Переселенка з Донецька Олена Кондратенко: "Зараз Ужгород – мій дім"

В Ужгороді Ольга з донькою живе з листопада 2014 року. У жінки було декілька спроб виїхати з Донецька.
Олена – мати трьох дітей, щаслива дружина. Жінка пригадує: коли вижджали з Донбасу, то чули, як позаду розривалися гранати. Молодша донька цього не пам'ятає, а в середньої після цього були проблеми зі здоров'ям, повязані зі страхом.
"Коли я бачила зриви, то не відувала страху. Але страшніше було, коли помер тато", – розповідає жінка.
Коли вони приїхали в Ужгород, квартири не було. Тому перші 5 днів довелося винаймати подобово, а згодом знайшли житло. Але вже через 2 місяці їх попросили з'їхати. Згодом сім'ї запропонували поселитися в готелі «Інтурист-Закарпаття». Це був ще той екстрим! Олена пригадує: "Це було компактне проживання Відчувався контраст після машин, будинку. Діти запитували, як ми раптом стали такими бідними. Я не знала, що відповісти".
В Ужгороді Олена стала громадським діячем, познайомилася з засновниками та працівниками благодійних фондів. Жінка займалася облаштуванням комфорту в готелі, організовувала дитячі табори. Олена розповідає: "Я називаю себе циганкою: там попрошу, тут попрошу… Люди не відмовляють. Зараз Ужгород – мій дім. Є в Закарпаття своя привабливість: ви поживете тут місяць, і залишитеся назавжди".
Одного разу Олена з чоловіком поїхали в Донецьк, і... були розчаровані. "Ми хотіли до дому, в який багато вклали. Але я побачила, наскільки все маргінально змінилося. Люди зовсім інші. Там дуже сильна пропаганда", – розповідає Олена.
Сьогодні її чоловік перебуває в зоні ООС, старша донька навчається в місцевому виші. Попри численні труднощі Олена переконана, що її історія не повинна нікого засмучувати, тому, розповідаючи, дуже багато жартує. Але є те, що дуже пригнічує жінку: вона не може потрапити на цвинтар до загиблих родичів, навіть на могилу батька в Криму. Та вони мають величезне багатство – єдність, міцну сім'ю. А це найголовніше!
Ольга Богославська, Uzhgorod.net.ua
Читайте також: Переселенка Тетяна Хорошилова: "Вважаю, що я цілком успішно інтегрувалася в Ужгороді"
Переселенка з Донбасу Анжела Бабкіна: "Ужгород – це моє кохання"
Переселенка з Донецька Ольга Лемко: "Коли їхали в Ужгород, розуміли, що війна – не на день чи два"
Переселенка Анна Шуліка: "Сумніваюся, що колись повернуся жити у Донецьк..."
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
До теми
- Від фізика до снайпера. Як шкільний вчитель став невидимим воїном Нацгвардії
- «Велика Паладь-Нодьгодош»: перше відкриття прикордонного КПП за 20 років. Як працюватиме і розвиватиметься новий пункт пропуску на Закарпатті?
- «Мені є за кого воювати – шестеро дітей. Наймолодша донька народилася минулого місяця…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- «Я українець і готовий життя покласти за своїх дітей…» Історія бійця 128-ї бригади Василя
- Подорож потягом з України до країн ЄС без тривалих зупинок на кордоні, пересадок та очікувань. Для мешканців Ужгорода це незабаром стане реальністю
- Плямисті олені, 57 гектарів і пантокрин: ферма, якої нема більше ніде в Україні
- Петанк як реабілітація: в Ужгороді пройшов тренінг для фізіотерапевтів
- Ліф на варті кордону: чотирилапий герой Чопського загону
- Може летіти на відстань до 7 км: волонтери "Руху підтримки закарпатських військових" виготовили дрон "Горгона"
- «В пікіруючому польоті скидаю вибухівку прямо у ворожий бліндаж…» Історія бійця 128-ї бригади Романа
- «Ми не готуємо солдатів, ми готуємо патріотів» – Олександр Сіденко про нову модель предмета «Захист України»
- «За три виїзди в мене було п’ять підривів на протипіхотних мінах…» Історія бійця 128-ї бригади Олега
- "Моє завдання як оператора БПЛА — збереження особового складу та захист держави" — нацгвардієць Мар’ян Витязь
- «Діти – моя найбільша мотивація, я тут, щоб росіяни не дійшли до мого дому…» Історія бійця 128-ї бригади Василя
- Кавування по-закарпатськи у ветеранській кав’ярні Gato: історія Михайла Кузьми “D2”
- Від сцени до лінії фронту: історія актора Мукачівського драматичного театру Євгена Човбана
- «Чи виконав я свою місію – відомстив за батька? Поки ні, буду воювати до закінчення війни…» Історія Владислава, бійця 128-ї бригади
- «Після того, як ми побачили ті звірства, які вчинили росіяни в Бучі, Бородянці, Ізюмі, головне для нас – не стати такими ж, як вони» Історія капелана Андрія
- Закарпаття спільно з Румунією та Угорщиною організує освітні заходи для школярів та вчителів
- Найстаріший капелан: отець Іван Ісайович понад 10 років опікується військовими
До цієї новини немає коментарів