Культурні діячі, митці, письменники, які ввійшли в «Рейтинг впливових людей Закарпаття. ТОП-100-2023»

У цьогорічному журналі, який вийшов у світ кілька днів тому, можна знайти як чимало людей-відкриттів, так і ряд багаторічних безсумнівних лідерів різних галузей.

Видання справді цікаве і варте уваги. У ньому зібрано найдоСТОйніших представників усіх сфер життєдіяльності Закарпаття, а також уміщено відомості про кожного з номінантів, яких представлено у рейтингу.

Шетеля Наталія

Чи реально звичайнісіньке училище перетворити на класичну Академію? Чи складно розвивати культуру під час війни? Чи на часі зараз пошук європейських партнерів та складання планів на майбутнє? На всі ці питання однозначно «так» скаже ректорка Академії культури і мистецтв, заслужений працівник культури України, доктор педагогічних наук, доцент, голова постійної комісії з питань культури, молодіжної та інформаційної політики, фізичної культури і спорту Закарпатської обласної ради Наталія Шетеля, для якої не існує слів «неможливо» чи «нереально».

Саме ця тендітна, але сильна жінка сьогодні серед культурної еліти не тільки краю, а всієї України, серед тих, хто щохвилини працює для забезпечення гідного майбутнього України на теренах Європи. І це без перебільшення. «Ми повинні доносити на всіх платформах, до кожного серця унікальність української культури», - вважає ректорка і докладає до цього неймовірних зусиль. Її можна побачити на численних обласних та міських заходах, на різноманітних провладних та дипломатичних зустрічах, на всіх виступах своїх вихованців, її енергії вистачає на велику академічну родину, на кожного студента, на власну сім’ю. Є завдання – виконуємо; є плани – працюємо; є ідеї – збираємось і думаємо, як їх втілити. Все можливо, якщо є бажання та бачення, і цього Наталя Шетеля щедро позичить ще й іншим.

Ректорка вважає, що місія Академії у цей складний час – надихати український народ мистецтвом та готувати фахівців із творчих спеціальностей. Бо саме їм зберігати і розвивати яскраві вияви української культури, які війна зробила чуттєвими, глибокими. Пишаючись своєм закладом, колективом і всіма країнцями Наталія Шетеля зазначає: «Мета цих нелюдів – стерти національну ідентичність українців! Але вже весь світ зрозумів, що культурний код українців не вбити!»

Михайло Дорогович

Михайло Дорогович — фотохудожник, портретний та документальний фотограф, класик сучасної фотографії. Так пише про закарпатця Вікіпедія, і не погодитися з характеристикою не можна. Михайло не просто показав усьому світові глибину свого творчого погляду, але й підніс мистецтво сучасної української фотографії до світового рівня.

Так, його шлях у справді високе мистецтво сучасної фотографії був кропітким, але наполегливо-впевненим. Роки пошуку, експериментів, сотні кілометрів, здавалося б, нездоланних стежок (і в прямому, і в переносному значенні), пошук свого бачення та його інтерпретація через фотографію – і в підсумку ми з гордістю говоримо: «Михайло Дорогович? Так, наш, закарпатець, ми мали честь із ним пити каву…»

Роботи Михайла здобувають перемоги на міжнародних топових фотоконкурсах уже десятки років. Фотографії з серії «Відомі та цікаві особистості Закарпаття» мали фантастичний успіх, декілька золотих і срібних медалей. Із серією «Культурний етнос Закарпаття» Михайло Дорогович став призером конкурсу New York Photography Awards, вона має неперевершений успіх на різних майданчиках. Не зупиняється митець і під час війни і сам говорить про те, що зараз має особливу місію – показувати світу Україну та українців. Що успішно й робить.

Андрій Любка

Повномасштабне вторгнення зробило з Андрієм Любкою чергову радикальну трансформацію.

Колись хлопчик, який пописував вірші, викликав захоплення тинейджерок якось органічно трансформувався в автора 3 збірок поезій та 10 прозових книжок, окремі з яких перекладені 15 мовами світу, автора численних колонок в поважних інтелектуальних ЗМІ, володаря численних престижних відзнак.

Із початком війни Андрій перестав писати і якось органічно знову трансформувався – став успішним волонтером, який системно забезпечує бійців на передовій автомобілями. Зібрав гроші, знайшов, організував ремонт і доставку на схід уже близько 150 авто. «Я просто можу бути містком між людьми, тобто між людьми, які хочуть в якийсь спосіб допомогти, і людьми, які саме в цей момент потребують допомоги», – сказав Любка в одному з інтерв’ю.

