Переселенка з Донецька Олена Кондратенко: "Зараз Ужгород – мій дім"
В Ужгороді Ольга з донькою живе з листопада 2014 року. У жінки було декілька спроб виїхати з Донецька.
Олена – мати трьох дітей, щаслива дружина. Жінка пригадує: коли вижджали з Донбасу, то чули, як позаду розривалися гранати. Молодша донька цього не пам'ятає, а в середньої після цього були проблеми зі здоров'ям, повязані зі страхом.
"Коли я бачила зриви, то не відувала страху. Але страшніше було, коли помер тато", – розповідає жінка.
Коли вони приїхали в Ужгород, квартири не було. Тому перші 5 днів довелося винаймати подобово, а згодом знайшли житло. Але вже через 2 місяці їх попросили з'їхати. Згодом сім'ї запропонували поселитися в готелі «Інтурист-Закарпаття». Це був ще той екстрим! Олена пригадує: "Це було компактне проживання Відчувався контраст після машин, будинку. Діти запитували, як ми раптом стали такими бідними. Я не знала, що відповісти".
В Ужгороді Олена стала громадським діячем, познайомилася з засновниками та працівниками благодійних фондів. Жінка займалася облаштуванням комфорту в готелі, організовувала дитячі табори. Олена розповідає: "Я називаю себе циганкою: там попрошу, тут попрошу… Люди не відмовляють. Зараз Ужгород – мій дім. Є в Закарпаття своя привабливість: ви поживете тут місяць, і залишитеся назавжди".
Одного разу Олена з чоловіком поїхали в Донецьк, і... були розчаровані. "Ми хотіли до дому, в який багато вклали. Але я побачила, наскільки все маргінально змінилося. Люди зовсім інші. Там дуже сильна пропаганда", – розповідає Олена.
Сьогодні її чоловік перебуває в зоні ООС, старша донька навчається в місцевому виші. Попри численні труднощі Олена переконана, що її історія не повинна нікого засмучувати, тому, розповідаючи, дуже багато жартує. Але є те, що дуже пригнічує жінку: вона не може потрапити на цвинтар до загиблих родичів, навіть на могилу батька в Криму. Та вони мають величезне багатство – єдність, міцну сім'ю. А це найголовніше!
Ольга Богославська, Uzhgorod.net.ua
Читайте також: Переселенка Тетяна Хорошилова: "Вважаю, що я цілком успішно інтегрувалася в Ужгороді"
Переселенка з Донбасу Анжела Бабкіна: "Ужгород – це моє кохання"
Переселенка з Донецька Ольга Лемко: "Коли їхали в Ужгород, розуміли, що війна – не на день чи два"
Переселенка Анна Шуліка: "Сумніваюся, що колись повернуся жити у Донецьк..."
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
-->
До теми
- «Війна – це важка й страшна робота, але тут кожен проявляє свою сутність, бачить, ким він є насправді…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Відомий закарпатець, народний артист України Іван Попович сьогодні відзначає 75-ліття
- «На бойових позиціях головне – не панікувати. Чим холоднокровніше поводишся, тим більше шансів уціліти…»
- Після перемоги мріє поїхати в Японію: історія переселенки з Краматорська, яка плете маскувальні сітки в Ужгороді
- «Після контузії мене хотіли госпіталізувати на тиждень, але я відпросився: «У мене поважна причина – одруження!»
- Галина Кенез: «Всі ми хочемо жити у вільній незалежній Україні. А для того, щоби в ній жити, за неї треба боротися»
- Нацгвардійці на Закарпатті відпрацювали пошук і затримку диверсантів
- «На бойовій позиції під постійними обстрілами ми думали про одне – як виконати завдання і вціліти…»
- "Я не була на могилах рідних жодного разу". Історія бойової медикині 128-ї бригади, у якої Росія вбила всю сім'ю
- «Я пішов у ЗСУ, щоб мої діти не бачили, що таке війна…»
- «Страх є страх. Й зрозуміло – йде війна. Але ж якщо всі боятися будуть, то що?»
- «Якби я не хотів жити в цій країні, не пішов би воювати за неї…». Історії з фронту від захисників зі 128-ї бригади
- «Впродовж однієї години ми знищили зі «Стугни» ворожий танк і БМП-3»: історії з фронту від 128-ї бригади
- «Найближче з ворогом я стикався на витягнуту руку…» Історія Валерія, бійця 128-ї бригади
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «Звичайно, тут важко – і психологічно, і фізично. Але я розумію, що треба виконувати свою роботу…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія "Челентано"
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
- 21-річний воїн 128-ї бригади Роман з Ужгорода: "Коли після війни повернуся в цивільне суспільство, хочу про все забути. Хоча не забуду…"
- Олександр «Юрист»: «У мене хороших друзів більше нема… Фото є, а друзів нема». Історія військового з ТЦК
- Закарпатський нацгвардієць - про оборону Харкова у перші дні війни, бої з вагнерівцями під Бахмутом і знешкодження російських диверсантів
До цієї новини немає коментарів