"Парцели" Йосипа Архія: видано неопубліковані твори письменника

Цього року минає 105 років з дня народження автора, десять років тому його твори побачили світ вперше у виданні «Чуття вогненне молоде».
Рукописи творів Йосипа Архія дбайлива зберігала його донька Емілія Архій, доктор медичних наук, професорка Ужгородського національного університету, яка мріяла видати всі роботи письменника. До речі, автор плекав не тільки літературне слово, але й сад біля свого дому в Ужгороді. На жаль, за словами Емілії Архій, дерева не вціліли, проте твори її батька збережені для наступних поколінь. Впорядкувала та редагувала видання Олександра Козоріз.
«Дуже всім вдячна, бо відбулася моя мрія, - звернулася до присутніх донька письменника. - Мала в руках ті рукописи з ідеальним каліграфічним почерком батька, але хаотичними літерами. І невиконаний обов’язок перед батьком не давав мені спокою. Тоді я набралася сили й сконтактувала з Олександрою Козоріз, яка впорядковувала першу збірку, попросивши подивитися на ці рукописи, чи можна з ними щось зробити. І Олександра Володимирівна зробила чудо: батькове слово ожило. Воно повністю передане».
З нагоди презентації у музеї підготували документальну виставку про творчість Й.Архія з фондів музею. Крім видань 40-их років «В польоті днів», колективної збірки «Перед сходом», демонструвалися збірки «Віщий вогонь» (1974 р.), попереднє видання творів Й.Архія «Чуття вогненне молоде» (2005 р), а також фотографії студентських часів, газетні публікації тощо. Детальніше про архівні матеріали розповів Василь Густі, завідувач музею, заступник голови Закарпатської обласної організації НСП України, презентуючи виставку: «Серед видань - «Віщий вогонь», книжка, яка вийшла на початку 70-х років у видавництві «Карпати», Автори видання наприкінці 30-х –початку 40-х вчилися разом у Будапешті (Архій, Галас, Керекеш). Потім доля їх розкидала по всьому світу, довелося їм забути про літературу. Тут представлена і антологія «Закарпатська поезія XX століття» з великою добіркою віршів Й.Архія, енциклопедія Закарпаття, інші видання. І нова книжка «Парцели»-- маленька, але дуже і дуже цікава».
У збірці до кожного тексту подано також розтлумачення слів та понять, які можуть бути незрозумілими сучасним читачам. Окремий розділ займають архівні фото автора, оригіналів рукописних сторінок його творів. Про те, як готувалося видання, розповіла упорядниця Олександра Козоріз.
«Ми познайомилися з Емілією Архій ще 20 років тому, коли видавали першу збірку. Ще тоді мені Емілія Йосипівна запропонувала зробити окрему книжку, куди б увійшли оповідання в цілому, й ті, які залишилося у рукописній спадщині. І це дуже втішило, ми не повинні забувати і віддавати на поталу часові імена, які потрібно шанувати, - каже Олександра Козоріз. - Тож серед архівних записів я знайшла два оповідання, а також лекції, виступи, які можна було також додати до цієї книжки. Це оформили як додаток з мовно-стилістичними особливостями письма. Щоб воно виглядало цікавіше не тільки для закарпатців, українців за межами Закарпаття, то я зробила примітки».
«Це поезія, де оцей ностальгійний, елегійний тон, переданий алітераціями, асонансами, розкішними анафорами, повторами. Це поезія найвищого європейського літературного Тому ми маємо гордитися на правду, що цей автор живе, жив тут і живе, бо поки ми всі тут є і ми підтримуємо цей його поезії, то він і буде жити», - каже про творчість Йосипа Архія Тетяна Ліхтей, доцентка кафедри словацької філології УжНУ, засновниця серії «Між Карпатами і Татрами».
«Приємно, приємно, коли якийсь не був або із часткового забуття повертаються імена. Такі імена, як Йосипа Архія. Взагалі період початку 40-х років, в які він творив, найактивніший період його діяльності, недостатньо досліджений в нас ні істориками, ні культурологами, ні літературознавцями, - зауважив на презентації Костянтин Куцов, науковець, головний спеціаліст відділу збереження об'єктів культурної спадщини та музеїв департаменту культури Закарпатської ОВА.- У в той час з'явилося багато імен в літературі, Йосип Архій один із тих, до як які лиш тепер повертаються. Він займався педагогічною діяльністю, багато зробив для молодого покоління, але його реалізація творчості, на жаль, не відбулася повною мірою, який би могла б відбутися».
Ділилися враженнями від творчості Йосипа Архія та літератури тієї доби письменники Петро Ходанич і Лідія Повх, згадувала зустрічі в родині письменника донька його друга Юрія Керекеша Ольга.
Учасники презентації також ознайомилися з збірками перекладів польських письменників та поетів авторства Олександри Козоріз. Тільки за останній рік перекладачка видала автобіографічною повістю «Сонячний годинник» відомого польського письменника з українським корінням Яна Парандовського. а також білінгвальну збірку «П?ятицвіття польських поетів» з перекладами поезії Стаффа, Броневського,Тувіма, Івашкевича та Ґалчинського.
До теми
- Ужгород. Війна за 1000 кілометрів від фронту
- Розумом у Берліні, а серцем в Україні. Як вчителька з Ужгорода опанувала німецьку та вчить дітей у Берліні
- Інновації ужгородських науковців: як мікробіом допомагає діагностувати та попереджати посттравматичні розлади
- Поліцейський, що малює ікони: під час АТО долучився до лав Нацполіції, а в розпал війни відкрив виставку в закарпатському замку Сент-Міклош
- “Вірний завжди”: пам’яті морпіха Владислава Мельника з Луганщини, який знайшов місце останнього спокою на Закарпатті
- У Коритнянах створили осередок Пласту
- В Україні вшановують пам’ять жертв Голодоморів
- Тор та його людина. Історія кінолога Іллі та його чотирилапого «побратима»
- Дрон не лише зброя, а й засіб порятунку: історія бійця Національної гвардії України Романа
- Як у Мукачеві працює перший на Закарпатті крематорій для тварин
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Стрільбище «Вояк»: навіщо цивільним навички стрільби
- На Закарпатті розробляють нову регіональну молодіжну програму
- “Наш дім там, де добре дітям”. Як Закарпаття стало прихистком для родин, що прийняли дітей
- 101 день на позиції – ужгородець Валерій «Шум» більше трьох місяців утримував позиції в зоні відповідальності підрозділу в Донецькій області
- «Спостерігати за ворогом із дрона – це одне, а зустріти віч-на-віч, коли бачиш його зіниці, – зовсім інше…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Робочі будні пліч-о-пліч: як дівчата та хлопці у митній формі спільно працюють на кордоні з Євросоюзом
- Снайпер "Ярий". Молодший сержант Іван Яров переніс понад 30 операцій, але й далі влучно стріляє
- Чому військові люблять котиків? Олександр Шершун “Мер”
- «Із нашої родини воює шестеро чоловіків…» Історія бійця 128 бригади Руслана

До цієї новини немає коментарів