Які партії на Закарпатті розраховують на джек-пот?

Головна інтрига цієї кампанії на Закарпатті, вважають експерти, у тому, чи зможе "Єдиний центр" Віктора Балоги отримати три чверті голосів для вияву недовіри призначеному зі столиці керівництву облдержадмінстрації, пише Укрінформ.

Виборча кампанія набирає обертів. На тижні чекаємо оголошення кандидатів на ключові посади від партій, що взяли участь у перегонах. Тоді почнеться справжня боротьба. А наразі політичні сили Закарпаття ще "розкачуються", хоча з того, як іде дискусія, уже можна судити про розвиток процесу за місяць. Поки що закарпатський медіа-простір мало не щодня вибухає скандальними заявами з боку ворогуючих політсил так званого "пробалогівського клану" та "ставлеників" президента в області, випливають гучні заяви про списки продажних виборців, які береться перевіряти міліція, про помічників із "команди Блюка"... І це при тому, що експерти оцінюють майбутні вибори як найспокійніші в краї. Чи насправді вони будуть такими - ми дізнавалися у політологів, спостерігачів за виборчим процесом, громадських діячів та юристів Закарпаття.

ПОЛІТИК ПОВИНЕН РОБИТИ "ЩОСЬ" УПРОДОВЖ П'ЯТИ РОКІВ, А НЕ ПЕРЕД ВИБОРАМИ

Ярослав Гулан, прес-секретар закарпатського осередку громадянської мережі ОПОРА:

- Інтрига цих виборів на Закарпатті - в тому, хто із титанів (ЄЦ чи "Солідарність") збере більше мандатів. ЄЦ - місцева партія, з напрацьованим позитивним і негативним досвідом. Так, останнім часом єдиноцентрівці були дискредитовані у світлі липневих подій, але народ пам'ятає і багато чого позитивного. Наприклад, "благодійність" - назвемо це так, яку роками провадить партія у краї. Це щорічні подарунки дітям на Миколая чи Новий рік. Ще подейкують, що в рідному селі Віктора Балоги Завидові усі селяни отримують раз на рік мішок цурку та продуктовий набір. Про ці подарунки закарпатці знають давно, я ще пам'ятаю, як у період свого становлення Балога практикував роздачі продуктових наборів для пенсіонерів, - то були важкі 90-ті, й бабця ходила за тими наборами в його мережу магазинів. Ця практика додає ЄЦ любові серед місцевого населення. Крім того, за ЄЦ традиційно голосують, як за "своїх хлопців", які з одного села чи району, чи міста.

Виборча кампанія ще не стартувала на повну силу, але вже зараз говорять про порушення. Наприклад, жваво обговорюють списки продажних виборців, які надав очільник області Геннадій Москаль на вивчення в міліцію. У заяві йшлося про жителів двох районів - Виноградівського та Великоберезнянського. Наразі міліціонери їх вивчають - ми зможемо коментувати їх тільки після експертної відповіді силовиків. Але це вже прокоментував Олег Любімов, представник ЄЦ у Виноградові, мовляв, це список активістів партії, які працювали на виборах у якості агітаторів та спостерігачів від ЄЦ.

Ще один невеликий скандал вийшов з проблемними біг-бордами. За законом, до затвердження кандидатів від партій (це має відбутися з 21 по 30 вересня), пан Михайло Качур в Ужгороді вивісив біг-борд з повідомленням, що він іде в мери, а на борді є напис "Солідарність". Це можна трактувати як порушення законодавства,бо на той момент партія ще не проводила з'їзду та не оголошувала затверджених на ньому кандидатів від своєї сили. Але водночас, це можна трактувати як політичну рекламу. Тобто, маємо недолік у законодавстві.

Зараз можна говорити: очікування, що ці вибори будуть спокійними, очевидно, не виправдовуються, бо перегони ще не почалися, а вже в медіа-просторі вже багато бруду. Його буде ще більше. Це й чорний піар, й інформаційні атаки. Уже спостерігаємо, як ведеться ця війна, - аналізуючи контент біполярних ЗМІ. Зі свіжого: у п'ятницю Валерій Пацкан виправдовувався, що він не сварився з Геннадієм Москалем. Цю інформацію напередодні закинули "пробалогівські" ЗМІ.

