Переселенка з Донецька Ольга Лемко: "Коли їхали в Ужгород, розуміли, що війна – не на день чи два"

«Уперше я виїхала у травні до родичів у Полтавську область, на місяць, після цього – на море. Коли поверталися, колона зі Слов'янська зайняла Донецьк, тому ми розвернулися й поїхали до знайомих на дачу в області. Гроші закінчувалися, тому чоловік повернувся на роботу. Він сказав, що у місті спокійно, жити можна, тож і ми приїхали в Донецьк».
Ольга пригадує, що у всіх було приглушене відчуття страху. Не було розуміння складності ситуації: «Я дитину під час війни повела в садочок, тепер не розумію, звісно, цього вчинку. Усі так робили. Я її відводила о 09:00, а вже об 11:00 забирала. Одного разу подзвонила вихователька, сказала, що починається обстріл, і потрібно забрати доньку. Ми почали більше сидіти вдома».
Спершу було доволі спокійно, та вже через кілька днів відбувся обстріл поблизу будинку. Це стало поштовхом для другої спроби втекти. Тоді Ольга з донькою повернулася на дачу, що на Донеччині, там саме перебувала її подруга з двома дітьми. Там прожили ще місяць. Наближалася зима, а умов у будинку – обмаль для комфорту. Було дуже важко наважитися кудись поїхати, жінки обирали між Харковом та Києвом.
«Зателефонувала знайома, розповіла, що вона в Ужгороді і їй дуже подобається. Наступного дня ми вже виїхали, планували, що знайдемо кілька варіантів квартир, поки доїдемо. Але, коли я телефонувала і казала, що ми з Донецька з трьома дітьми, більшіть просто скидали трубку. Ми були у відчаї», – пригадує жінка.
Ольга сконтактувала з громадською організацією, що допомагала переселенцям в Ужгороді. Так вдалося познайомитися з волонтеркою, яка була ще й ріелтором. Вона знайшла два варіанти квартири.
«Коли ми їхали в Ужгород, розуміли, що війна – це не на день чи два. Дітей одразу взяли до садочка і школи. Потім ми знайшли безкоштовні гуртки в ПАДІЮНі. Це було чудово, бо діти довго нічого не робили. Мені дуже подобається в Ужгороді», – зізнається Ольга.
Жінці навіть вдалося знайти роботу за освітою (бухгалтер). Чоловік залишився в Донбасі, згодом вони розлучилися та жінка вийшла заміж вдруге в Ужгороді. Сьогодні її доньці 8 років, дівчинка іноді запитує, хто і чому почав воювати, плаче, коли згадує якісь моменти.
Насамкінець Ольга додає: «Важко, коли в тебе були машина, будинок, а потім ти приїжджаєш і не маєш нічого. Але я себе заспокоювала, що є більше часу на дитину, не потрібно відкладати кошти, аби щось придбати для дому, намагаюся в усьому бачити позитив. В Ужгороді у мене багато друзів, тепер займаюсь у школі громадською діяльністю. Я дуже задоволена».
Ольга Богославська, Uzhgorod.net.ua
Читайте також: Переселенка Тетяна Хорошилова: "Вважаю, що я цілком успішно інтегрувалася в Ужгороді"
Переселенка з Донецька Олена Кондратенко: "Зараз Ужгород – мій дім"
Переселенка з Донбасу Анжела Бабкіна: "Ужгород – це моє кохання"
Переселенка Анна Шуліка: "Сумніваюся, що колись повернуся жити у Донецьк..."
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
До теми
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
- Пекар, який став мінометником. Історія бійця 156-ї окремої механізованої бригади з позивним «Мадяр»
- Заради доньки: історія прикордонника Олександра Товта
- Василь Мирявчик: «Я би хотів, щоб люди були добрішими до людей із інвалідністю»
- «Я захищаю свою сім’ю, щоб жодна падла не прийшла й не сказала, що мій будинок уже його…» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- Закарпатська міфологія на картах таро: як художниця з Ужгорода популяризує український фольклор за кордоном
- Гідні умови праці й зарплата, як у сусідів із ЄС: підготувати й утримати фахівців
- «Хочу знову підіймати український прапор на змаганнях — як в Україні, так і за її межами». Боєць стрілецького батальйону поліціії на псевдо Слон
- "Синевирське диво" під час війни. Як правильно зробити бізнес на вівцях, а репутацію - на ефективному керівництві
- Як ветеранам повернутися до цивільного життя й роботи: досвід Семена Махліна
- Декомпресія в горах: як закарпатські гвардійці відновлюють сили після фронту
- Олександра Козоріз: "Слово, до якого підходиш навшпиньки, віддячить рясно"
- «В дитинстві я лазив на стрімкі скелі за едельвейсами, а тепер ношу едельвейс на шевроні нашої бригади…» Історія Степана, бійця 128-ї бригади
- Археологи завершили розкопки у Мукачівському замку "Паланок". Знайшли унікальні артефакти (ФОТО, ВІДЕО)
- Меблі лікаря Новака, старовинні медичні інструменти та шеврони: експонати Музею історії Закарпатської обллікарні
- Історія однієї картини: «Верховинське село» Антона Кашшая
- IT-кластер Закарпаття: три роки розвитку, стійкості та інновацій
- «У мене дома молодший брат, йому 6 років. Я воюю за нього…» Історія Артема, бійця 128-ї бригади
- "Провина євреїв була лише в тому, що вони євреї": історія порятунку єврейського хлопчика на Закарпатті під час Голокосту
- «Собака для ветерана»: історія Дмитра та його улюбленця Блека
До цієї новини немає коментарів