Зимовий туризм на Закарпатті: лютневі записки

Зимовий туризм на Закарпатті: лютневі записки
Попри доволі перемінну погоду в Ужгороді на Закарпатті є місця, де й сьогодні зима радує око засніженими краєвидами і «мінусовою» погодою.

 

Яка відстань від вічно весняного Ужгорода до зими? Як високо від землі мороз?.. Чим вражає туриста зимове Закарпаття?.. Для нашого краю це нормальні і доволі конкретні питання.

Так ось від похмурого і відносно теплого Ужгорода до справжньої зими близько 60 кілометрів. У Великоберезнянському районі зараз суцільне біло-інійове царство, засніжені полонини і гори. У підніжжя +1, а на горі Красія (а це трішки менше 1100 метрів н.р.м.) –8. Контраст в усьому – температура, краєвиди, повітря, контингент. Якщо внизу переважно місцеві мешканці, то нагорі туристи, які приїхали випробувати найдовшу в Україні гірськолижну трасу у 3500 метрів.

Таким чином ми перейшли до третього питання. Зараз на засніжених гірських трасах Закарпаття, без перебільшення, оселилися тисячі туристів як з інших регіонів України, так і з закордоння. У своїх коментарях про зимовий відпочинок вони практично одностайні. «Тут неймовірна природа, гори, краєвиди, яких більше ніде не зустрінеш. Але на фоні щорічного зростання цін сервіс не змінюється, тобто не покращується», – так відповідають і кияни, і дніпряни, і гості з сусідніх областей. Попри нарікання на сервіс, ці люди все одно щороку приїздять у гори на Закарпаття. Мабуть, тому що наші Карпати, як і увесь край, зміг зберегти якусь неповторну самобутність. Для іноземців цей аргумент однозначно у пріоритеті.

Щодо закордонних гостей складається враження, що вони взагалі не розуміють, що відбувається навколо, але отримують від цього задоволення. Можливо, таємниця цього парадоксу криється у містичній дії закарпатських трав′яних чаїв, а може, то ми недостатньо цінуємо те, що маємо.

Особливий індикатор зимового, або навіть екстремального туризму на Закарпатті – це діти. От їм подобається усе. Їх не напружує лід на трасі, бо ж є льодянки. Їх не лякає висота, бо їх взагалі нічого не лякає – дитина у віці 4-5 років без остраху стає на лижі або сноуборд і підкорює схили Карпат. Їх не спиняють лінощі, бо є батьки і санчата… Діти спритніші за інструкторів, гучніші за музичний супровід на підйомниках, непередбачуваніші за погоду в горах.

Ну, і окрема тема – це гірські туристи-спостерігачі. Вони не стають на борди і лижі, а вдивляються у далечінь, стоячи на верхівці гори, куди їх довіз підйомник. Вони фотографують (-ться), видивляються звірів у лісових хащах, вивчають інших людей навколо, щось їдять (бо навіть лінивий підйом у гори сприяє апетитові)… Це теж спосіб збирати і накопичувати враження про Закарпаття. У підсумку, будь-який турист – це заробіток, жива реклама (або антиреклама, що рідше трапляється) і одна з двох мільйонів історій про наш край щороку.

Це всього лиш враження автора матеріалу (до речі, поки що з числа туристів-спостерігачів), які не претендують на фахову оцінку туристичної інфраструктури краю. Але самі враження вказують на те, що зимове Закарпаття неможливо не любити, а засніжені Карпати не можуть не захоплювати.

uzhgorod.net.ua

 

17 лютого 2018р.
-->

До теми

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів