Переселенка Тетяна Хорошилова: "Вважаю, що я цілком успішно інтегрувалася в Ужгороді"

Історія Тетяни Хорошилової відмінна від попередніх: жінка хотіла переїхати, бо їй не подобався район, у якому жила. Тому й сьогодні вона не сумує за місцем, у якому жила раніше. Сумує за людьми, бо дуже прив'язано до родини.
"У червні 2014 року розпочалися воєнні події. Ми розуміли, що їдемо надовго, в Ужгороді на той час вже були родичі. Але ми тоді думали, що зможемо їздити на схід України", - розповідає жінка.
Тетяна Хорошилова пригадує, що її дуже вразила толерантність Закарпаття, але місце дискримінації таки було - у школі, утиски відчула на собі її дитина. Через це довелося змінити навчальний заклад.
"Ужгород – це моя любов, тут я вдома. Із Донбасу я хотіла поїхати через не дуже приємний район. Пригадую, що не могла навіть відпустити дитину одну на прогулянку, бо не було впевненості, що все буде добре, що ніхто не поб'ється і так далі. Мені це дуже не подобалося. Тому я не хочу туди повертатися", - розповідає пані Тетяна. І додає: дуже хоче, щоб Україна перемогла.
Сьогодні Тетяна Хорошилова - психологиня Закарпатського обласного центру соціально-психологічної допомоги, роботу жінка змогла знайти за освітою.
Насамкінець пані Тетяна зазначила: "Я вважаю, що, коли людина хоче, то знайде можливості. Вважаю, що я цілком успішно інтегрувалася в Ужгороді".
Ольга Богославська, Uzhgorod.net.ua
Читайте також: Переселенка Анна Шуліка: "Сумніваюся, що колись повернуся жити у Донецьк..."
Переселенка з Донбасу Анжела Бабкіна: "Ужгород – це моє кохання"
Переселенка з Донецька Ольга Лемко: "Коли їхали в Ужгород, розуміли, що війна – не на день чи два"
Переселенка з Донецька Олена Кондратенко: "Зараз Ужгород – мій дім"
Наші найцікавіші новини - у Інстаграмі та Телеграмі
До теми
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
- Пекар, який став мінометником. Історія бійця 156-ї окремої механізованої бригади з позивним «Мадяр»
- Заради доньки: історія прикордонника Олександра Товта
- Василь Мирявчик: «Я би хотів, щоб люди були добрішими до людей із інвалідністю»
- «Я захищаю свою сім’ю, щоб жодна падла не прийшла й не сказала, що мій будинок уже його…» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- Закарпатська міфологія на картах таро: як художниця з Ужгорода популяризує український фольклор за кордоном
- Гідні умови праці й зарплата, як у сусідів із ЄС: підготувати й утримати фахівців
- «Хочу знову підіймати український прапор на змаганнях — як в Україні, так і за її межами». Боєць стрілецького батальйону поліціії на псевдо Слон
- "Синевирське диво" під час війни. Як правильно зробити бізнес на вівцях, а репутацію - на ефективному керівництві
- Як ветеранам повернутися до цивільного життя й роботи: досвід Семена Махліна
- Декомпресія в горах: як закарпатські гвардійці відновлюють сили після фронту
- Олександра Козоріз: "Слово, до якого підходиш навшпиньки, віддячить рясно"
- «В дитинстві я лазив на стрімкі скелі за едельвейсами, а тепер ношу едельвейс на шевроні нашої бригади…» Історія Степана, бійця 128-ї бригади
- Археологи завершили розкопки у Мукачівському замку "Паланок". Знайшли унікальні артефакти (ФОТО, ВІДЕО)
- Меблі лікаря Новака, старовинні медичні інструменти та шеврони: експонати Музею історії Закарпатської обллікарні
- Історія однієї картини: «Верховинське село» Антона Кашшая
- IT-кластер Закарпаття: три роки розвитку, стійкості та інновацій
- «У мене дома молодший брат, йому 6 років. Я воюю за нього…» Історія Артема, бійця 128-ї бригади
- "Провина євреїв була лише в тому, що вони євреї": історія порятунку єврейського хлопчика на Закарпатті під час Голокосту
- «Собака для ветерана»: історія Дмитра та його улюбленця Блека
До цієї новини немає коментарів