомуненерго? зменшилися за 2 роки майже у два з половиною рази.

Радію, бо нині багато комунальників кажуть, що гаряча вода для населення ? це додаткові обігові кошти, які дають можливість розвиватися. Адже два роки тому вони були переконані, що сім років гарячої води не було, то й надалі не повинно бути, бо це економічно не вигідно. Разом з комунальниками, дискутуючи, як знайти резерви, ми дійшли висновку, що комунальне господарство цікаве (кажу це слово зі знаком оклику) не лише для держави.

Однак комунальна реформа нині не можлива без законодавчих актів і всі спеціалісти це розуміють. Звичайно, комунальники не були б господарниками, якби не вимагали коштів, перегляду тарифів, бо це найпростіше. Не всі розуміють, що це глухий кут, результату не буде без змін, у тому числі й у самій структурі власності цього господарства. Отже, з погляду розвалю?ться у нас комунальна сфера чи ні, я б сказав, що однозначно комунальне господарство, і не лише в нашій області, перебува? в дуже серйозній кризі, але резервів там дуже багато. Хочеться сподіватись, що найближчим часом будуть прийняті нормативні документи, котрі дадуть можливість принципово по-новому підійти до реформування житлово-комунального господарства.

Зі ЗМ? я почув, що йдеться про збільшення тарифів на Закарпатті у десятки разів. Влада на подібний дрібний шантаж не повинна йти. Переконаний, що це нема? під собою економічного розрахунку. Потрібен підхід, який би по?днав законодавчі зміни, бюджетну підтримку і систему тарифів, але, на мій погляд, їх треба не просто підвищувати, а зробити ефективним економічним механізмом.

- Останні рази на виборах мера Ужгорода люди голосували за господарника (якщо не враховувати Ратушняка). У Мукачеві змагання йшло за політика. На ваш погляд, ким повинен бути мер міста ? політиком чи господарником?

- Напевно, найпростіше відповісти так, як сказав один з мерів Нью-Йорка, коли на запитання як він керу? таким складним господарством міста, відповів, що взагалі не зна?, що це таке і не збира?ться вникати, бо для цього ? відповідні служби. Але у наших умовах це набагато простіше, або ж навпаки, складніше. Перші керівники області, а особливо міст, вже нікуди не дінуться від того, що вони не можуть бути аполітичними, і що вони повинні бути ефективними управлінцями-менеджерами і залучати фахівців, щоб менше займатися тим, що у перші місяці на посаді голови облдержадміністрації довелося робити мені ? вивчати бухгалтерію, фінансові справи водоканалів, теплокомуненерго. Вважаю, це справді не мій рівень, але через критичну ситуацію довелося цим займатися.

Думаю, подібна дискусія, вже після найближчих виборів, завершиться тим, що на посади голів органів місцевого самоврядування будуть приходити потужні особистості, які матимуть сво? місце у політиці і ефективно керуватимуть на місцях. А теза ? політик чи господарник ? залишиться тезою для політтехнологів ? як розкручувати того чи іншого кандидата.

- Чи перебува?те ви і надалі членом громадського об??днання ?Місто? і що це означа?: будете йти на вибори мера Ужгорода за підтримки Слободянюка чи, навпаки, підтримуватимете його?

- Не маю планів балотуватися на посаду мера Ужгорода. Щодо громадської організації ?Місто?, то хочу підтвердити, що залишаюся, поки що пасивним, її членом. Мені імпону?, що вона не залиша?ться осторонь болючих проблем Ужгорода. Можна по-різному ставитися до організації та її лідера, але депутат міськради Сергій Слободянюк сво?ю активною особистою позиці?ю не залиша? байдужими до проблем ні діюче керівництво міста, ні опозицію до нього. Думаю, як ужгородець, сприятиму зміцненню ці?ї організації. Чи буде Слободянюк балотуватися на посаду мера ? поки не знаю. Колись він це робив, конкуруючи зі Степаном Сембером. На той час я був симпатиком саме Степана Васильовича. Наступного разу Слободянюк балотуватися не захотів і підтримав нинішнього мера Погор?лова.

- Чи позначилася ваша відставка на дружині, синові?

- Напевно позначилася ? частіше і більше мене бачать. Зважаючи на те, що за 15 років у мене була тільки одна відпустка, коли у 2002 році я був народним депутатом. Тоді ми разом тижнів два побули на морі. Загалом, мабуть позитивно позначилася, якщо не зважати на деякі специфічні події, які сталися зі мною останнім часом...

