"Життя дає нам важливі уроки. Головне – правильно їх розуміти"

Ще в школі Марія була активною й іншої позиції не приймала. Тож, коли у 2013-му вступила на філологічний факультет, із запалом погоджувалася на всі ініціативи старшокурсників. Сама ж була старостою в групі, відвідувала зібрання активу факультету, тож на ІІІ курсі заслужено стала головою студради, цей пост обіймає й досі. На лічені секунди дівчина зупиняє розповідь і з неприхованим хвилюванням продовжує: «Для мене філологічний факультет – це сім’я. Дуже люблю цей колектив». І для Марічки це точно не просто слова.

У школі дівчина вирішила, що хоче бути журналістом. Тож і на українське відділення вступала з думкою в майбутньому все ж стати журналісткою. До минулорічної шкільної практики взагалі не бачила себе вчителем, але нині зізнається, що змінила свої погляди щодо професії. «Життя дає нам важливі уроки, головне – правильно їх розуміти», – вважає Марічка. Такою життєвою мудрістю наповнює кожен свій день. Можливо, не одразу, та вона досягає поставлених цілей. Вірить у власні сили й наполегливо працює над собою. Тож може стати прикладом для багатьох студентів ?.

Відколи Марічка стала головою студради, її мрії втілюються в життя. «Усе це навряд чи було б можливо без прихильної позиції деканату нашого факультету, зокрема декана Галини Василівни Шумицької, надзвичайно мудрої жінки, яка не тільки завжди підтримувала й підтримує у всіх починаннях, а й надихає ставити перед собою нові цілі, йти до них. І стосується це не тільки мене, а й усього активу філфаку. Як то кажуть, один у полі не воїн, так і в нас: реалізовувати всі плани й задуми самотужки я б, звичайно, не могла, – все це відбувається завдяки нашому надзвичайно класному дружному студентському колективу, людям, на яких можна покластися, з якими завжди приємно щось робити разом». Прикладом успішного громадського заходу, зокрема, можна вважати вже традиційний благодійний ярмарок, що відбувається на філфаку навесні. Проте в дівчини ще чимало ідей, які вона хоче втілити в життя. Впевнена, що їй усе вдасться! Мотивують дівчину її ж слова: «Я буду дуже щаслива, якщо зможу для когось ще щось зробити».

«Кожен день – це нова сторінка нашого життя», – переконана Марічка. Тому має речі, без яких не уявляє свій день: усмішка, свіжі ідеї, добро, душевне тепло. Від цього ніби заряджається позитивом і наснагою до праці, а потім дарує радість іншим.

Марічці, як справжньому філологу, дуже подобається читати, але особливих уподобань не має: полюбляє як детективи, пригодницькі романи, так і лірику. Проте з-поміж усіх прочитаних книг, добре подумавши, все ж виокремлює роман Айн Ренд «Атлант розправив плечі» – другої після Біблії книги, яка спричинила найбільші зміни в житті американських читачів.

Як із такою романтичною людиною можна не поспілкуватися на вічні теми? Тож я вирішила запитати, що для дівчини є щастя. «Щастя – це дуже тихо, дуже просто: коли до тебе усміхнулася дитина, коли ти можеш щось добре принести у цей світ». Можливо, для когось це просто слова, але для Марічки – своєрідне кредо, бо вона завжди вміє черпати радість з простих речей. «Щастя – це водночас багато і дуже просто».

УжНУ сформував голову студради філфаку як особистість: розвинув її духовні та професійні цінності. Прикладом для неї завжди були викладачі, завдяки яким почала розуміти нові речі. Для когось університет є буденною справою, проте не для Марічки. Дівчина завжди намагалася брати максимально все потрібне на парах. «Навчалася правил життя, обирала пріоритети, формувала цінності, бачила навколо себе людей, які стали успішними в житті, працювала над собою – і це все завдяки філологічному факультету та нашому університету загалом», – розповідає дівчина.

Багато кому цікаво, як Марії вдається щодня бути усміхненою попри труднощі, завжди випромінювати добро. Секрет простий: дівчину мотивує бажання принести в цей світ світ щось добре, ділитися радістю з іншими.

Утім, якщо ви вважаєте, що Марія дуже спокійна й не любить ризикувати, то поспішаю вас здивувати: дівчина не проти стрибнути з парашутом! Але й зауважує, що будь-який ризик повинен бути добре обдуманий, а не базуватися лише на емоціях.

Марічка любить експериментувати в приготуванні їжі, напоїв. Тож готує справді дуже смачно, та навіть до цього підходить креативно і нестандартно. А після таких приготувань полюбляє проводити час із сім’єю, особливо із братом Степанчиком. «Люблю, коли людям приємно зі мною».

Спілкуйтеся з людьми, які надихають. Як Марічка Якубишин. Упродовж нашої розмови я відчувала тепло і добро, що випромінює дівчина. Нам усім є чого повчитися від неї – насамперед любові до світу та людей. А це геть немало.

Бажаємо Марії плідного майбутнього, яке приноситиме їй лише задоволення! ?