Чи готове населення продавати голоси? Це залежить від рівня освіти та доходів виборця. Кожен вирішує це питання для себе, виходячи, насамперед, із цих двох факторів. Тому є закарпатці, готові продати голоси. Недавно особисто розмовляв із такими: будуть голосувати за політика, бо він поставив дитячий майданчик. Типу: "Хоч щось зробив". Нема у нас поки ще розуміння того, що політик повинен робити "щось" протягом п'яти років, а не перед виборами.

Щодо нових облич на виборах - вони будуть, багато громадських активістів проходять за списками партій. Крім того, відсіються старі - хоча б за тим принципом, що місць депутатських менше, ніж було. По Ужгороду - з 50-ти залишаться тільки 36 депутатів. Тому оновлення буде.

ДЕПУТАТИ НЕ МАЮТЬ ПРАВА БУТИ САМОСТІЙНИМИ

Володимир Мерцин, видавець, громадський діяч:

- Важливим елементом наступних виборів є абсолютна прив'язка кандидатів до партій. Тобто, мало того, що кандидатів висувають партії, необхідно, щоб ця партія набрала не менше 5% і тільки в тому випадку кандидат-переможець стане депутатом. Також важливим моментом є те, що партія може відкликати неслухняного представника. При цьому, не так вже й важливо, що за нього голосували виборці і він їх влаштовує. А на практиці це означає наступне: відбулась монополізація влади партійними структурами, і депутати не мають права бути самостійними та незалежними, а повинні діяти згідно з офіційною лінією партії.

Стратегія у політичних сил, зазвичай, різна. Потужні партії борються за більшість у радах, і відповідно, за право обрати свого голову та зайняти ключові комітети в раді. Менш потужні плекають надію на "джек-пот" - акцію, коли саме їхніх голосів не вистачаме лідерам для більшості. Відповідно, за це можна отримати преференції та посади.

Фактично, дві політичні сили будуть боротись за крісла голів рад - пропрезидентська "Солідарність", яку з 7 вересня очолив на Закарпатті нардеп Валерій Пацкан, та "Єдиний Центр" Віктора Балоги.

Припускаю, що за "Солідарністю" є адмінресурс (першим у списку партії прогнозується голова ОДА генерал Геннадій Москаль). Хоча я особисто вважаю, що у світлі таких моментів, як падіння рівня життя, найнижчі показники Закарпаття в країні з мобілізації, закарпатці не будуть так активно підтримувати цю політичну силу. Але певну кількість голосів закарпатці традиційно віддадуть владі.

Проблемним для "Солідарності" буде формування виборчих списків, адже заявлена відсутність у списках кандидатів колишніх представників СДПУ (О), регіоналів та членів ЄЦ суттєво звужує шанси знайти для себе в кандидати відомих та авторитетних людей, які традиційно йшли в депутати від владних партій та ЄЦ не за політичними уподобаннями, а за преференціями і спокійним життям. Такі були правила гри десятиліттями - і не тільки в нашій області. Крім того, у Пацкана суттєвий дефіцит досвіду виборчих перегонів, до ВР він обирався за списками, а хороші результати, які показала тоді партія "Удар", частково були заслугою перспективного тоді політика Віталія Кличка. Також, вважаю, непростою задачею буде для партії мобілізація на вибори у всій області фінансових ресурсів.

Нинішня конфігурація виборчого процесу цілком влаштовує "Єдиний Центр", не дарма Віктор Балога заявив, що партія набере понад 50% відсотків в облраді і голова буде саме від цієї сили. Цілком схоже на правду, але, з моєї точки зору, не партія набере цю кількість голосів, а більшість стане реальністю, з урахуванням лояльних депутатів до ЄЦ від інших політичних партій.

Головна інтрига цих виборів - чи зможе ЄЦ, разом із можливими союзниками, отримати три чверті голосів, необхідних для вияву недовіри керівництву ОДА. Я такої ситуації не виключаю.

Основні політичні сили краю зацікавлені в спокійному перебігу кампанії. Загострювати ситуацію будуть, в умовах дефіциту часу, скоріш за все, "Відродження" та деякі амбітні кандидати від нерейтингових політичних сил.

На мій погляд, з переможцями в кампанії-2015, з деякими несуттєвими нюансами, все зрозуміло, що і демонструє лідер ЄЦ Віктор Балога, мало переймаючись проблемами місцевих виборів. Хоча вважаю, що не менший вплив і загальнополітичні перспективи для політичної сили ЄЦ на державному рівні та особисто для себе Віктор Балога може отримати через ефективну реформаторську діяльність на рівні Закарпаття. Щось близьке, по суті, до феномену Садового.

Приблизно такі ж розклади будуть і на рівні районних рад на більшій частині Закарпаття. Малопрогнозована ситуація в Ужгороді, і ще - певні розбіжності будуть у гірських районах, де більший вплив праворадикальних політичних сил.

УПЕРШЕ ЗА 20 РОКІВ ЗАКАРПАТЦІ МАЮТЬ МІЖ КИМ ВИБРАТИ

Роман Офіцинський, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії України Ужгородського національного університету:

- Кампанія, пов'язана з місцевими виборами 25 жовтня, знаменна на Закарпатті тим, що розпочалася достроково, задовго до офіційного старту 5 вересня. Стартувала вона кривавими подіями в Мукачеві 11 липня, внаслідок яких президент Петро Порошенко підірвав монополію місцевого клану, що два десятиліття живе з ренти й експлутації наявних у регіоні ресурсів, у тому числі й електоральних. Починаючи з призначення Геннадія Москаля головою Закарпатської облдержадміністрації 15 липня, після півторарічної перерви, політичний світ краю знову став двополюсним. Отже, є вибір, є між ким вибирати. Коли б не відбулась "мукачівська стрілянина", то на Закарпатті справді пройшли б вибори без вибору. Та ще й на кордоні і на очах Євросоюзу.

У технократичному сенсі нині мова ведеться про тиху антифеодальну люстрацію, тобто послідовне очищення керівних посад від здебільшого випадкових осіб, які раніше отримали свій управлінський ярлик в обмін на особисту покору і залежність від глави певного клану. У санаційній кадровій політиці в регіонах, де феодальна фронда пустила коріння, об'єктивно зацікавлена вища державна влада. Тому про жодну битву титанів на Закарпатті не йдеться, бо названі учасники належать до діаметрально протилежних вагових категорій. Через можливі конституційні поправки і майбутню децентралізацію, вибори 25 жовтня, скоріш за все, стануть проміжними, своєрідним соціологічним дослідженням щодо суспільного запиту на появу "нових облич" як у місцевій, так і в центральній владі.

В Україні чи не кожна виборча кампанія будь-якого рівня висуває "нові обличчя". На них є стабільний електоральний попит, під який з урахуванням регіональної специфіки підлаштовуються одноразові чи довготривалі політтехнологічні проекти - і провладні, і тимчасово відсунуті від владного керма. На виборах 25 жовтня настирливо промацують своє електоральне поле, приміром, невідомі досі претенденти на роль "третьої сили" під назвами "Укроп" і "Наш край", що нарощують свою мережу й рекрутують у свої ряди "свіжу кров".

Наразі, у відкритому доступі нема достовірних соціологічних опитувань щодо поточної електоральної ситуації на Закарпатті. Судячи з мінливої тональності політичної риторики, істотні труднощі мають якраз ті, хто у запалі дивовижної бравади похвалився про тотальну сімейну перемогу. Без масованого підкупу й застосування адмінресурсу це неможливо. Тому багато сил витрачається на покаяння і задобрювання. Відомі в області постаті за місяць до виборів переживають небачений нервовий стрес. У виборців - інші клопоти, хоча вони комусь і симпатизують, проте повністю визначаться в останні дні перед виборами.

Пересічні люди прагнуть ефективної місцевої влади, що не ховається від щоденної праці та не переадресовує вирішення локальних питань кудись подалі в Київ. Головною вимогою до всіх кандидатів та їхніх виборців є взаємна чесність. Якщо вони разом ментально справді налаштовані на прогресивні зміни, то принаймні, фальсифікації результатів голосування через різні форми підкупу будуть незначними. Це і є моментом істини на цих виборах. Якщо купівля-продаж голосів перетворить виборчу кампанію на великий супермаркет, можна очікувати лише подальшої деградації якості життя - стану комунікацій, соціальних і комунальних послуг, первинних ланок бюджетної сфери, всього, чим, власне, опікується місцева влада.