У 2022 році вийшла його раніше підготовлена книга есеїв «Щось зі мною не так» і взимку 2023 року він навіть поїхав із нею у всеукраїнський тур.

Наразі, наприклад із розмови з VOGUE, виглядає, що Андрій Любка акумулює, переосмислює, відрефлексовує неймовірні враження і досвід воєнного часу і після Перемоги Закарпаття матиме ще потужнішого письменника, твори якого радикально вражатимуть читачів по всьому світу.

Наталія Петій-Потапчук

Закарпаття онлайн" src="https://zakarpattya.net.ua/postimages/pub/2021/05/%20%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%96%D0%B9%20%D0%9F%D0%BE%D1%82%D0%B0%D0%BF%D1%87%D1%83%D0%BA.jpg" style="height:389px; width:239px" />

17 років Наталія Петій-Потапчук керівниця, головний диригент та художній керівник тепер уже Заслуженого академічного Закарпатського народного хору.

Величезний досвід надбала і до цієї, схоже, головної справи свого життя.

Викладала в Ужгородському училищі культури, стала доцентом кафедри музичного мистецтва Ужгородських філій ¬Київського національного інституту культури і мистецтв та Донецької музичної академії імені С. Про¬коф’єва.

Створила народний вокальний ансамбль «Красія», заснувала та очолила однойменні благодійний фонд та вокальну студію «Красія» – для популяризування народної пісенної творчості, яка виховала багатьох лауреатів все¬українських конкурсів та фестивалів. Започаткувала міжнародний телевізійний дитячий мистецький фестиваль-конкурс етнічних культур Карпатського регіону «Європа — Арт».

Для Закарпатського хору Наталія Йосипівна стала не лише музичним і художнім керівником, а й напрочуд талановитим менеджером. Саме завдяки їй хор постійно «на слуху», ставить неймовірні комплексні постановки зі співом, хореографією, акторським мистецтвом з історії багатонаціонального Закарпаття.

То просто неба представляють весілля, то атмосферу Ужгорода століття тому, то традицій виноградарства, то в колаборації з рок-гуртом «Рокаш» виконують світові рок-композиції тощо. Із 2014-го щороку Закарпаття разом із хором зустрічає сонце на світанку в День Незалежності України.

Із початком повномасштабної війни Заслужений академічний Закарпатський народний хор став послом культурної дипломатії України і побував із концертами в Німеччині, Австрії, Італії, Словаччині, на численних міжнародних фестивалях. Тому цілком заслужено, що вирішується питання про присвоєння колективу звання Національного.

Мирослав Дочинець

Мирослав Дочинець – письменник, який у різноманітті світового літературного надбання знайшов те, що зробило його особливим, упізнаваним і шанованим.

Книги Дочинця, попри постійні нарікання, що сучасні українці не хочуть читати, особливо у паперовому форматі, розходяться буквально як гарячі пиріжки.

Хоча тексти далеко не про «убивства, шалене кохання і шпигунів», а надзвичайно глибокі, образні, філософські, які хочеться переосмислювати, приміряти на себе, перечитувати, смакувати. Україна вже оцінила 2 книги на державному рівні – Шевченківською премією у 2014 році та запровадженням інших у програму і підручник «Українська література» для 6 класу Нової школи.

У випадку Дочинця підтверджується і теза про те, що геніальний письменник – плодовитий письменник. Майже щороку у друк виходить нова книга автора, багато – перевидаються і перекладаються іншими мовами.

Крім того, у 1998 році Мирослав Дочинець заснував у Мукачеві видавництво «Карпатська вежа», де є і директором, і головним редактором, започаткував комплексні видавничі проєкти як «Домінія слова», «Трава Парнасу», «Книжкова полиця Вічника».

Мирослав Дочинець постійно у культурному дискурсі Закарпаття та України, Почесний громадянин Мукачева. І при цьому точно ще не створив свій найдовершеніший твір, тому на шляху до нього представить ще чимало надзвичайних книг.

Владислав Товтин

Владислав Товтин – автор ідей, організатор і так чи інакше причетний до дуже багатьох культурницьких подій Закарпаття. Започаткував освітні «Вільні екскурсії» (безкоштовні), які сам часто і проводив, комплексний інноваційний туристичний продукт «Шлях гуні», провів тисячі екскурсій Закарпаттям, організовував тематичні тури до європейських держав.

Із початком повномасштабного вторгнення перейшов, як сам жартує, на цікаву роботу на свіжому повітрі зі збалансованим харчуванням та невимушеним чоловічим колективом – у складі 68-го окремого батальйону 101-ї бригади ТРО.

Не просто воює, а й продовжує читати, аналізувати, досліджувати території, де опиняється, зокрема Слобожанщину. Навіть на війні лишається вірним своєму фаху: при ритті окопів знайшов чимало старожитностей, артефактів.

Знавець гастрономії, на передовій намагається зберігати ритуал ранкового «кавіля», готує традиційні закарпатські страви, смаколики європейської кухні.

Завжди спокійний, філософськи налаштований, не толерує пафосу та героїзації того, що робить. Навряд чи матиме бажання, проте після повернення з війни «колеги», як воліє називати братів по зброї, цілком можуть потягнути його на політичні посади – бо де б Владислав Товтин не опинився, він завжди добрий менеджер і просто дуже порядна людина.

Олексій Уманський

Видається, що справа, яку «для себе» почав радіоведучий, журналіст, діджей, колекціонер вінілових платівок, режисер-аматор Олексій Уманський – стала цікавою, важливою для всіх. Він заснував першу інтернет-радіостанцію «Радіо «Єден», яка здобула і примножує слухачів, шанувальників.

У час, коли майже будь-яку музику чи кіно можна слухати-дивитися буквально з долоні, Олексій збирає вінілові вечірки та інтелектуальні кінопокази.

Син військового журналіста зараз і сам став військовим журналістом. Схоже, лише він із Закарпаття за власним бажанням періодично виїздить до лінії фронту, у міста, які обстрілюють, і робить звідти репортажі, інтерв’ю з бійцями, зокрема і закарпатськими. При цьому, хоч робить усе це класно, за стандартами, позиціонує свій продукт, власне як і «Радіо «Єден», трохи ніби тушуючись, делікатним і водночас іронічним закарпатським «Я лем зазвідати».

Очевидно саме професійність, глибоке поринання у все, за що береться, поєднання новацій, технологій із добротним ремеслом старої закваски, як сам каже – віра в силу радіо, – приносять Уманському заслужений успіх.

Володимир Микита

«Без дії не можу жити» – сказав народний художник України Володимир Микита у свій 92-й день народження на відкритті виставки із 36 полотен, створених протягом воєнного 2022 року.

І це була виставка значною мірою нового Володимира Микити – впізнавані колористикою, особливим почерком, проте вже модернові полотна.

Людина-епоха, учень класиків закарпатської школи живопису Адальберта Ерделі, Йосипа Бокшая, Федора Манайла, Микита давно вже сам класик, корифей. Проте навіть у такі красні літа, маючи найвищі звання, шану поціновувачів і вдячність тих, кому допоміг знайти свій шлях у мистецтві, Володимир Васильович шкодує: написав мало, не досяг, не створив…

Людина глибоких принципів, відверта у висловлюваннях, водночас із всепрощенням до кожного зокрема і світу загалом.

Прожив непрості роки, завжди залишався вірним усьому закарпатському, народному, природному. І всі свої картини любить як власних дітей. Мабуть тому, що створив серцем.

Іван Небесник

Якщо комусь потрібен рецепт, як за чверть століття зробити з училища академію – вивчайте досвід Івана Небесника. Парадокс ще й у тому, що Іван Іванович, який є ректором Закарпатської академії мистецтв, – не художник, як одразу ж спадає на думку, а за першої освітою – хімік.

Із 1982 року працював в Ужгородському училищі прикладного мистецтва і в нелегкому 1990-му його обрали директором. За нетривалий час училище стало коледжем мистецтв імені А. Ерделі, у 2003-му – Закарпатським художнім інститутом, а з 2016-го – Закарпатською Академією мистецтв.

І це при тому, що «творчий» виш – справа значно складніша, ніж «звичайний» – і викладачі, і студенти потребують більшої свободи, креативного підходу і гірше піддаються формалізації. Скажімо, мало митців, які мають чого навчити молодь, готові роками здобувати потрібні для викладання вчені звання.

Значний доробок Небесника і в мистецтвознавчому дослідженні Закарпаття та його корифеїв. Він започаткував щорічні науково-практичні «Ерделівські читання» і це – один із кроків, завдяки якому на маленьке Закарпаття часто стали приїздити митці, науковці, мистецтвознавці зі світовими іменами, а таланти краю виходити далеко за його межі.

 

21 червня 2023р. -->