"Золото" з чемпіонату України з петанку ужгородка Альона Колодій привозить вже 2 роки поспіль

Першого дня грали триплети. У цій дисципліні у чоловіків золото здобула команда з двох ужгородців Петра Гойса та Ігоря Заславського, які грали з представником Київського петанк-клубу Маріо Пресутті. Серед жінок ужгородки Олександра Кузьма, Олександра Шевченко та Альона Колодій вибороли срібло, програвши у фіналі команді київських та львівських спортсменок.

Другого дня грали тет-а-тети. Чемпіоном України серед чоловіків став спортсмен з Харкова Олег Косолапов, а золото серед жінок – наше. Як розповіла Альона журналістам газети «Наш Ужгород», переможці Чемпіонату Україну будуть представляти Україну на Чемпіонаті Європи наступного року. «Поки що не відомо, яка країна буде організовувати Чемпіонат Європи. Минулого року я також виграла Чемпіонат України. Але, на відміну від цього, у 2016 році змагання не розділяли на чоловічі та жіночі. Ми грали один Чемпіонат. Крім того, минулого року окремо довелося вигравати відбір на Чемпіонат Європи. Його провели у Швеції. За результатами я тоді була дванадята. Сподіваюся, наступного року покращити свої показники», – ділиться своїми думками ужгородська спортсменка.

– Розкажіть, як проходили ігри?

– Усього було 6 ігор. 13 дівчат з усієї України грали 4 кола швейцарки, а потім 4 найкращі спортсменки за результатами грали півфінал та фінал. Першу гру я попала на харківську спортсменку Оксану Маренич і виграла з рахунком 13:1. Друга гра була теж з місцевою гравчинею Надією Бойко, яку я перемогла 13:4. На третьому колі жереб звів мене з ужгородською колегою Олександрою Шевченко, яку я обіграла з рахунком 13:6. Останнє коло я грала з харків’янкою Світланою Кіпріч і закінчила матч з рахунком 10:6 на мою користь. Далі, зарезультатами відбіркових я попала до четвірки з першого місця і півфінал знову грала з Надією Бойко. Обіграла її з рахунком 13:4. У фіналі грали дві ужгородки: я та Олександра Шевченко. Це була наша друга гра за день, яка завершилася із рахунком 13:4 на мою користь.

Увесь день я грала спокійно, зважено, погода була чудова. Змагання проходили у харківському парку Горького. Надзвичайно гарне місце, де передбачили майданчики та місця для усіх видів спорту, які є в Харкові. 14 чудових майданчиків для петанку працюють постійно, усі бажаючі можуть приходити і безкоштовно грати стільки, скільки треба. Місця достатньо для проведення таких змагань, як Чемпіонат України, є освітлення, вбиральні. Одним словом, все, що треба.

– Як ви готуєтеся до змагань? Де тренуєтеся?

Шкода, що в Ужгороді немає такого місця. Проводити серйозні тренування на алеї парку, де ходять пішоходи і граються діти, небезпечно. А спеціалізованих місць для цього в нашому місті досі немає. Попри це наші спортсмени щороку представляють Україну на Чемпіонатах Європи та Світу, виграють Чемпіонати України. Ми тренуємося аби де, щоб не заважати перехожим, не поцілити в них випадково кулею. Сподіваюся, незабаром на нас звернуть увагу і допоможуть із будівництвом хоча б невеликого боуледрома на кілька майданчиків. Щоб ми могли і діток тренувати, і взимку займатися.

– Ми знаємо, що ви на 5 місяці вагітності, чекаєте сина. Важко було грати у такому положенні?

– Змагання – це завжди цілий день на ногах, у даному випадку два дні. З ранку до вечора ходиш, присісти можна лише між іграми. Але це мій звичайний графік, я звикла до таких навантажень, що проходжу за день кілька десятків кілометрів майданчиком. Живіт мені не заважав, коли я кидала кулі. Навпаки, з’явилася легкість. Цього року я запланувала ще кілька змагань, здебільшого міжнародні: у Польщі та Словаччині, але чи поїду на них, вирішу трохи згодом. Треба проконсультуватися з лікарем, щоб усе було гаразд, а також з тренером. Поки я почуваю себе добре і готова перемагати.

Трохи кумедно вийшло навесні, коли за два тижня до поїздки на Чемпіонат Світу ми з чоловіком дізналися, що чекаємо немовля. Страшно було їхати до Бельгії аж на місяць. Я не знала, як себе буду почувати. Але команда і тренер мене підтримували, усе пройшло добре, на Чемпіонаті показала хороші результати.

Це вже друга моя вагітність. Коли чекали донечку, я працювала і тренувалася усі 9 місяців, ще й дітей тренувала на гуртку з петанку. Головне добре почуватися і робити те, що подобається, знаходитися там, де ви щасливі.

Людмила СУБОТІНА, газета «НЕДІЛЯ», zakarpatpost.net