Рахівщина причарувала студентів-істориків: завершився другий тиждень їхньої етнографічної практики

Студенти вже набули певного досвіду і суцільними етнографічними обстеженнями наразі охопили села Білин, Чорну Тису, Стебний. Записано кілька інтерв’ю і вивчено приватний парк скульптур радянського періоду в Рахові.

Виконані уточнювальні дослідження у присілках Ясіня та Лазещини – Репегові, Зимірі, Свидівці. Ці присілки дуже великі за площею, а їхнє населення значно перевищує людність окремих сіл, наприклад, Ужгородського району.

Практиканти працюють у трьох тематичних групах на чолі з наставниками. Життя краю протягом останнього століття вони вивчають з Павлом Леньом, народну магію та демонологію – з Василем Королем, календарну обрядовість і господарську культуру – з Василем Коцаном.

Студенти вже виконують індивідуальні завдання без постійного нагляду і супроводу досвідчених етнографів. Також у Ясіня і Лазещині плідно працює харківський дослідник Михайло Красіков. Він не намагається зібрати матеріал зі значної кількості населених пунктів, а фронтально (всебічно) заглиблюється в традиційну культуру двох сусідніх сіл.

Студенти-історики щиро вдячні всім співрозмовникам, порадникам і помічникам, особливо рахівському юристу Владиславу Губку, очільнику районного управління культури Володимиру Шепеті, працівникам сфери культури й органів місцевого самоврядування Олені Передарюк, Галині Коростельовій, Василині Рещук з Ясіня та Чорної Тиси, Марії Гриньків і Марії Герасименко з Білина.

Багато допомогли місцевий історик і туристичний гід, випускник історичного факультету Василь Баккай, депутат Лазещинської сільради Андрій Делятинчук і пані Одарка, котра сусідить з базою практики – філією обласного екологічно-натуралістичного центру в Лазещині.

У третій завершальний тиждень практики планується ритуал посвяти студентів в етнографи, екскурсія Лінією Арпада, цікава культурна програма.

У Закарпатських студентів-істориків екватор етнографічної практики: враження та спостереження

За інформацією доцентів кафедри історії України, керівників

етнографічної практики Василя Коцана та Павла Леня, Медіацентр УжНУ