В Ужгороді масштабно "засвітиться" митець із Дніпропетровщини

В Ужгороді у п’ятницю, 2 червня, о 18:00 в арт-центрі "Галерея ІЛЬКО" відбудеться вернісаж виставки Миколи Малишка "Колір".

Микола Малишко:  «Початок – з полотен малих форматів, уявляючи їх значними в розмірах, аби колір вповні міг прозвучати, випроменити ідеї автора. Полотна наступні, запроектовані розміром близько метра і написані олійною фарбою, стали ескізами праць в рази збільшеними. Зараз намальовано кілька таких праць, і то не досить достатніх розмірів. Моделювання композиційних плям картинного простору, що екстраполюється, стикається і поєднується з умовним навколишнім простором, середовищем, довкіллям. Створення промовистих (кольором промовистим) зон.»

Подивився, побачив, «прочитав», сприйняв, узяв, увібрав в себе. На цьому етапі важливим імпульсом, джерелом дій є природа. Принцип малювання з себе десь відгортається в найближче, але майбутнє. Враховую досвід з минулого, досвід колег, досвід власний. Сергій Борисович Кримський говорив: «Ви думаєте, що ви будуєте оцю конструкцію, помиляєтесь — вона будує вас». Діалог з кольором. З кольором спілкуюсь і маю з того емоційне та інтелектуальне задоволення, врівноваження…

Обмежившись тільки кольором – прості площини, горизонталі і вертикалі, прості поділи полотна, кольори. Не ігнорую тепло, холодність, тон, тобто доповнюючі компліментарні кольори. Творення відбувається у мить вибору кольору, який би відповідав моїм запитам, пропозиціям, бажанням сказати те, що формується в мені: «Чи промовисте те, що в кольорі на полотні? Чи самодостатньо тільки кольору?» Пробую вводити в великі плями найпростіші елементарні риски, лінії.

Колір – засіб виразності. А чи не найважливіший засіб? Художня форма. Площина, рисунок… Маю що сказати. Говорю кольором. Мої дії емоційно, в підсвідомості, сформовані кольором, відкриті, як мені здається, для прочитання, сприймання. Справді, здійснивши великий обсяг праць і таким чином розробивши оновлені погляди на ці праці, бачу – вони змінилися, і відчуваю, що я сам змінився. Працюючи щоденно – вранці, вдень, ввечері – навмисне досліджував зміни кольору за різних обставин освітлення. Дійсно, як свідчив Гете, світло зменшує силу звучання інтенсивності кольору, і, навпаки, при зменшені освітлення сила звучання кольору збільшується.

Особливо звучить колір, коли смеркає. Коли вечоріє, тобто вчоріє, поринає в чорне, стає вчорашнім, в чорні пропадає, зникає геть, коли нічого не видно, тобто НІЦ не видно, НІЧ огортає усе. А прийде завтРА, тобто за наступним РА буде завтра.

Простіть мене, що наважився своїми кольоровими мазками «доторкнутися до Всесвіту». Це жорстока, дивна, вражаюча і, водночас, велична реальність, яка перевищує будь які уяви, фантазії і мрії.

Джерело: Перший Кабельний.