Талановитим людям з ДЦП набагато важче, аніж нам, здоровим...

У суспільстві поруч з нами живуть люди, котрим доля дала значно більше страждань та випробувань, ніж іншим.

Мова йде про так званих людей з обмеженими можливостями. Інваліди з дитинства, ті, хто втратив здоров`я через нещасні випадки тощо.

Серед них чимало таких, кому Господь щедро компенсував талантом чи вмінням робити щось краще за інших ту обмеженість, що спричинена інвалідністю. Однак саме від нас – здорових, повноцінних, хоч і не завжди задоволених власною долею, залежить адаптація  в суспільстві і самореалізація таких людей.

Справжній урок людяності змогли отримати мукачівці в рамках І Всеукраїнського дитячого театрального фестивалю «Імпреза над Латорицею», котрий проходив у нашому місті минулого тижня. Серед учасників триденного театрального свята – народний театр-студія «Сьоме небо» з Вінниці. Увечері 3 листопада цей колектив представляв інтегровану виставу за участі людей з фізичними обмеженнями «Над часом» Анни Багряної. На сцені поруч з іншими молодими акторами грали двоє учасників, що мають ДЦП, один з них – в інвалідному візку. Впродовж вистави, що тривала 40 хвилин, глядачі, затамувавши подих, спостерігали і за грою головного героя – майстра годинникаря, що закохався в хвилинну стрілочку, і за розкриттям образу людини, котра може виразити свої почуття тільки за допомогою міміки та жестів. Навіть озвучував героя інший актор, котрий рухав по сцені інвалідний візок товариша. Вистава та її герої не залишили байдужими нікого. По закінченню сценічного дійства зала довго аплодувала стоячи. На очах багатьох глядачів і навіть акторів блищали сльози. Друзі по сцені допомогли головному герою підвестися з візка, і він разом з іншими зміг кілька хвилин.

Але на цьому урок людяності не закінчився. Дізнавшись, що виконавець ролі годинникаря Юрій Прокопенко, є ще й талановитим поетом, має видані збірки, мукачівська творча спільнота вирішила зробити йому сюрприз і експромтом організувала наступного дня поетичний захід у міській бібліотеці. Режисер театру «Сьоме небо» Марина Ревенко розповіла зворушливу історію про те, як Юрій приєднався до творчого життя у Вінниці, як друзі знайшли благодійників для фінансування його поетичних збірок, як сам герой зустрічі допомагав збирати кошти в підтримку Майдану, а згодом ініціював збірник патріотичної поезії «Захисник, повертайся живим». Потім у присутності автора мукачівці читали його вірші, а по закінченню заходу купували його книги та брали автографи.

У нашому місті теж є чимало людей, схожих на Юрія. Тому мукачівцям варто взяти приклад з вінничан і частіше долучати людей з обмеженими можливостями і до творчих заходів, і до волонтерської та громадської діяльності. Адже кожен з них більше, ніж інші, хочуть бути не баластом, а потрібними і приносити користь суспільству.

Валентина ЖУК,  zakarpatpost.net