"Люди, які віддали частину себе за свою країну, мають самі обирати, де їм виступати" — чемпіон світу Владислав Горнодь

Владислав Горнодь — вибухотехнік і спортсмен з Ужгорода, чемпіон Європи та світу з бойових єдиноборств. У поліції служить понад 13 років. У 2022-му розміновував деокуповані території. 18 грудня, працюючи в Чугуївському районі Харківської області, підірвався на міні й отримав поранення, що призвело до втрати ноги. Проте спорт не закинув.

Після протезування чоловік продовжує брати участь у змаганнях. На чемпіонаті світу з бойових єдиноборств з комбат самозахисту ICO World Championships 2025, що проходив у Великій Британії, Владислав здобув золоту й срібну медалі. З 1600 учасників він був єдиним спортсменом із протезуванням.

Про свій шлях у спорті, мотивацію й прагнення допомагати іншим ветеранам Владислав Горнодь розповів "Суспільне Ужгород" після повернення зі змагань.

Комбат самозахист — вид бойового мистецтва, що охоплює різні єдиноборства. Це, зокрема, ударна дисципліна, змішані єдиноборства, які поєднують ударну техніку з боротьбою, греплінг — боротьба в кімоно або без кімоно. Також сюди належать ударна техніка руками, кікбоксинг, тайський бокс.

Владислав Горнодь розповідає, бойовими єдиноборствами став займатися у 2008 році:

“Тоді почали відкриватися перші секції змішаних єдиноборств, там, де можна і битися, і боротися, і це мене зацікавило. Бо до цього були або боротьба, або ударна техніка. І так я займався стабільно до 2014 року, вигравав із різних видів дисциплін зі змішаних єдиноборств на чемпіонатах України, Європи, світу”.

Далі, каже Владислав, було шість років перерви — через роботу. У 2020-му почав тренувати інших спортсменів в Академії спортивного виховання в Ужгороді, тоді й сам повернувся до тренувань і змагань. Виступав уже в двох дисциплінах — у змішаних єдиноборствах і боротьбі, здобував медалі на всеукраїнських, європейських і світових змаганнях.

У 2022 році вибухотехнік підірвався на міні.

“Після реабілітації вирішив, що треба знайти такий вид спорту, де можна людині з ампутацією перемагати звичайних людей, не просто конкурувати, а реально вигравати змагання. Я себе спробував в ударній техніці. І найвищий був у мене результат — друге місце на чемпіонаті світу в 2023 році, де я був єдиним учасником із протезом. Потім через те, що тільки я один в спортзалі займався з протезом, всі інші були звичайні спортсмени, вирішив знайти, де більше людей з ампутаціями займаються єдиноборствами, і знайшов зал боротьби в Києві.Спробував себе на чемпіонаті України з боротьби, потрапив у призи”, — розповідає Владислав.

У 2024 році він став чемпіоном світу з єдиноборств. У 2025 повторив успіх — здобув золоту медаль в боротьбі без кімоно (No Gi), а також срібло в боротьбі з кімоно (With Gi) на чемпіонаті світу ICO World Championships 2025 в Уельсі (Велика Британія).

На запитання, чи не було до нього особливого ставлення від інших учасників через протез, відповідає так:

“Ніхто не хотів мені програти. Люди з усіх сил старалися не здаватися. Навіть коли їм було боляче. Було видно, що дуже депресивний стан був у суперників після програшу. Ну, це дійсно так. Я навіть не вперше помічаю, скільки я разів виступав зі звичайними спортсменами, ніхто не хоче йти на п’єдестал фотографуватися. Їм дуже прикро, що вони програли людині без ноги”.

Владислав каже, ставиться до цього нормально, адже хоче показати, що спортсмени з ампутаціями можуть вигравати у здорових суперників:

“Це краще, ніж показувати, що ти маєш виступати там, де тобі нав'язують. Так само щодо паралімпійського або ветеранського спорту. Розумієте, я почав виступати у звичайних категоріях тільки для того, щоб продемонструвати, що люди, які віддали частину себе за свою країну, мають самі обирати, де їм виступати, не тільки в спорті, а де й чим їм займатися у цивільному житті. Ніхто нікому не має нав'язувати свою думку. Максимум можуть сказати: "У тебе є такий і такий вибір". Я ж нікому не кажу: "Ідіть і виступайте у звичайних категоріях з ампутацією". Я просто показую, що є такий шлях, що можна таким шляхом іти й він приносить результат”.

Ветеран розповідає: коли вперше змагався, вже маючи протез, сумнівів, чи робити це, не мав. Уже під час реабілітації розумів, що й далі їздитиме на чемпіонати, лише не знав, скільки часу займе підготовка:

“Це зайняло набагато менше часу, ніж я думав. Я не очікував такого швидкого прогресу. Я не знав просто, що людина з ампутацією може так адаптувати свої слабкі сторони в сильні. Уперше я став призером світу з ударної техніки через пів року після протезування. Через півтора року — чемпіоном світу з боротьби”.

Найскладнішим, за словами Владислава, було призвичаїтися, що тепер у спорті треба працювати по-іншому. Він все життя займався змішаними іграми, де можна і боротися, і битися.

“А тут або боротися, або ударна техніка. Я починав з ударної техніки, бо думав, що це простіше буде для ампутації нижньої кінцівки. А потім уже перейшов на боротьбу. Бо я не думав, що без протеза можна боротися на високому рівні. Але як показала практика, боротися набагато простіше без протеза, аніж займатися ударною технікою з протезом”, — ділиться спортсмен.

Своєю перевагою він вважає те, що завжди викладається на 100%.

“Мені, знаєте, немає що втрачати. Якщо я навіть програю, то я програю звичайному спортсмену. Хоча б взяти чемпіонат світу: майже всі учасники там — чемпіони своїх країн, дехто навіть чемпіони Європи й світу. Розумієте? У них такий моральний, психологічний ступор: “А що буде, якщо я програю противнику без ноги, а я там, наприклад, чемпіон Європи, світу або від своєї країни?”, — розповідає ветеран.

Владислав Горнодь очолює Закарпатський осередок громадської організації “Всеукраїнська асоціація бойових мистецтв. Комбат самозахист ІСО”. Також відкрив спа-зали для занять з адаптивної боротьби й локації для плавання, які є безплатними для ветеранів. Це басейни в Мукачеві й Ужгороді на базі УжНУ, а також зали адаптивної боротьби в Ужгороді й селі Минай.

Каже, хоче тренувати якомога більше ветеранів, відкривати на Закарпатті нові локації з адаптивних видів боротьби й басейни:

“Для цього більше потрібна фінансова допомога. Оскільки у нас є змога надавати транспорт ветеранам, щоб доїжджати до локацій. А ці всі локації тримаються на благодійній допомозі різних фондів і меценатів”.

Тим, хто хоче спробувати себе у спорті, або продовжувати займатися після поранень, але не наважується, Владислав радить:

“Треба пробувати. Поки не спробуєш, не дізнаєшся. Уже, як раніше, не буде, але може бути краще. Головне, правильно адаптуватися до тих умов, які в нас зараз є".