Два з семи чудес України та український Хоґвартс – враження від закарпатських студентів

Близько півсотні мандрівників зі сходом сонця рушили в подорож. Долучитися до екскурсії міг усяк охочий, тож я теж сідаю до автобуса.

Перша зупинка – географічний центр Європи. Фото на згадку, сніданок, … а подих перехоплює природа: високі гори, річка, прадавні неторкані ліси. Тут усе інакше. А час, здається, плине повільніше…

Перше, що ми побачили в Чернівцях, – університет, який інакше як українським Хоґвартсом не називають, хоч до приходу радянської влади це була резиденція буковинських митрополитів. Наш екскурсовод, викладач географічного факультету ЧНУ Марія Паламарюк розповіла, що працівникам, які будували споруду, не можна було викладати більш ніж сто цеглин на день, аби могли виконувати роботу якісно. Спеціально для будівництва в місті відкрили два цегельні заводи та один із виготовлення черепиці.

Столицю Буковини чи не найкраще характеризують слова на одному з пам’ятників, до якого в ході екскурсії підійшла наша група:

«Чернівці – на півдорозі між Києвом і Бухарестом, Краковом і Одесою – були таємною столицею Європи, де тротуари підмітали букетами троянд, а книгарень було більше, ніж пекарень».

Тут затишні, вимощені бруківкою вулички, наповнені квітковими ароматами і звуками вуличних музикантів, художники, які все це увіковічнюють на полотнах, та й просто привітні люди, завжди готові допомогти.

Увечері кожен мав нагоду прогулятися вечірнім містом, відпочити, ознайомитися із місцевими закладами.

Вранці вирушили до Хотина — одного з семи чудес України. Ця фортеця унікальна не лише своїм зовнішнім виглядом — тут фантастична природа: пологі схили та Дністер, що бачив за тисячолітню історію міста чимало.

Екскурсовод Артем розповів про неймовірну Хотинську битву та поразку багатотисячної армії Османа ІІ, пояснив, як працювала середньовічна артилерія та знаряддя тортур. Бачили й тогочасне вбрання, зброю, посуд, зразки люльок тощо. А дорогою до автобуса зустріли сучасних козаків.

Студентка Женя Чапалюк ділиться враженнями: «У Хотинській фортеці дуже цікаво і гарно. А ще сподобалося гуляти Чернівцями — це ще одне місто Західної України, яке побачила на власні очі. Я з Миколаївської області, тож тут для мене усе нове і незвичне. Своїм друзям точно рекомендувала б ці місця як туристичну принаду. Крім того, такі подорожі зближують: хороша компанія – це дуже важливо».

Обідали вже в Кам’янці-Подільському, відтак мали екскурсію старим містом: побували у Петропавлівському кафедральному костелі, в якому є один із найстаріших робочих органів у Східній Європі, шедевральний надгробний пам’ятник Лаури Пшездецької авторства українського скульптора Віктора Бродського, почули про Софію Потоцьку – жінку, що знала собі ціну в усіх сенсах цього слова. Відтак побували в ще декількох культових спорудах, тоді – до фортеці.

Кам’янець-Подільська фортеця – ще одне диво України, яке ми побачили. Тут почули про три втечі Устима Кармелюка — народного месника та підкорювача жіночих сердець, дізналися, як несолодко жилося тим, хто мав «щастя» сидіти в борговій ямі, бачили колодязь, із якого можна витягти за раз близько сотні літрів води.

Під час подорожі часу не гаю — розпитую студентів-туризмознавців про їхні враження. Стас Малець і Рома Свистак діляться: «Ми ще не бували в цих місцинах. Чернівці — дуже гарне місто, Хотинська фортеця цікава, а ще там доволі прохолодно — це якраз те, що треба у літню спеку. Найбільше сподобалося у Кам’янці-Подільському: із фортеці відкривається гарний краєвид, а ще звідти добре видно місто. Цікава Вірменська площа у старому місті. На згадку купували собі магніти і загадували бажання — а ну як здійсниться?)».

Повертаючись додому, співали пісні, спілкувалися. Дорога дарує цілющий відпочинок — тож непомітно для себе поснули. А коли прокинулися, нас вітав нічний Ужгород.

Ксенія Шокіна

mediacenter.uzhnu.edu.ua