Великий теніс на Срібній Землі: стан і перспективи

«Закарпатський теніс має давні традиції, він став розвиватися ще з початку ХХ століття. Мені здається, що найстаріша тенісна школа України діяла саме на Срібній Землі, а перші корти були збудовані на Березнянщині. Згодом майданчики з’явилися в Ужгороді», – починає розмову Володимир Миколайович.

Нині наш край – міцний середняк у вітчизняному тенісі. Ще кілька років тому ситуація була куди гірша.

– А де найбільше розвинутий теніс у нашій області?

– На сьогодні лідерами залишаються Ужгород і Тячів. Протягом останніх років цей вид спорту набирає популярності в Берегові, Виноградові, Хусті та Мукачеві. У нас почали частіше проводитися рейтингові турніри. Географія з плином часу розширюється. Наші спортсмени перемагають на всеукраїнських змаганнях.

– Хто саме ці герої, які прославляють Срібну Землю на всеукраїнському рівні?

– Загалом тенісом займаються близько тисячі спортсменів. Найуспішнішими є Василь Єгоров, Наталія Бобаль, Тетяна Дичка, Ірина Русин, Олександр Дупин, Мирослава Глібчук, Анатолій Савицький. До слова, Тетяна Дичка, коли виступала в категорії до 12 років, посідала друге місце в Україні. Окрім вищезгаданих, є чимало перспективних спортсменів, які, сподіваюся, у майбутньому досягнуть високих вершин.

– Що можете сказати про тренерський склад?

– На жаль, не вистачає кваліфікованих тренерів. Якщо ще недавно в обласному центрі їх було п’ятеро, то тепер тільки троє. Нам бракує хорошого спеціаліста, який би міг виховати спортсменів міжнародного масштабу. Кращими тренерами вважаю Руслану Дичку з Ужгорода та Віктора Павлишинця з Тячева, хоча є й інші здібні.

– Чи є належні умови для тренувань?

– Із розширенням географії тенісу, відповідно, збільшується кількість кортів. Нині в області функціонує близько 80–100 майданчиків. Тренуватися є де, головне бажання.

– Якщо бажання все ж є, то чи не стане на перешкоді фінансовий аспект?

– Займатися тенісом – задоволення не дороге. Для любителів потрібні ракетка, м’ячі й невелика оплата за оренду корту. Тим, хто займається професійно, необхідно мати тільки ракетку та форму, згідно з правилами ФТУ. Якщо ж є бажання брати участь у турнірах, які проводяться за межами області, то треба витратити дещо більше коштів. Скажу, що це не дуже витратне заняття.

– З якими проблемами найчастіше зіштовхується Закарпатська федерація тенісу?

– У першу чергу це фінансовий аспект. Хотілося б відправляти більше дітей на всеукраїнські або ж міжнародні змагання. Також є певні проблеми із суддями. Судді, які мають право обслуговувати рейтингові турніри, повинні пройти спеціальні семінари й отримати документ. Скажу вам, що їх туди відправити не так легко. Одного разу нам це вдалося, і було легше. А коли ми не маємо власних суддів, то повинні запрошувати з-за меж області, тож це додаткові витрати.

– Розкажіть про плани на найближчий час.

– Прагнемо зробити все, аби на Закарпатті можна було проводити турніри першої категорії, категорії «А». Цьогоріч тільки одного разу вдалося організувати аналогічний турнір у Тячеві. Другу категорію дозволяють проводити, а ось із першою виникають труднощі. Також намагаємося розширювати географію й заохочувати нових майбутніх зірочок до занять тенісом.

– Що, на вашу думку, потрібно спортсмену, аби досягти успіху?

– Насамперед любити те, чим займаєшся. Окрім бажання, потрібно бути наполегливим і приділяти цьому захопленню якомога більше часу. Якщо 30–40 років тому в нас були чемпіони країни, то чому б зараз не повторити це досягнення. Традиції є, база є, залишається тільки працювати і вдосконалювати свої навички.

– Що можете побажати нашим читачам?

– Будь-який вид спорту – це життя, здоров’я. Нехай читачі, які ознайомляться із ситуацією в цьому виді спорту, приходять на тенісні корти й отримують величезне задоволення. Це цікавий вид спорту і, що важливо, доступний.

Розмовляв Олег МИКИТА, «Карпатський об’єктив»

На ФОТО: Володимир Алексій (справа) разом із тренерами та членами юнацької збірної.