У Мукачеві урочисто відкриють встановлений на "Паланку" тризуб
Завтра в «Паланку» урочисто відкриють встановлений тризуб.
Завтра в «Паланку» урочисто відкриють встановлений тризуб.
Зараз в області готуються знести найбільший радянський пам'ятник — 20-тонний гігант на словацькому кордоні, монумент “Україна — визволителям”. Два місяці тому активісти вимагали його демонтувати, а обласні й місцеві чиновники ніяк не могли між собою вирішити, хто це робитиме. Зрештою комісія при ОВА обстежила монумент і визнала його аварійним та таким, що загрожує життю громадян. Закарпатці побачили політичне рішення з цього приводу, і тепер демонтаж пам'ятника радянському солдату, який стоїть зі зброєю на кордоні з ЄС, — питання тижнів.
Громадська організація «Карпатський дім», крім підтримки закарпатських сімей та організації різних фестивалів і днів громад, приділяє увагу ще і соціальній підтримці населення.
Альфад та Ельвіра Галімови — татари. Народилися вони в Узбекистані. Після розпаду Радянського Союзу родина переїхала в Крим, де прожила 25 років. Після анексії Криму Росією вони заснували свій бізнес в Ірпені: мали кіоск, в якому готували каву та випічку. Після повномасштабного вторгнення Росії родина переїхала в Ужгород. Історія родини Галімових — у матеріалі Суспільного.
В Ужгородському національному університеті діє фотовиставка, присвячена 77-річчю вишу та Дню захисників та захисниць України.
У першій половині ХХ століття художник Дюла Ійяс був місцевою легендою. Газети постійно писали про його мандрівки світом, про численні виставки, він сам публікував свої дорожні замітки та репортажі, був дуже активним членом громади, займався розбудовою хорового товариства, вболівав за розвиток спорту та музейної справи, пробував займатися політикою – словом, був у центрі всього, що відбувалося в Ужгороді. У пресі також згадувалося, що Ійяс був митцем надзвичайно плодовитим, що майже в кожному домі Ужгорода є бодай одна його картина.
Як зекономити електроенергію та видатки зі своєї кишені на її оплату? Цим та подібними питаннями перед початком опалювального сезону цікавиться все більше закарпатців.
У замку "Паланок" в Мукачеві замість орла-турула почали встановлювати герб України. Фото Суспільному надіслала місцева жителька Тамара Тичина.
Сьогодні близько 4-ї години інспектори помітили розгублену літню жінку на перехресті проспекту Свободи та вулиці Швабської, в Ужгороді.
Закарпатський обласний центр зайнятості продовжує розгляд заяв від роботодавців на отримання компенсації витрат на оплату праці за працевлаштування внутрішньо переміщених осіб внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в Україні.
Рзпорядження про те, що в Ужгороді відсьогодні, 21 жовтня, офіційно розпочали опалювальний сезон, підписав міський голова Богдан Андріїв.
Поки одні збирають осінній врожай та реалізовують зібрані помідори, перець чи капусту, пані Тетяна із Боржавського на Берегівщині тільки висадила зелень, аби на Новий Рік закарпатці ласували свіжим та смачний салатом.
Розмова суржиком чи виключно російською – для багатьох громадян це стало неприйнятним. Але ж вивчити українську мову поза школою часто ніде.
Закарпатців просять із розумінням поставитися до можливих відключень електроенергії в області через пошкодження інфраструктури. Про це Суспільному повідомила речниця ПРАТ Закарпаттяобленерго Наталія Петерварі.
Вчора, 19 жовтня, пізно ввечері у лісосмузі урочища Драгобрат поліцейські зупинили вантажний автомобіль «ЗІЛ-131», який перевозив деревину.
«Сади Донбасу» евакуювалися з села Полтавка на Донеччині, перевізши на Закарпаття сортувальну лінію, яку отримала за грантом від Проєкту USAID. На ній сортують місцеві яблука для супермаркетів.
Невелике село Нижній Бистрий, розташоване між Хустом і Міжгір’ям, заховалося серед мальовничих гір, закуталося у своє розмірене життя і, здається, могло чути лише відгомін війни через екрани телевізорів і з новин. Тут не чутно повітряних тривог, але страх і розпач війни уже добре знають чи не всі місцеві: село прихистило у себе українців, які рятувалися від російських ракет і ворожих снарядів, втікали від жахів і жорстокості, і саме їхні очі, їхні серця принесли сюди – у гірське маленьке село – відчуття й розуміння, що таке пережити обстріли, втратити дім, залишити життя. Попри біль і втому, попри бажання прокинутися до 24 лютого, тут переселенці знайшли тепло сердець і – дім. Хтось тимчасовий, а хтось – уже більш-менш постійний. Гори дали сили відкрити нову сторінку: віддати дітей у школу, зіграти весілля, полюбити природу. Далі – почати відбудовувати життя.