ПІДКУП ВИБОРЦІВ УЖЕ ЙДЕ ПОВНИМ ХОДОМ

Василь Лемак, доктор юридичних наук, професор (УжНУ):

- Ідеалізмом слід вважати уявлення про те, що місцеві вибори кардинально змінять життя регіону чи окремих громадян. Якби процес децентралізації був завершеним, то від їх результатів залежало б, хто реально управлятиме областю і районами. Допоки цього не буде, тому не слід надто драматизувати. Але те, що ці вибори для Закарпаття є важливими - без сумніву. Насамперед, тому, що місцеві вибори 2010 р. не були вже зовсім "вільними". І ще одне. Сьогодні вибори проводяться за іншими правилами - новий закон "Про місцеві вибори" уперше запропонував "відкриті списки", коли місце в списку кандидатів залежить від його результатів у територіальному окрузі. Для змін важливіше навіть інше - сьогодні політична конкуренція здійснюється чесніше, і без сумніву, ми побачимо інший розклад в обласній раді та на районному рівні.

Люди очікують більшої уваги місцевих органів влади у вирішенні місцевих справ. Самі громади сьогодні є більш активними, ніж кілька років тому, і оця позитивна енергія мусить бути використана на користь суспільству.

Не можна говорити, що в області лише дві вагомі політичні сили, таких більше. Зате є інша специфіка. Не лише так звані провладні партії мають доступ до адміністративних важелів і, відтак, до можливості зловживання ними на виборах. На рівні органів місцевого самоврядування значний вплив, інколи - домінуючий, має політична сила, яка виступає з позицій гострої критики уряду і президента. В інших областях такий феномен зустрічається рідше.

Хто на Закарпатті виграє місцеві вибори? Як мені видається, слід враховувати, передовсім, рівень підготовки й досвіду так званої політичної команди. З іншого боку, величезний вплив на виборця мають загальнодержавні ЗМІ, зокрема, телеканали. Шанс отримати хороший результат на виборах у такому регіоні, як Закарпаття, є у політичної сили, яка має владний вплив на всіх рівнях у регіоні, але позбавлена відповідальності за соціально-економічну ситуацію в області і в державі. Це називається "вкрай вигідна висхідна диспозиція" - можливість критикувати непопулярні рішення органів влади всіх рівнів, підкреслюючи при цьому свою "окрему позицію" з усіх питань суспільного життя.

На жаль, слід констатувати, що найбільше буде впливати на місцеві вибори на Закарпатті статистика бездіяльності правоохоронців та результати правосуддя щодо притягнення до відповідальності за порушення виборчого законодавства на минулих виборах. Якщо рахувати за кількістю судових обвинувальних вироків - на минулих виборах не було жодного підкупу, жодної фальсифікації, жодної підробки і жодного адмінресурсу! Статті Кримінального кодексу, якими захищається виборчий процес, і які постійно удосконалюються, де-факто - блокуються. Відсутність покараних за виборчі фальсифікації породжує безкарність, почуття вседозволеності.

Тому можна говорити, що підкуп виборців знову буде. Він уже йде, завуальовано, але повним ходом, опираючись на рівень культури виборця і на недосконале законодавство. "Пригодовування" виборчого корпусу в краї йде фінансовими вливаннями впродовж років, не обов'язково під час виборчої кампанії. Виборець деморалізований і вже не розуміє - його роками банально купляли чи просто робили "добрі справи". Справді, як відрізнити "добру справу" (квазіблагодійність) від підкупу виборців?! На наших очах політики і чиновники при скромних деклараціях багатомільйонними коштами допомагають першокласникам, хворим, військовим, купляють дзвони в церкви, будують собори, ремонтують школи й тому подібне - хоча все це має робитися в рамках законів і в рамках повноважень тих владних органів, які представляють політики й чиновники.

Звідки така традиція? У Європі це немислимо. Уявляєте, щоби Меркель чи навіть Фіцо закупляли щось там із власних коштів? Це не європейська традиція. Вона негативна й тим, що середній клас за таких умов виглядає непривабливим для виборців, хоча значна частина останніх до нього й належать. Парадокс.

Тетяна Когутич, Ужгород