Андріїв: Стояти осторонь у часи, коли місто знаходиться у вкрай важкому стані – не по мені!

«Ранкова кава» - на нашу думку, найкраща нагода побачити за лозунгами і білбордами кандидата його «живі» думки і погляди. Тому сьогодні наш гість – один із лідерів передвиборчої соціології, кандидат на посаду мера Ужгорода Богдан Андріїв. 

- Розкажіть трошки про себе і свою родину.

- В Ужгороді я живу з 1995 року. Тут я зустрів своє перше і єдине кохання – мою чарівну дружину Владу. В Ужгороді моя красуня-дружина народила мені двох чудових дітей – сина Олега і доньку Олесю. Тут пройшли всі роки мого дорослого життя. Я саме в Ужгороді, як кажуть, «посадив дерево, збудував будинок і виховав сина». Найважливіші події, які визначатимуть все моє життя, відбулися в нашому місті. Ужгород тепло прийняв мене, подарував мені найдорожче в житті – родину! Ну, як воно може мені бути не рідним?

- Для чого Вам крісло мера Ужгорода?

- Місто дуже багато мені дало в житті. Я в боргу перед Ужгородом. Ідучи на вибори, я намагаюсь бути вдячним йому. Якщо, отримавши довіру містян, я зможу змінити Ужгород на краще – вважатиму, що хоч частково віддав свій борг. Стояти осторонь у часи, коли місто знаходиться у вкрай важкому стані – не по мені. Гадаю, справжні чоловіки вчиняють саме так!

- На виборах Ви конкуруєте не тільки з кандидатами, а й кандидатками. Як вам такі конкуренти?

- На виборах, і я в цьому переконаний, мають конкурувати принципи, цілі, програми. У цих питаннях жінки дуже достойні суперники. При цьому, у них завжди є безсумнівна перевага перед чоловіками – вони чарівні! Щоб чоловікам завоювати довіру – доводиться докладати набагато більше зусиль.

- Які риси у жінках Ви цінуєте?

- Ніжність, турботу і невичерпне терпіння, з яким вони створюють родинний затишок, виховують дітей і огортають всіх навколо себе лагідною любов’ю. На таке здатні лише жінки!

- А у чоловіках?

- Насамперед, гідність.

- Що є Вашим захопленням поза роботою?

- Люблю спорт. Активно граю в футбол, теніс. Намагаюсь регулярно відвідувати спортзал. За першої ж нагоди збираю докупи родину і вирушаємо в гори. Гори я просто обожнюю. Там мені дихається дуже вільно! До речі, ще в студентські роки ми з братом Андрієм піднялися на Ельбрус! Враження – на все життя!

- Одні виборці довіряють бізнесменам, бо поважають їх менеджерські риси, потрібні і для міста, а інші побоюються, щоб підприємець і на міські ресурси не дивився, як на джерело власного прибутку. Ви зможете відмежувати власні інтереси від реальних потреб решти ужгородців?

- Питання, гадаю, не в тому, що певний кандидат - підприємець, службовець чи, скажімо, спортсмен. Питання в тому, якими принципами, цінностями він керується в житті. Ужгородці під час свого вибору мають дуже прискіпливо придивитись до кандидатів – чим займався, над чим працював, чого і яким чином досяг. Від людей нічого ж не сховаєш. Але чомусь багатьом часто набагато легше повірити гарним обіцянкам, ніж хоч трішки проаналізувати кандидатів.

Щодо ресурсів. Я досить заможна людина. За останні роки ми з братом Андрієм реалізували досить багато гарних благодійних справ для міста. «Збагатитись» на їх вартості – мрія не одного горе-кандидата на цих виборах. При цьому ми ніколи не намагались це якось афішувати. Дарувати місту впродовж років численні великі і маленькі гарні проекти в надії отримати на виборах посаду, щоб потім щось понести з міста? Погодьтеся, нелогічно якось. Я щиро хочу бути корисним місту. Крапка.

- Ваша політична кар’єра збирає різні відгуки. Як сприймаєте себе у політиці Ви особисто і яка партія Вам сьогодні найближча?

