Богдан Андріїв: Люблю Ужгород за те, що це невеличке і дуже затишне місто, всі люди тут – як одна сім’я!

Сергій Микита, блогер

"В Ужгороді я живу все життя, з самого народження. Ніколи не покидав місто більше, ніж на 3 тижні, Люблю Ужгород тому, що це моє рідне місто, я тут народився, виріс, вперше закохався, закінчив школу, університет. Все, що в мене було в житті, пов`язане з Ужгородом. Але люблю Ужгород і за те, що це місто маленьке, компактне, затишне та біля європейського кордону. З віком такі речі починаєш цінувати все більше. Оскільки я майже все життя живу в Новому районі, працюю на околиці міста, то так виходить, що в центрі я рідко буваю. Тому для мене кожне відвідування центру міста - маленькая подія. Я люблю набережну, найдовшу липову алею в Європі, терасу Діп/Апріорі, калюжу на площі Театральній. Мені здається, що Ужгороду не вистачає людей, які дійсно люблять і цінують його. Можливо це банальні слова, але це дійсно так, враховуючи останні резонансні події, коли бездумно знищується чи спотворюється історичний центр міста чи просто культові для всіх ужгородців міста. Шкода, що при владі та серед бізнесменів, таких людей небагато".

Банди Шолтес, письменник

"Живу тут усе життя. Люблю місто за прекрасну нову архітектуру, яку будують в нас останніми роками. Звісно, жартую. А якщо серйозно, то насправді ми любимо наші міста не (тільки) за те, які вони є, а за те, що добре себе в них почуваємо. Якщо тобі тут недобре, то ніякої любові не буде, навіть якщо хороші дороги і гарні будинки. А ще люблю Ужгород за друзів, яких тут маю, без них навіть у Парижі було б невесело. І ще мені здається, розмір Ужгорода якраз гуманно пропорційний людині. Не занадто великий, і не занадто малий. Ти не губишся в ньому і не витрачаєш купу часу на добирання з точки А в точку Б, як у мегаполісі. Але в той же час це повноцінне місто, й інколи ти навіть можеш зустріти людей, з якими не знайомий. Крім цього, Ужгород має зручну локацію – місто одночасно близьке і до кордонів Європи, і до гір і лісу. Само собою, що улюблене місце в Ужгороді - набережна. Без набережної Ужгород був би зовсім іншим. До речі, там хронічно не вистачає лавиць – там, де є для цього місця, треба встановити нові, а поламані відремонтувати. Чехи побудували нам прекрасну набережну, нам залишилося тільки не зіпсувати її і доглядати за нею. Гадаю, що місту не вистачає смітників, хороших доріг, добросовісних чиновників, активних мислячих містян і тих гарних грушовидних лампочок, що були на пішохідному мості минулого року і кудись зникли. А от змінити хотілося б стан справ у архітектурі. Щоб не руйнували і берегли стару забудову, і не будували дурниць. А ще, якби міг, я б зробив Ужгород таким, щоб молодим людям не хотілося звідси їхати".

Василь Калій, декан медичного факультету №2 УжНУ

"Живу тут з народження. Люблю Ужгород за те, що він рідний. Мабуть, немає людей, котрі б не любили місто, де вони народилися, де провели дитинство та юність... Так і я, тільки тут можу почуватися комфортно, тільки тут особлива атмосфера, котра дійсно дає відчуття, що ти частинка цього міста! У мене в Ужгороді є багато улюблених місць, все залежить від погоди, мети, компанії, настрою, тощо. А взагалі, помічаю, що з віком вподобання постійно змінюються, і основна тендеція - це перевага спокійних, чистих куточків над багатолюдними та шумними. Щодо змін у місті: мені б хотілося, аби наші мешканці були дійсно европейцями не тільки на словах, а й у власних діях! На жаль, сьогодні ми є свідками великої кількості сміття на вулицях, щоденних порушень ПДР, що призводить до трагічних наслідків, досить частих проявів міжнаціональної нетерпимості, та й взагалі громадянської безвідповідальності. Ми всі, жителі Ужгорода, маємо щодня усвідомлювати, що стан міста залежить,в першу чергу, від нас самих! Тому постійно маємо дбати про розвиток та вдосконалення нашого улюбленого міста. А потенціал для цього дійсно величезний. Ну, і про матеріальне... Я чудово розумію, що грошей на все не вистачає, тому доводиться обирати найбільш нагальні питання. Особисто як на мене, насамперед потрібно привести до ладу наші дороги, котрі найбільше псують загальне враження від Ужгорода, як у туристів, так і спричиняє масу неприємностей самим ужгородцям.

Тому в день народження нашого міста хочеться висловити глибоке сподівання, що вже дуже скоро наш Ужгород стане справжньою візитівкою та окрасою України для туристів, так і містом щасливих людей для його мешканців".

Віктор Петров, лікар

"Живу в Ужгороді з 2001-го року, з моменту навчання на підготовчому відділенні УжНУ. Люблю Ужгород за його космополітизм, неймовірний шарм "ДОМУ", завжди сумую за улюбленим містом, коли їду більше, ніж на 5 днів. Люблю людей, які тут живуть, Ужгород не такий, як інші міста Закарпаття та України, це відчувається на рівні емоцій, які він дарує. Улюблене місце у місті - це Київська Набережна та Слов`янська набережна, чергування таких потужних дерев як Софора Японська, Каштан та Клен, особливо тихим літнім вечером мене дуже заспокоює. Люблю там бути. Мені б хотілося, аби Ужгород мав своє обличчя, яке він втрачає. Має бути стратегія розвитку нашого міста спрямована на комфорт мешканців та гостей. Гарним прикладом є міста в Словенії та деяких країнах Скандинавії. Маленькі памятники, гарні сквери, простір для відпочинку та дозвілля. Ужгород має всі шанси таким містом стати".

