Людвіг Потіш: «Перш за все треба любити працювати в лісі»

Людвіг Потіш: «Перш за все треба любити працювати в лісі»
Якщо глянути на географічну карту Закарпаття, то перше що впадає в око – ліси. Область по праву вважається однією з найбільш зелених в Україні. У цьому ракурсі неабияк важливою та відповідальною є особа лісівника, раціональна організація лісового господарства.

 

Традиції  лісотехнічної освіти на Закарпатті  є ще з 20-х років 20 століття, коли в Ужгороді працювала Державна фахова деревообробна школа. Але можливість здобути фахову вищу освіту з лісівництва з’явилася порівняно недавно.  У 2007 році в УжНУ розпочалася підготовка спеціалістів за напрямком  «лісове і садово-паркове господарство», а у 2009 році  створено кафедру лісівництва на географічному факультеті. Наша розмова із завідувачем кафедри, кандидатом біологічних наук Людвігом Потішом про навчання майбутніх спеціалістів лісу, правильне господарське лісокористування та перспективи лісівництва на Закарпатті.

Наскільки затребуваними на сучасному ринку праці є лісівничі професії?

Оскільки Закарпаття є одним з  найбільш «лісових» регіонів, то потреба у фахівцях лісового та садово-паркового господарства є значною. Ми моніторили цей проце, наразі потреба у фахівцях -  близько 70-80 чоловік на рік. А у нас загальний випуск спеціалістів лісового господарства 15 чоловік.

Звісно, є конкуренція з більш давніми вишами, наприклад Львівський національний лісотехнічний університет працює вже близько 70 років. Прикарпатський університет ім. В. Стефаника теж відкрив подібну спеціальність. Але можу запевнити – абітурієнт, який до нас поступить, буде задоволений як рівнем навчання, так і можливостями подальшого працевлаштування. 

Молодь, яка приходить до вас навчатися, розуміє специфіку спеціальності?

У школах немає такого предмету як лісівництво, але базові знання предмету учні отримують з курсу біології. Уяву про спеціальність, відверто скажу, мають небагато абітурієнтів.

Ті, що поступають за принципом спадковості, коли батько лісівник чи майстер лісу, або працює в галузі -  більше мають уяви про спеціальність. Перші роки ми набирали студентів на спеціальність лісове та садово-паркове господарство де готують спеціалістів у галузі ландшафтного дизайну, зеленого будівництва – сучасні та перспективні галузі. Наразі в нас ще два випуски будуть йти по такій  спеціальності, але вже через два роки ми будемо випускати окремо спеціалістів по лісівництву та садово-парковому господарству.

Наскільки був свідомим вибір студентів свідчить показник працевлаштування – з кожного випуску бакалаврату відразу йдуть працювати за спеціальністю як мінімум 25% студентів. Є роки коли ця цифра становить 60%, наприклад випуск 2014 року. Маємо й випускників, які посідають високі посади в лісовому господарстві. По закінченні магістратури відсоток працевлаштування ще під час навчання становить більше 70%.

Коли в нас не було  магістратури, то наші випускники продовжували навчання у Львові, Івано-Франківську, Києві. Хочу відзначити, що вони вдало продовжували навчання, а одного року переважна більшість наших випускників поступили у Львівський національний лісотехнічний університет і при держзамовленні 40 осіб вони у списку зайняли перші 20 позицій! Наразі наша випускниця Анастасія Берча учиться в магістратурі в Чехії.

Які базові навики потрібні молодому спеціалісту з лісового господарства?

Перш за все любити працювати в лісі, тому що це важка робота. Це не кабінетна праця, теоретична.  Добре, коли людина любить працювати, ходити лісом не дивлячи на негоду, дощ, сніг. В лісі завжди є робота, що стосується оцінки темпів росту, нагляду за хворобами, це з кабінету не побачиш, жоден прилад не покаже. Треба любити цю справу, а якщо любиш, то знання будуть.

Щороку ми чуємо про збільшення масштабів рубок лісу, наскільки вони є виправданими?

Щоб предметно говорити про питання лісового господарства, слід відштовхнутися від слова господарство. Господарство передбачає певні етапи його ведення. Візьмімо сільськогосподарську культуру, наприклад, кукурудзу. Для того щоб отримати врожай нам треба пройти певні етапи:підготовку грунту, посів, вирощування і збір. Лісове господарство на сучасному етапі повністю має точно такий цикл, але якщо кукурудзу ми збираємо через 4 місяці, то лісівники – через 80-100 років. Я нікого не збираюся виправдовувати, але однозначно зрубана  ділянка для ландшафтного сприйняття сприймається негативно, але з точки зору господарювання – це нормальний процес. Хочу наголосити, це тоді, коли мова йде про господарчі ліси, які закладені мінімум 60років тому. Полеміка стосовно рубок в них подібна до тієї, чи варто чи ні зібрати урожай. Передусім має бути правильна організація цих робіт. Часто для пересічного українця це виглядає так -  росте собі ліс, а хтось приходить і рубає його. Насправді ж це ціла наука, причому досить складна. Кожна ланка у лісогосподарському циклі має підстави для існування. Проте, на мою думку, комплекс буде стабільно і перспективно функціонувати за умови, якщо полеміку про лісогосподарювання вестимуть спеціалісти.

