Переселенка Тетяна Хорошилова: "Вважаю, що я цілком успішно інтегрувалася в Ужгороді"

Історія Тетяни Хорошилової відмінна від попередніх: жінка хотіла переїхати, бо їй не подобався район, у якому жила. Тому й сьогодні вона не сумує за місцем, у якому жила раніше. Сумує за людьми, бо дуже прив'язано до родини.
"У червні 2014 року розпочалися воєнні події. Ми розуміли, що їдемо надовго, в Ужгороді на той час вже були родичі. Але ми тоді думали, що зможемо їздити на схід України", - розповідає жінка.
Тетяна Хорошилова пригадує, що її дуже вразила толерантність Закарпаття, але місце дискримінації таки було - у школі, утиски відчула на собі її дитина. Через це довелося змінити навчальний заклад.
"Ужгород – це моя любов, тут я вдома. Із Донбасу я хотіла поїхати через не дуже приємний район. Пригадую, що не могла навіть відпустити дитину одну на прогулянку, бо не було впевненості, що все буде добре, що ніхто не поб'ється і так далі. Мені це дуже не подобалося. Тому я не хочу туди повертатися", - розповідає пані Тетяна. І додає: дуже хоче, щоб Україна перемогла.
Сьогодні Тетяна Хорошилова - психологиня Закарпатського обласного центру соціально-психологічної допомоги, роботу жінка змогла знайти за освітою.
Насамкінець пані Тетяна зазначила: "Я вважаю, що, коли людина хоче, то знайде можливості. Вважаю, що я цілком успішно інтегрувалася в Ужгороді".
Ольга Богославська, Uzhgorod.net.ua
Читайте також: Переселенка Анна Шуліка: "Сумніваюся, що колись повернуся жити у Донецьк..."
Переселенка з Донбасу Анжела Бабкіна: "Ужгород – це моє кохання"
Переселенка з Донецька Ольга Лемко: "Коли їхали в Ужгород, розуміли, що війна – не на день чи два"
Переселенка з Донецька Олена Кондратенко: "Зараз Ужгород – мій дім"
Наші найцікавіші новини - у Інстаграмі та Телеграмі
До теми
- 20 людей, які змінюють Закарпаття
- Закарпатець на позивний «Трамп»: «Віддати Донбас? А як дивитися в очі дітям тих, хто там загинув?»
- Педагоги, якими пишається Закарпаття: шлях сертифікації та нові можливості
- Ужгород. Війна за 1000 кілометрів від фронту
- Розумом у Берліні, а серцем в Україні. Як вчителька з Ужгорода опанувала німецьку та вчить дітей у Берліні
- Інновації ужгородських науковців: як мікробіом допомагає діагностувати та попереджати посттравматичні розлади
- Поліцейський, що малює ікони: під час АТО долучився до лав Нацполіції, а в розпал війни відкрив виставку в закарпатському замку Сент-Міклош
- “Вірний завжди”: пам’яті морпіха Владислава Мельника з Луганщини, який знайшов місце останнього спокою на Закарпатті
- У Коритнянах створили осередок Пласту
- В Україні вшановують пам’ять жертв Голодоморів
- Тор та його людина. Історія кінолога Іллі та його чотирилапого «побратима»
- Дрон не лише зброя, а й засіб порятунку: історія бійця Національної гвардії України Романа
- Як у Мукачеві працює перший на Закарпатті крематорій для тварин
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Стрільбище «Вояк»: навіщо цивільним навички стрільби
- На Закарпатті розробляють нову регіональну молодіжну програму
- “Наш дім там, де добре дітям”. Як Закарпаття стало прихистком для родин, що прийняли дітей
- 101 день на позиції – ужгородець Валерій «Шум» більше трьох місяців утримував позиції в зоні відповідальності підрозділу в Донецькій області
- «Спостерігати за ворогом із дрона – це одне, а зустріти віч-на-віч, коли бачиш його зіниці, – зовсім інше…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира

До цієї новини немає коментарів