Павло Гомонай, громадський активіст

"Живу тут з народження. Люблю Ужгород за спокійний, неспішний характер з елементами гедонізму. Улюблене місце - альпінарій, він же сквер «над цаплею», там відкривається чудовий вигляд на два собора. Ужгороду поки всього вистачає, але дечого забагато: безладно запаркованих машин в центрі міста, дротів над головою, забагато жахливих новодєлів, «реновацій» старих будівель із порушенням гармонії і тому подібних речей. Хотілося и зберегти той суспільний простір, який створює неповторну атмосферу затишного приємного міста".

Сергій Гудак, фотограф

"Живу в Ужгороді близько 20 років. Відразу після армії вступив до УжНУ і залишився жити тут. Складно сказати за що я конкретно люблю Ужгород. Люблю, тому що мені подобається цей неквапливий ритм, яким живе місто, подобаються старі вулиці та стара бруківка на них, люблю історії пов’язані із будівлями Ужгорода, люблю вечірнє літнє повітря на набережній. Люблю все те, що створює атмосферу міста. Міста, з якого може інколи й хочеться поїхати, але в яке завжди хочеться повернутися. Щодо улюбленого місця Ужгорода, то мабуть це Замкова гора, і сам замок, і вулиця Ольбрахта, і ботсад, і снек-бар «Під Замком». На мою думку, Ужгороду не вистачає єдиного – любові. Ні. Не любові, а закоханості. Закоханості в нього всіх, хто тут живе. І в першу чергу - закоханості в Ужгород тих, хто обраний керувати містом".

Віталій Глагола, журналіст

" Я виріс і народився в Ужгороді. Провів у ньому усе свідоме життя. Бачив, як воно змінювалося впродовж усіх цих років. Ужгород – маленьке затишне місто. Мені ідеально підходить його темпоритм, щирі і добрі люди. Його інтернаціональність, міждержавний перехід з рук в руки - перетворили його на місто зі справжньою душею. Для мене – це така тиха гавань куди після тривалих відряджень чи подорожей хочеться повернутися. Найулюбленіша точка в Ужгороді – скеля над «радванським кар’єром». Туди можна втекти від людей, посидіти наодинці з думками і поспостерігати, як заходить сонце над містом на Ужі. Гадаю, Ужгороду не вистачає господаря, який би гарно причепурив історичний центр. Тоді й самі містяни краще полюблять своє місто, бо поки більшість ужгородців не піднімають голову, коли йдуть в місто. Люди не дивляться на архітектуру, бо бояться впасти у відкритий люк і зламати кістки. Наше місто може стати справжньою меккою для туристів. Предки дали нам неймовірний історичний спадок і його треба доглядати, розвивати і примножувати. В Ужгорода має бути свій шарм. Для туриста важливо, аби був затишний історичний центр без навали усіляких яскравих вивісок, рівні дороги і тротуариВажливий і зручний та охайний громадський транспорт, логістика та інше".

Валерій Найман, заступник начальника УПП Ужгорода та Мукачева

"Проживаю тут з 2011-го року. Люблю Ужгород за його європейський шарм. Саме Ужгород одне з небагатьох міст України, яке уособлює місто Європейського взірця. Найулюблініше місце в Ужгороді - це його набережна з найбільшою алеєю лип в Європі. Гадаю, що тут не вистачає великого оглядового колеса в місті, аби можна було милуватися краєвидами сучасного європейського Ужгорода".

 

 

Богдан Андріїв, міський головий Ужгорода

"Живу в Ужгороді з 1995-го року, вже довше, ніж будь-де інде, бо за попередні 26 років було і дитинство вдома на Львівщині, і служба в армії, і навчання в Одесі. Найбільше люблю Ужгород за те, що це невеличке і дуже затишне місто, всі люди тут – як одна сім’я. За один день, як цієї неділі, побуваєш на національному святі і від словацьких сусідів, і від угорських, а до друзів можна двічі приходити, як я вже говорив, у різні дні на Великдень і Різдво. Тут всі про всіх знають, зараз всі про все пишуть у соцмережі, іноді, як у кожній сім’ї, трохи сваряться, але щиро вболівають за свою домівку, а якщо виникають у когось якісь серйозні проблеми – всі об’єднуються для їх вирішення, підтримають, поділяться, допоможуть. З місць найбільше мені подобається комплекс Жупанату–«Совиного гнізда». Дуже камерний, затишний дворик музею, чудові картини в експозиції. Там однаково комфортно і коли багато людей приходять на відкриття якоїсь виставки, і коли майже на самоті ходиш залами. Тут же Альпінарій, який, хоч і виходить до проїжджої частини, може завдяки воді, зеленим деревам завжди заспокоїти, умиротворити. Буквально нове життя почалося у «Совиного гнізда» після реконструкції, там постійно проводяться інтелектуальні дискусії, мистецькі події. Ще мені подобається, що бізнес поступово робить дуже гарними внутрішні дворики в центрі – і впорядковують, і роблять маленькі креативні заклади. Стосовно змін: хотілося б одразу і негайно вирішити всі питання з ремонтами вулиць і будинків, замінити всі комунікації, побудувати велодоріжки, хоча б одну нову школу і бодай один дитсадок. Наприклад, із близько тисячі дахів багатоповерхівок капітального ремонту потребують майже половина, дороги всюди треба робити, труби міняти. На жаль, усе і відразу не буває. Роботи попереду ще дуже багато".

З Днем народження, Ужгороде!

Джерело: Закарпатський кореспондент

 

24 вересня 2017р.