- Чесно? Якщо все те, що відбувається останніми роками у Верховній Раді, міністерських кабінетах роблять політики, то я не хочу бути політиком. Та й ніколи і не хотів. Гадаю, політика заради політики вже наробила великої шкоди в нашій країні і в місті зокрема. Але змінити щось кардинально на краще тільки власними зусиллями без владних повноважень – романтична утопія. От і довелося йти у політику. Але маю надію, що я зможу довести – владою можна користуватись відкрито, чесно і на користь громаді.

- У Вас, зрозуміло, є не лише прихильники. Як сприймаєте критику?

- Якщо критика по суті і конструктивна – з великою вдячністю, адже така критика вказує шлях розвитку, який ти не побачив. На превеликий жаль, часто переважає огульна критика.

- Преса, телебачення чи Інтернет: що частіше переглядаєте?

- Власниками телеканалів сьогодні є виключно бізнес-олігархічні групи. Вони їх часто використовують як потужний засіб пропаганди у тих чи інших своїх цілях. Володіти телеканалом – дороге задоволення. А от Інтернет-простір – набагато доступніший та демократичніший, а відтак і об’єктивніший. Пресу люблю переглядати за філіжанкою запашної кави. Це, скоріше, вже дуже приємний ритуал!

- Коли востаннє Ви особисто користувалися громадським транспортом?

- У більшості випадків використовую автомобіль. Також стараюсь багато ходити пішки. А з проблемами громадського транспорту, повірте, знайомий не з газет. Їх вирішення – надзвичайно складне завдання, якому, за умови свого обрання, приділятиму пріоритетне значення. Єдине, що хочу сказати – ніде у світі громадський транспорт не є приватним бізнесом. В абсолютній більшості випадків – це комунальні підприємства з потужною бюджетною підтримкою. У нас ця галузь перейшла у бізнес-сферу вимушено.

- Що в Ужгороді "зримо" і у найближчому майбутньому зміниться на краще, якщо на виборах переможете Ви?

- Найважливішим завданням у разі свого обрання я бачу викорінення корупції у міській владі. У дійсності для цього потрібна лише політична воля і сміливість піти проти чітко вибудованої роками системи особистого збагачення посадовців. Якщо це реально втілювати в життя – вже перші кроки принесуть неабиякий відчутний результат. Ужгородці це відразу побачать.

- Що у роботі міськради Ви зміните?

- Діяльність міської ради має стати доступною, відкритою, прозорою і, найголовніше, ефективною!

- Якби Ви могли зустрітися із мером будь-якого іншого міста світу, хто б це був?

- Садовий. Львів випередив нас у своєму розвитку на багато років. Нам є чому повчитись у львів’ян.

- Кого б запросили на каву?

- Багатьох запрошую. Люблю спілкуватись. Кожна людина – унікальна цінність!

- А взагалі Ви любите каву?

- Люблю, але не зловживаю!

- Що найбільш екзотичне Ви куштували? У якій країні?

- Бував у багатьох країнах. Найбільш яскравим, незабутнім враженням від місцевої гастрономії був справжній кавказький шашлик. Це було ще в студентські роки, коли ми з братом Андрієм і невеликою групою друзів сходили на Ельбрус. Пам’ятаю, ми проходили через маленьке поселення серед гір і попросили в одному з подвір’їв у колоритного дідика віку «дуже-дуже багато років» поповнити запаси води. Так-от, через півгодини ми вже сиділи за святковим столом і їли смачнючий справжній шашлик з молодого баранчика і запивали його неймовірним вином під неповторні кавказькі тости! Мабуть, ті смаки я не забуду ніколи в житті!

- Хто для Вас є найближчою людиною, якій можна звірити свої переживання або радість від досягнень?

- Однозначно, мої кохані жінки - мати і дружина, а також брат Андрій.

- Яким бачите себе на схилі літ?

- На схилі літ бачу себе щасливим чоловіком, оточеним гамірливою юрбою онуків і правнуків, яким я з гордістю показуватиму свій виноградник!

Вікторія Мельник, Zaholovok.com.ua

Фото: Володимир Твердохліб