Сім?я мене завжди підтримувала. Я справді людина команди і дружина, син прекрасно розуміють, що мо? політичне життя склада?ться як з приходів на ті чи інші посади, так і з відставок. Тому перенесли це більш-менш спокійно.

- Були чутки, що ви прода?те квартиру і через поспіх можете втратити у ціні...

- Я чув, що також виїздив в Угорщину, Словаччину та й навіть гірші варіанти. Але хочу їх усі спростувати. Квартиру не продавав, ні в Угорщині, ні в Словаччині на кордоні мене не бачили, хіба що за службовими обов?язками на посаді голови облдержадміністрації. Тим більше, що у сусідніх країнах за останні років 10 був лише разів 7-8 в Угорщині, 3-4 у Словаччині, бо так складалося, що навіть на офіційні запрошення колег не вдавалося взяти участь у зустрічах з керівниками сусідніх регіонів стільки разів, скільки це було б ефективно для області, завжди були якісь організаційні накладки. Щодо квартири, то я чув і серйозну ціну, навіть вдома ми сміялися, що за такі гроші можна було б придбати будинок і кілька машин. Чув і про те, що ?хороми?, які я маю, куплені за бюджетні кошти?

Чув багато і, напевно, це нормально, не потрібно такі речі сприймати боляче. Неодноразово на прес-конференціях я говорив: дотримуюсь позиції, що прихід у політичне життя повинен нести не лише дивіденди для самореалізації, а й певні моральні затрати. Це частина тих моральних затрат, коли тво? життя, як у вітрині, простежу?ться громадськістю ? де і як живеш, чим займа?шся, що робиш у вільний час, який твій стан здоров?я? До речі, про свій діагноз я дізнався зі ЗМ?, а сім?я тим більше... Та все це треба сприймати спокійно. ? я залишаюся на позиції: ніколи ніякого журналіста, жоден засіб масової інформації не подавав до суду. Вважаю, що політик повинен бути під суворим контролем четвертої влади, громадських організацій і політичних сил. Хоча, звичайно, іноді диву?: як можна було таке придумати?

- Свого часу ви передали у подарунок музею портрет Костянтина Грабара. Чи багато ще у вас подібних раритетів і що й кому ви подару?те наступного разу?

Подарував цей твір музею, щоб уславити ім?я видатного закарпатського художника і щоб віддати належне тій школі закарпатського художнього мистецтва, яка склалася за десятки років, і якою ми всі гордимося. Водночас, користуючись нагодою, хочу спростувати, що цей подарунок пов?язаний з приїздом на Закарпаття політичних керівників держави, як про це повідомляли деякі ЗМ?, бо це якраз і ? інформаційним, політичним цинізмом.

Сподіваюся, навіть переконаний, що багато політиків зроблять аналогічні кроки і наш музей поповниться серйозними роботами, з якими можна буде познайомитись у новій галереї.

Що ж до мене особисто, то вдома маю напевно по одному екземпляру робіт більшості відомих закарпатських художників. Не можу сказати, яка справжня цінність цих речей, бо вони у різний час дарувалися або купувалися, та й істинна цінність їх ще у майбутньому, коли ми дещо переглянемо сво? ставлення і пожалку?мо, що так мало зробили для рекламування нашого мистецтва.

- Наскільки ефективною вважа?те політику, яку ви вели стосовно журналістів і тих багатьох видань, які були створені і діяли за вашого сприяння?

- Спілкування з журналістами і його необхідність, до кожного приходить по-сво?му. Я майже все сво? свідоме життя ? у якихось громадських організаціях, у політичних структурах і знаю, наскільки важливими ? ЗМ? для багатьох речей, які практично створюють, не побоюся так сказати, основу нашої державності. Я вже не одноразово говорив, (можливо, це пафосно звучить), що багато керівників, якби не було незалежних ЗМ?, займали б іншу позицію і робили б більше помилок. Лише застереження журналістів дають можливість інакше подивитися на проблему. Або ж через ЗМ? доводять свою думку представники громадськості, вчені, з якими нема? можливості спілкуватися. А коли прочита?ш, знайдеш щось оригінальне, хочеться зустрітися з людиною, поспілкуватися, дати відповіді, проконсультуватися і відтак уникнути багатьох проблем.

Щодо кількості і якості ЗМ?, то я не можу давати якусь оцінку. ?дине: наш край ? одна з тих областей, де видань чи не найбільше в державі. Наскільки ефективно вони працюють ? судити читачеві. Я намагався, у міру можливості, максимально підтримати тих, хто хотів реалізувати себе і свої ідеї, незалежно від того, яку політичну чи інформаційну нішу вони займали. ?ноді я бачив, що проект безперспективний, але не хотілося розчаровувати людей на старті. Життя показу?, що проекти, які не вдалися (з мо?ю підтримкою чи без), однозначно відходять у минуле. Хотілося б тільки, аби не зникали ЗМ?, не впадали у розпач люди, які їх реалізовували, через перевірки фіскальних органів. Такі приклади, на жаль, ?.

- Медведчук в одному з останніх інтерв?ю сказав, що коли б він написав книгу про свою роботу в Адміністрації Президента, то люди прокляли б владу, ? і стару, і нову. Чи не плану?те ви писати книгу і якою, на ваш погляд, була б реакція на неї?

- Разом з братом я продовжую роботу над книгою, що стосу?ться фізики напівпровідників, оскільки це основна моя спеціальність. Хотілося б систематично видавати у цій галузі підручники, можливо певні монографії ? подивимось, як у майбутньому буде з часом. Колись пробував за допомогою колег-істориків узагальнити матеріал про соціал-демократичний рух на Закарпатті як у дово?нний період, так і пізніше. А про сучасні речі, про роботу головою облдержадміністрації? Поки такого бажання не було, та й ще не дав сво?му перебуванню на цій посаді серйозної, системної оцінки. Хоча бачу багато помилок, нереалізованих проблем. До книги, як кажуть, ?не дозрів?.

- Якщо визначити 3-5 досягнень за час керівництва областю, то які б ви назвали насамперед?

- Дуже важко у нинішній ситуації називати якісь пункти. Основне, чого я домагався: щоб наша робота приносила дивіденди у сенсі покращення життя людей. Скільки б ми не говорили, але повернення боргів по зарплаті, підвищення середньої зарплати, допомога медичним закладам, комп?ютеризація шкіл, поліпшення інфраструктури, будівництво вокзалу ? можна ще багато називати ? проекти, які вдалися. Але це не було б можливим без підтримки центру. Повторю: надзвичайним було посередництво з керівництвом держави Віктора Володимировича Медведчука як глави Адміністрації Президента, як впливового політика (а це визнача?ться не посадою). Він розумів наші проблеми, адже 5 років представляв Закарпаття у Верховній Раді.

Багато речей вдалися або ж ні саме через відомчі підходи, відомчі амбіції до нашого краю. Я старався співпрацювати з народними депутатами від області, представниками різних політичних сил, бо у відстоюванні інтересів регіону всі політичні сили повинні бути одностайними. Тоді усі відомства на різних рівнях будуть намагатися щось зробити і політичне керівництво держави буде бачити, що політична, бізнесова еліта для вирішення проблем виступа? одностайно. Тоді легше уникати суб??ктивного підходу.

Мені завжди хотілося, аби Закарпаття було хоч маленьким, але амбіційним регіоном. Проте не політично амбіційним, наприклад, заявами про автономію чи створення Закарпатської залізниці, замість Ужгородського відділку Львівської залізниці. Мета була інша: амбіційність, яка б давала змогу реалізовувати соціально-економічні проекти, що нам вдалося, наприклад, з Міністерством транспорту ? реабілітація дороги Чоп-Київ і будівництво Ужгородського вокзалу. Можна ж було на перший план винести створення Закарпатської залізниці (кажу про цей приклад, бо й кілька років тому, і нині він дуже дискусійний). Я йшов іншим шляхом: що те чи інше відомство може зробити для області, у найкоротші терміни, без політичної прив?язки і аналізував, що можемо отримати від зміни статусу податків, а що може інвестувати це відомство. Такий здоровий прагматизм і давав мені можливість приймати правильні рішення, не переводячи управлінські дії у політичну площину. Таких прикладів можна назвати багато. ? рано чи пізно, те, що визначати повинні регіони, буде не просто словами. ? банківська сфера буде інакше представлена в регіоні, й багато структур, які поки що, на жаль, на консолідованому податку, і область від них мало отриму?. Але ми багатьма питаннями займалися, можливо, динамічніше, ніж інші. ? не тому, що розумніші, а тому, що соціально-економічна ситуація до цього змушу? аби вирішувати проблеми, які менш загострені у великих регіонах.

- Якби була можливість щось змінити, що б ви зробили не так? За чим шкоду?те?

Дуже багато рішень були б більш ефективними, якби особисто більше вникав у ті чи інші проблеми. ? якби іноді менше довіряв окремим людям.

 

26 березня 2005р.
-->

До теми

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів