Про що писали газети 100 років тому (лютий)

Сезон форшонгових балів продовжувався, лише в ресторані «Корони» протягом місяця відбулися 6 балів: 2 лютого – бал «Червоного Хреста», 6 лютого – бал-карнавал спортивного товариства «UTK», 7 лютого – бал Католицького юнацького товариства, 14 лютого – бал Християнсько-соціалістичної партії, 21 лютого – бал офіціантів, 28 лютого – Пурім-бал.
Також жваво обговорювали у пресі нову вимогу від місцевої поліції – знімати капелюха в кінотеатрі. Стосувалося це жінок, котрі часто приходили на кіноперегляди у пишних капелюхах, перекриваючи огляд тим, хто сидів за ними. Скарг, мабуть, було багато, бо одного вечора поліцейський, присутній на кінопоказі (на жаль, не було зазначено, в якій саме будівлі), повідомив: поки всі жінки не знімуть капелюхів – показ не почнеться. Обуренню жінок не було меж. «Та вже одразу накажіть нам побрити голови наголо!», – писали вони в скаргах до місцевих газет.
У лютому 1926 року до Ужгорода з візитом приїхав високий гість – міністр закордонних справ Чехословаччини Едвард Бенеш. Його зустрічали болотом біля вокзалу й живим коридором на вулицях міста, оселився він у номері 5 готелю «Корона», а ввечері прочитав у свіжій газеті новину про те, що його віллу в Празі пограбували.
Були в лютому 1926 року й сумні новини. В кінці вулиці Бозош, на місці нинішнього транспортного кола й готелю «Ужгород», в ті часи розміщувався один із міських сміттєвих полігонів. Одного дня міський підмітальник Янош Тирпак привіз туди сміття й побачив серед непотребу тільце мертвого немовлятка без голови. Поліція почала розслідування, але того місяця винуватців смерті дитини так і не виявили.
А вночі 21 лютого хтось розбив на друзки скульптуру Яна Непомуцького на Кальварії. Вона стояла на початку кладовища на кам’яному постаменті, туди її перенесли за рік до цього з берегів Малого Ужа, коли заміняли Малий міст (міст біля готелю «Берчені») з дерев’яного на залізний. Скульптура була цінною як історично, так і з мистецького боку – її виготовив талановитий місцевий скульптор Янош Петрідес. Винних у знищенні скульптури так і не знайшли.
Фото відвідин Едварда Бенеша в 1926 році я не знайшла, тому покажу фото з візиту 1934 року. Готель «Корона», 1934 рік, Едвард Бенеш – ліворуч із капелюхом у руках. Фото – з фондів Закарпатського обласного музею ім. Т. Легоцького.
Тетяна Літераті, Втрачений Ужгород
До теми
- «Із книжкою замість квітів»: в Ужгородському ліцеї Шевченка 1 вересня підтримали українську книгу
- Хто і навіщо порізав картину Йосипа Бокшая: незвичайна історія одного портрета
- В Ужгороді семеро новонароджених отримали вишиванки у День Незалежності України
- «Укриття врятувало їм життя»: історія військовослужбовця 128 бригади з позивним «Далекобійник»
- Будинок «Просвіти» в Ужгороді: історія осередку української культури, де колись працював кінотеатр «Уранія»
- Від Ужгорода до Африки: неймовірна історія художниці Ілуш Брезной
- Він зустрів повномасштабне вторгнення у кабіні БМ-21 «Град», зупиняючи російські колони на підступах до Києва
- Як на Ужгородщині ветеран вирощує саджанці ківі
- Ужгород пережив найспекотніше 6 серпня за всю історію спостережень
- Четвертий день поспіль в Ужгороді фіксують температурний рекорд
- В Ужгороді 3 серпня зафіксували новий температурний рекорд
- 84 дівчинки, 121 хлопчик, серед яких сім двієнь, народилися в Ужгороді у липні
- «У критичний момент мозок вимикає емоції»: історія медика 128-ї Закарпатської бригади
- Після п’ятирічної перерви на Закарпатті відбулася 13-та «Ужгородська регата»
- «Раніше ми стріляли кількістю. Зараз стріляємо точністю. Дрони коригують вогонь, і це кардинально змінило ефективність артилерії»: історія головного сержанта з позивним «Ярчук»
- «Alpa» в Ужгороді: як століття тому рекламували легендарну францовку
- «Мацур»: у 128-й Закарпатській бригаді створили власний бойовий наземний роботизований комплекс
- Коли в Ужгороді почали пити чай
- Про що писали газети в Ужгороді 100 років тому – у липні 1926 року
- Знайдіть мене і поверніть. Щонеділі в Ужгороді нагадують про зниклих і полонених військових
До цієї новини немає коментарів