Закарпатські профспілки відстоюють своє право на Будинок профспілок в Ужгороді

У 1949 році з дозволу Ради Міністрів СРСР (Розпорядження №7914 від 25.05.49) та у встановленому на той час порядку було проведено обмін будівлями: Рада профспілок Закарпатської області передала належну їй будівлю по вул. Першотравневій, 2 виконкому Ужгородської міської ради та отримала від неї у свою чергу будівлю по вул. Духновича, 2.

У 1963 році облпрофраді було передано іншу будівлю – на пл. Леніна (Народній), 5, а будівлю по вул. Духновича, 2 повернено Ужгородській міськраді.

Таким чином, профспілки взамін власного майна – будівлі по вул. Першотравневій, 2 у м. Ужгород, отримали інше майно – будівлю на пл. Леніна (Народній), 5, що підтверджено висновками Конституційного Суду України (рішення від 11.11.2004р. №16-рп/2004, справа №1-30/2004).

Незважаючи на неодноразові зазіхання місцевої влади на цю будівлю у попередні роки, профспілкам вдавалося відстоювати свою позицію і право на майно.

Останнім серед «зазіхальників» на профспілкове майно ініціативу взяв на себе Фонд Державного майна України. Будучи позивачем по справі, Фонд держмайна неправомірно подав позов про визнання за ним права власності на спірне нерухоме майно в порядку   ст. 392 ЦК України, оскільки ніколи не мав правового титулу власника, а намагався його набути на підставі рішення суду.

А далі, при розгляді справи, свою упередженість проявили господарський суд Закарпатської області (17 травня) і апеляційний господарський суд у місті Львів (5 вересня), рішення яких залишив у силі Вищий Господарський Суд України. Ці рішення були прийняті з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. 

У їх судових рішеннях взагалі не було враховано те, що профспілки взамін власного майна – будівлі по вул. Першотравневій, 2 у м. Ужгород, отримали інше майно – будівлю на пл. Леніна (Народній), 5, яку було збудовано ще в 30-і роки минулого століття за часів колишньої Чехословаччини. Чому не було враховано, про це стане відомо пізніше.

У зазначених судових рішеннях було зроблено посилання ще на документи радянського періоду: Конституція УРСР 1937 року, Постанова Ради народних комісарів СРСР від 15.02.1936р. №254, Постанова Ради Міністрів УРСР від 24.10.1946р., постанова Закарпатського обласного виконавчого комітету та бюро Обкому від 14.02.1947р., Постанова Ради Міністрів СРСР від 18.05.1956р. №660 та інші.

Не було враховано і те, що при розмежуванні державного майна України між загальнодержавною і комунальною власністю спірне майно на той момент вже було профспілковою власністю і було набуто на правах власності профспілками на підставі рішення №24 виконкому Закарпатської обласної Ради депутатів трудящих від 17.01.1963р. і не відносилось до загальнодержавного майна, а тому не було включено до переліку державного майна, яке передавалося до комунальної власності. Не було взято до уваги й чимало інших слушних аргументів профспілок.

Цікавий факт: згідно Договору про закріплення прав щодо володіння, користування і розпорядження профспілковим майном Загальною Конфедерацією профспілок СРСР ще в листопаді 1990 року було закріплено право власності Федерації незалежних профспілок України за Будинком спілок в м. Ужгороді, на площі Народній. Але у прийнятих судових рішеннях про позбавлення профспілок права власності не сказано взагалі, що призвело до прийняття незаконних рішень, які підлягають скасуванню.

Запобігти судовому свавіллю намагався голова Закарпатської облдержадміністрації Геннадій Москаль. Згідно його розпорядження від 2 вересня 2016 року №421 «Про визнання таким, що втратило чинність розпорядження голови облдержадміністрації від 30.01.2007р. №29 «Про скасування абзацу першого рішення виконавчого комітету Закарпатської обласної Ради депутатів трудящих від 17 січня 1963 року №24» було знято усі спірні питання щодо підтвердження права власності профспілок на будівлю на пл. Народній, 5. Однак, це розпорядження судові органи проігнорували.

Профспілки Закарпаття проти судового свавілля

А увінчало судове свавілля прийняте Кабінетом Міністрів України розпорядження №221-р від 29.03.2017р. «Про передачу частини будівлі у м. Ужгороді до сфери управління Державної судової адміністрації».  Таким чином, як врешті-решт з’ясувалося, місцевий господарський суд та апеляційний господарський суд прийняли свої упереджені рішення в інтересах … іншої судової структури.

Закарпатський окружний адміністративний суд невдовзі заявив про своє право на будівлю, хоча процедуру передачі, як таку, взагалі не було проведено. Фонд Державного майна України мав прийняти це майно від облпрофради, а відтак – передати його суду. 

Враховуючи те, що судові і урядові рішення викликали широке невдоволення населення, профспілки області оголосили попереджувальну акцію протесту – 6 липня біля будівель Закарпатської ОДА та Закарпатського окружного адміністративного суду.

У цій непростій ситуації свою принципову позицію знову проявив голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль. 29 червня він звернувся до Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана з листом, у якому повідомив того про напружену ситуацію в області у зв’язку з судовими і урядовими рішеннями, а також з проханням тимчасово призупинити дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року №221-р  «Про передачу частини будівлі у м. Ужгороді до сфери управління Державної судової адміністрації».

У Кабінеті Міністрів України на початку липня відбулася зустріч першого віце-прем’єр-міністра України Степана Кубіва з головою Закарпатської облпрофради Володимиром Фленьком, на якій його проінформовано про ситуацію довкола Будинку профспілок та подальші дії профспілок Закарпаття. Було дано доручення юридичній службі Кабінету Міністрів України спільно з керівництвом Фонду Державного майна України об’єктивно розібратися з даного питання. 

З урахуванням цих обставин, президія облпрофради прийняла рішення – відтермінувати проведення акції протесту, яка намічалася на 6 липня, чекаючи відповіді Уряду на звернення голови Закарпатської ОДА.

Крапку у цій «гарячій» темі ще не поставлено…

Сергій Баранчиков, завідувач відділу організаційно-гуманітарної роботи Закарпатської облпрофради