Переселенка Тетяна Хорошилова: "Вважаю, що я цілком успішно інтегрувалася в Ужгороді"

Історія Тетяни Хорошилової відмінна від попередніх: жінка хотіла переїхати, бо їй не подобався район, у якому жила. Тому й сьогодні вона не сумує за місцем, у якому жила раніше. Сумує за людьми, бо дуже прив'язано до родини.
"У червні 2014 року розпочалися воєнні події. Ми розуміли, що їдемо надовго, в Ужгороді на той час вже були родичі. Але ми тоді думали, що зможемо їздити на схід України", - розповідає жінка.
Тетяна Хорошилова пригадує, що її дуже вразила толерантність Закарпаття, але місце дискримінації таки було - у школі, утиски відчула на собі її дитина. Через це довелося змінити навчальний заклад.
"Ужгород – це моя любов, тут я вдома. Із Донбасу я хотіла поїхати через не дуже приємний район. Пригадую, що не могла навіть відпустити дитину одну на прогулянку, бо не було впевненості, що все буде добре, що ніхто не поб'ється і так далі. Мені це дуже не подобалося. Тому я не хочу туди повертатися", - розповідає пані Тетяна. І додає: дуже хоче, щоб Україна перемогла.
Сьогодні Тетяна Хорошилова - психологиня Закарпатського обласного центру соціально-психологічної допомоги, роботу жінка змогла знайти за освітою.
Насамкінець пані Тетяна зазначила: "Я вважаю, що, коли людина хоче, то знайде можливості. Вважаю, що я цілком успішно інтегрувалася в Ужгороді".
Ольга Богославська, Uzhgorod.net.ua
Читайте також: Переселенка Анна Шуліка: "Сумніваюся, що колись повернуся жити у Донецьк..."
Переселенка з Донбасу Анжела Бабкіна: "Ужгород – це моє кохання"
Переселенка з Донецька Ольга Лемко: "Коли їхали в Ужгород, розуміли, що війна – не на день чи два"
Переселенка з Донецька Олена Кондратенко: "Зараз Ужгород – мій дім"
Наші найцікавіші новини - у Інстаграмі та Телеграмі
До теми
- «Мені 53 роки, я колишній начальник карного розшуку, капітан міліції. У обох моїх очах штучні кришталики, але я пішов у бойову бригаду…» Історія бійця 128-ї бригади
- Рентген для меча: що показали дослідження старовинного експонату в ужгородському замку?
- 10 книжкових подарунків із Закарпаття: чому на них варто зупинити свій вибір
- "Я відкопав цього військовослужбовця і ми продовжили далі бій": історія прикордонника Андрія Яворини
- «Я повернувся в Україну не для того, щоб сидіти в тилу, тому не роздумував». Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Втрачений Ужгород: про що писали газети сто років тому, у серпні 1925-го?
- "Я щодня чекаю сина додому": спогади матері мукачівського Захисника
- Як варять бограч у закарпатській 128-ій бригаді
- “Спостерігаємо значне збільшення заяв від вступників” – ректор УжНУ Володимир Смоланка про проміжні результати вступної кампанії 2025
- “Пам’ятайте, що за кожним ветераном чи ветеранкою стоїть унікальний і складний досвід ”, - психологиня Людмила Балецька
- «По нас і «Гради» працювали, і ствольна артилерія, і танки, і вертушки…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- В Ужгороді внесли зміни у маршрути автобусів №38 та №24
- Віктор Суліма (Грузин): «Мрію відкрити невеличкий туристичний комплекс десь у мальовничому селі»
- Міжнародний кінофестиваль імені Макса Сіра вперше пройде в Ужгороді
- «Відвертість» Михайла Дороговича: відомий фотограф презентував перше видання своїх робіт
- "Найлегше – це керувати дроном, а найважче – розібратися в цих всіх лініях, радіохвилях": історія 19-річної пілотки БПЛА
- Десантник «Шакал» із Вовкового
- Втрачений Ужгород: про що писали газети 100 років тому, в липні 1925-го
- Сонячний годинник Ужгорода і його особливий час
- «Більше пів року я прожив у російській окупації, у мене майже вся сім’я в ЗСУ, тому навіть не думаю, щоб «косити» чи піти в СЗЧ…» Історія бійця 128 бригади Вадима
До цієї новини немає коментарів