Знову ж таки коли ми говоримо про природні ліси, це зовсім інша тема, господарювання на них носить зовсім інший характер. Наразі  найбільший по площі– Угольсько-Широколужанський лісовий масив та Чорногірський масив.  Там господарювання не ведеться. В цих лісах як мінімум останні 150 років ніхто нічого не робив. Все інше – це вторинні ліси, які мають 80-100 років максимум. Десь вони штучно створені, десь підсаджувалися. Також залишалися   фрагменти природніх лісів, але вони невеличкі.

А як же ж з лісами під полонинами, наприклад під Полониною Руною, горою Гострою, іншими приполонинськими лісами?

На Полонині  Руні є фрагменти природнього лісу, але їх небагато.  На Руні є ділянка, закладена професором Степаном Фодором біля колишньої біобази, там є посадка хвойних дерев. Експеримент тягнувся близько 40 років, вчений довів що Полонина Руна – не полонина. Насправді вона була колись покрита лісом. Але історично високогірні луки надавалися під випас безкоштовно і тому люди спеціально робили ці луки, для того щоб випасати худобу. Років через 500, якщо б Полонину Руну «законсервувати», на ній знову би був ліс.

 

А як же  інші полонини?

Справжні, нерукотворні полонини - це Горгани, Свидовець, Чорногора. Полонина Красна, Боржава, Вододільний хребет – там рівень полонини дуже занижений. До 1700 метрів в цих горах мало би бути букове, хвойне криволісся. Тобто людина, для того, аби мати місце випасати худобу, спеціально знищувала ліс. Є таке слово іртоні, ірташі, на діалекті – різати, підрізати. На полонині Тяпеш я бачив  ще у кінці 80-х років, як вівчар сидів і обрізав кору на деревах. Дерево на наступний рік висихає і він йог має право зрубати без дозволу. І ось він за ціле літо він пів-гектара підріже таких дерев і збільшиться територія для випасу. Подібна ситуація була й на рівнині Закарпаття де були дубово-грабові ліси, зараз їх немає, залишилися лише невеличкі острівці, але ще років 200 вони займали значні території рівнин.

Коли лісове господарство на території Закарпаття почало переходити на технологічну основу?

У другій половині 18 ст., за Марії Терезії була проведена перша спроба інвентаризації лісів. Тоді звернули увагу на ліс як ресурс – карпатський ліс як використовувався  основному для сплаву солі із Солотвина, меншою мірою  як будівельний матеріал для населення, та для вигінного тваринництва. Запрошені спеціалісти - німці, зокрема, шваби прийшли для розвитку транспортної інфраструктури, також  це були готові спеціалісти по лісозаготівлі.

Як деревина ліс  не розглядався до середини 19 століття. Поки в Європі був свій ліс на наш вони увагу не звертали. Також у нас здебільшого букові ліси, а бук досить важкий в обробці. Інтенсифікація лісового господарства відбулася в кінці 19 століття, коли були побудовані вузькоколійки. Значний розвиток господарства відбувся в добу Першої Чехословацької республіки.

Є така помилкова думка, що доля лісової промисловості у Закарпатті є основною в економіці.  Насправді,  деревообробна промисловість Закарпаття найбільшого розвитку досягнула в 70-х роках 20 століття за рахунок того, що в той час привозили 0.1-0.2 мільйони кубів деревини із Сибіру. Швидкість використання того лісопереробного  ресурсу, який ми маємо, значно перевищує  швидкість лісовідновлення. І тепер є проблема із сировиною у деревообробників. Це насправді значна проблема.

Які перспективи лісокористування на Закарпатті?

Перспектив насправді дуже багато, дещо вже реалізовується, чимало технологій потрібно впроваджуватиНаразі ми маємо експериментальну посадку хвойних дерев породи «Дуглас» в околицях Тур’ї-Ремети. Це велетенські дерева, їхня батьківщина -  Північна Америка, зокрема штат Орегон, США.

Є посадки червоного дубу, який швидше росте ніж наш дуб. Йде постійна спроба створення таких лісових насаджень, для того щоб їх можна було б найшвидше використати у господарстві. Насправді полеміка про вирубки лісу є дуже спрощеною .

Хочу наголосити, що карпатські ліси - це й енергонезалежність, це величезна перспектива раціонального природокористування, впровадження технологій які би дозволяли якісніше використати лісові ресурси. Насправді, хто їздить по області, той бачить величезні «гори» тирси, які ніяк практично не використовуються, брикетування знаходиться на ранній стадії розвитку. В нас продаються брикети немісцевого виробництва, а наші, карпатські продаються  в Німеччині та Австрії.

Також важливим є вирощування енергетичної верби – верба дуже швидко росте її можна звичайним комбайном косити, так  само можна вирощувати бамбук, потім брикетувати. Тоді відпаде потреба рубати букові ліси.

Розмову вів Олексій Шафраньош

Інформаційно-видавничий центр УжНУ

 

17 вересня 2018р.
-->

До теми

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів